Сімейна ферма «Перепілка на дубовому листі» стала кроком до відродження сімейних традицій господарювання на землях Львівщини та Рівненщини.
Ідея вирощування перепілок з’явилася у бойового медика Ігоря Мамчика під час служби у ССО — коли був перепочинок між бойовими завданнями, військовий рефлексував про те, якою може бути справа його життя.
Свою студентську практику я проходив у господарствах Німеччини та Франції. Мене дивував той факт, що ці ферми існують століттями. Для України така історія є нереальною через відомі всім історичні події. Тому мені захотілося відновити традицію сімейних фермерських господарств.
Перепілки обрав, оскільки вже мав із ними справу в юності. Тоді мій тато придбав півсотні птахів для домашнього утримання. Зараз цей вид не дуже поширений, а тоді це була взагалі супер екзотика.
Перше обладнання для ферми було куплене за бойові кошти — інкубатор на 1200 яєць. Та вже на початковому етапі виникла проблема — фермі зовсім не вдавалося втримати поголів’я, гинуло багато птиці. Причина була досить банальною — виявилося, що порода переведена й потрібно закуповувати новий матеріал.
«Зараз ми вже маємо свої інкубаційні яйця вищої якості. Це наше досягнення, що ми повністю себе забезпечуємо ними. Пробували багато різних порід перепілок, зокрема техасців та феніксів, але зупинилися на фараонах. Це м’ясо-яєчна порода, яка, на мою думку, має найкращі параметри набору ваги та несучості. Ціна інкубаційного яйця нашого виробництва — 6,50 грн», — зазначає підприємець.
Сьогодні поголів’я перепелів нараховує близько 2 тис. штук. Із такої кількості місячний вихід продукції складає: яйця — близько 20 тис. штук, м’ясо — 100 кг на два місяці (саме така тривалість одного м’ясного циклу). Дані показники зумовлені однаковою відгодівлею усього поголів’я.
Досягти таких показників у господарстві вдалося завдяки власному виробництву кормів.
«Кормами займається мій тато, він довго йшов до розробки рецептури. На сьогодні наш корм містить 25 натуральних складників без жодних хімічних додавань, тому ми можемо сміливо постачати нашу продукцію на прикорм навіть 6-місячним дітям», — додає Ігор Мамчик.
Питання сировини для кормів вирішилося завдяки кооперації з побратимом, який має свій «Дивомлин». Через його контакти вдалося знайти виходи на фермерів Львівщини, які вирощують сировину високої якості.
Зараз «Перепілка на дубовому листі» має технічну обмеженість, тому виготовляти продукцію поверх своїх потреб поки не вдається. Але пошук грантових коштів на це триває.
Господар зауважує, що загалом за минулий рік ним було залучено на розвиток більше ніж 1,5 млн грн.
Серед продуктів переробки ферми — яйця свіжі й копчені, а також м’ясні тушки копчені та шокового заморожування.
Лоток на 20 яєць коштує 120 грн, копчені яйця у стіках по 5 штук — 100 грн. Копчена тушка й тушка шокового заморожування в одну ціну — по 250 грн/кг.
«У Німеччині велику увагу приділяють саме продукції переробки. Там я підгледів досвід із копченими яйцями. Взагалі з них можна виготовляти багато чого: приміром, після ліцензування плануємо робити лікер на перепелиних яйцях», — анонсує новинку Ігор Мамчик.
Перепелину продукцію збувають через місцеві ярмарки, співпрацюють із хмельницьким рестораном і мережею піцерій, також є продажі через Instagram.
«Мали пропозицію стати на полицю, але зіткнулися з юридичними складнощами в плані оподаткування — ми не можемо собі зараз дозволити перехід на іншу систему, а для маркету є обов’язковим, щоб постачальник був платником ПДВ. Класичний ФОП на спрощеній системі — це те, що ми собі можемо сьогодні дозволити», — аргументує підприємець.
«Перепілка на дубовому листі» має двох оформлених працівників — мама Ігоря, яка виконує щоденний догляд за птицею, та його дружина, що взяла на себе маркетинг і оформлення замовлень.
У перспективі — відкриття ферми для відвідувачів у селі Топорів на Львівщині, де можна буде і побувати на екскурсії, і одразу придбати перепелину продукцію.
Господарство також має фундуковий сад на Рівненщині на 360 кущів. «Фундук став не лише відповіддю на потребу ринку. Це реалізація моєї мрії — через два покоління повернути мого тата на його малу Батьківщину, адже за часів комуністів за підтримку УПА мій дід мусив, аби його не арештували, втекти з Рівненщини на шахти Донбасу», — розповідає фермер історію сім’ї.
Він зазначає, що вся його історія — це не бізнес заради бізнесу. «Від самого початку я не хотів іти натоптаною стежкою: «Хочеш бути успішним — будь на крок попереду». Шлях був тернистим, але ми вже вийшли на ту галявину, яку хотіли», — резюмує Ігор Мамчик.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua
