Цей факт настільки вразив чоловіка, що він попросив у друзів відсипати трохи насіння. Воно пролежало в пакеті три роки, але все ж дочекалося свого часу. Тепер родина Жданових — не просто засновники сімейного бізнесу Family Loofa, а й власники найбільшої ферми люфи в Україні.
«У 2015 році ми завітали до друзів. І я побачив, що у них росте якась дивна й цікава рослина, схожа на кабачок чи великий огірок. Запитав, що це таке, виявилося, люфа. Я і не чув про таку рослину. Питаю у друзів: «А що з нею робити? Їсти?». А вони такі: «Ні, ми робимо для себе мочалки». Ну, круто! У мене одразу промайнула думка, що це крута ідея — вирощувати екологічні губки чи мочалки. Тому попросив трохи насіння. Взяли десь 50 «золотих» насінин», — розповідає Жданов.

Потім у сім'ї Володимира відбувся переїзд, купа клопотів, міське життя. Насіння просто чекало свого часу та три роки лежало в пакеті. І в 2018 році фермер вирішив, що варто зробити перший крок.
Посіяли люфу між виноградом на батьківському городі в селі Каїри, що на Херсонщині. І з 50 насінин майже половина зійшла! Вийшло десь 20-30 мочалок та губок. Відразу все роздарували.
Згодом люфу посадили на трьох сотках. А разом із тим змінили тактику збуту. Почали спілкуватися з екомагазинами по всій країні. І вже в 2020 році Жданови продавати їм першу продукцію.
«Спочатку довелося поставити нижчу ціну, але пішли продажі. І ми зрозуміли, що намацали нашу цільову аудиторію, якій це цікаво. Тому цьогоріч вирішили знову розширитися, і замість двох ділянок засадити 0,3 гектари. Ми об»єднали батьківський город разом із ділянкою дружини», — додає Володимир.
Люфа потребує догляду, як і будь-яка інша рослина. Вона дуже полюбляє вологу і тепло. Наприклад, цьогоріч тепло почалося доволі пізно, через це люфа довго не виходила із землі.
«Старт — це найбільш примхливий етап у люфи. Взагалі радять, аби відстань між рослинами складала 60 см. Але ми засіваємо все суцільно, і якщо зійде весь ряд — потім просто прибираємо зайве. Інакше люфа може взагалі не вийти з ґрунту, а це означатиме, що ми втратили врожай, — каже фермер.

А ще ми «олдскульники» і не використовуємо якісь неорганічні добрива чи захист. Так, в цьому насправді не було б нічого такого, бо ця люфа йде на мочалки та губки, а не для їжі. Але ми намагаємося, аби все було органічним».
Наразі, в Family Loofa пропонує навіть екскурсії.
«Людям подобається. Їм цікаво навіть просто погуляти на свіжому повітрі, побачити, як росте та мочалка. Ми ділимося з відвідувачами власною історією, розповідаємо про люфу. А ще проводимо майстер-класи! Люди обирають собі люфу і власними руками роблять мочалку чи губку для посуду», — каже Жданов.
AgroPortal.ua за матеріалами Shotam.info

200-річний млин отримав друге життя: подружжя на Вінниччині відродило родинну справу

Органічна плантація лохини як впорядкований програмний код

УКАБ Агротехнології 2026. Захід: усі козирні рішення на одному полі

Ефективно знизити ризик масштабних лісових пожеж можна лише завдяки переходу від реагування до запобігання, зосередивши політику на підвищенні стійкості екосистем і комплексному управлінні ландшафтами.

У більшості річок на території України зберігається стійке маловоддя, а на окремих водних об'єктах фіксують історично низькі рівні води. Найскладніша ситуація спостерігається в річках Карпатського регіону, притоках Середнього Дніпра, Прип'яті та Південного Бугу.

Бренд «Жу-жу shop» із Чернігівської області випустив на ринок шоколадні огірки «Ніжинські».

Молдова втратила статус нетто-експортера овочів — нині імпорт перевищує експорт у 15 разів. Внутрішнє виробництво не покриває дедалі більший попит на ринку.

Сезон збору спаржі в господарстві INSTAFERMA, що на Житомирщині, розпочався дуже пізно — 5 травня.

Туреччина вимагає від України негайного перегляду, призупинення або анулювання антидемпінгових мит на імпорт огірків і помідорів, запроваджених у липні 2025 року.

Одна з найбільших торговельних мереж Іспанії Carrefour почала продавати українські продукти харчування.

Фермерське господарство «Гадз» цього сезону почало збирання та продаж кабачків.

Луганщина, за словами співвласника пасічного господарства «Конюшина» Олексія Конюши, була одним із провідних регіонів у галузі бджільництва в Україні. Це область із сприятливими природними умови для медозбору завдяки великій кількості медоносів.

Партію кабачків із перевищеним рівнем нітратів, які постачались із Туреччини, не допустили до продажу в Україні.