Війна та енергетичний шок змінили тепличний бізнес України, але він залишається стратегічно важливим напрямом. Західні регіони поступово формують нові тепличні хаби. Виживають ті, хто орієнтується на новітні технології. Адже за зростання енергетичних витрат до 60–70% вітчизняні тепличні овочі та зелень стають неконкурентними. Тоді дешевше завезти імпортний товар.
Ключові обмеження тепличного сектору в Україні — зростання енергоємності виробництва, брак кадрів, збільшення логістичних витрат, імпорт із Туреччини. Такі дані показало опитування тепличних господарств, проведене на замовлення RVO — нідерландської державної організації, що підтримує розвиток бізнесу.
«Енергетична криза почалася ще задовго до війни і знищила, мабуть, більше теплиць, ніж воєнні дії. Зросли транспортні та логістичні витрати, в 4 рази скоротився експорт порівняно з 2021 роком. Відбувається міграція населення та мобілізація. Тому в тепличному секторі відчувається дефіцит агрономів та інженерів», — розповіла незалежна консультантка RVO із закритого ґрунту Катерина Волянська під час презентації нідерландського дослідження.
Також одним із обмежувальних факторів для тепличного сектору України є імпорт турецької продукції, переважно огірків і помідорів, що демпінгували ціни. Наразі очікується обмеження імпорту з Туреччини терміном на 5 років, що дасть можливість для росту та розвитку українського сектору.
Ще одна проблема — доступ до навчання і знань технологій у галузі.
З початку повномасштабної війни відбулася сильна регіональна трансформація сектору. Зі сходу та півдня тепличний сектор змістився до центральних і західних регіонів. Домінантними стають Чернівецька, Київська, Тернопільська, Закарпатська, Вінницька області.
«Сектор закритого ґрунту України скоротився під впливом війни та енергетичного тиску, але залишається стратегічно важливим», — додає консультантка.
Витрати на енергію в зимовому тепличному виробництві зросли до 60-75%, що є надкритичним для частки енерговитрат у собівартості. Тому для відновлення сектору потрібна не лише відбудова зруйнованих об'єктів, а й структурне переосмислення енергетики та стійкості.
Витрати на енергію сьогодні перевищують сукупні витрати на робочу силу, матеріали та логістику. А в зимовому циклі саме енергія визначає рентабельність виробництва: життєздатність зимового виробництва сьогодні визначається передусім вартістю енергії, а не лише агрономічною ефективністю. Зростання цін має структурний, а не тимчасовий характер. Тобто ціни на газ у 3-4 рази вищі за довоєнний рівень, а ціни на електроенергію стабілізувались на структурно вищому рівні.
Також на формування ціни на продукцію впливає і волатильність курсу гривні відносно євро чи долара, оскільки зазвичай тепличники закуповують матеріали для вирощування у валюті, а продають продукцію в Україні.
Варто також враховувати, що сектор закритого ґрунту України функціонує за двома різними моделями розвитку.
Майбутній розвиток тепличного сектору буде відбуватись переважно через модернізацію та оновлення вже наявних об'єктів.
Масштабне будівництво нових тепличних комплексів по кілька десятків гектарів не передбачається, оскільки це потребує великих інвестицій, а ризики воєнних пошкоджень і енергетичних затрат, дефіциту кадрів — значні. Важливо, що сектор потребує сегментованого підходу до розвитку. Єдина універсальна стратегія не буде ефективною.
Натомість зараз активно розвиваються об'єкти до одного гектара. Актуальні плівкові, тунельні парники, які потребують нижчих інвестицій, і людям легше зрозуміти, як ними оперувати.
Тепличний сектор є найбільш підготовленим до євроінтеграції. Багато тепличників пройшли сертифікацію GAP і можуть експортувати продукцію.
Щодо органічної продукції, то для hi-tech теплиць вона не буде ключовою, адже там використовується переважно гідропоніка.
«Буде працювати подвійний сегментований ринок із високотехнологічними об’єктами, де вирощується досить якісна продукція, а також ринок середнього та низького технологічного забезпечення, де можливе вирощування органічної продукції», — пояснює експертка.
На думку авторів дослідження, українські теплиці першочергово потребують модернізації та підвищення технологічності: енергетичного обладнання, кліматичних установок, обладнання для післязбирального обробітку, пакувальних ліній, адже зараз паковання здійснюється переважно вручну.
Є дуже велика потреба в розсадних відділеннях при теплицях або в складі хабів розсадних відділень.
У сучасних українських умовах також потрібні демонстраційні проєкти, що можуть знижувати інвестиційні ризики. За допомогою них фермер може бачити, як використовувати певну технологію, і легко адаптувати до свого підприємства.
Наразі демонстраційні теплиці, що можуть одночасно приймати до 100 відвідувачів, будуються у Львові та Хмельницькому.
Теплиця, як живий організм, потребує постійного удосконалення: зараз світ технологій змінюється раз на пів року. Демонстраційні теплиці будуть модульними, їх друкують на 3D-принтерах. Це будуть перші в Україні тренінгові центри. У цих центрах ми хочемо показати не тільки нідерландські, а й німецькі, канадські, японські технології, починаючи від енергоефективності до різних прототипувань.
Серед іншого галузі бракує потужної асоціації виробників.
«Даний сектор нібито працює, але немає єдиного голосу. Варто консолідувати виробничників. Це допоможе обмінюватися знаннями, координувати навчання, представляти інтереси галузі сектору, співпрацювати з постачальниками, державними установами», — зазначає Катерина Волянська.
Значною перепоною для розвитку бізнесу є відсутність законодавчого терміна модульної теплиці, що є тимчасовою спорудою і фактично не потребує дозвільних документів на будівництво. На Закарпатті є села з тисячами гектарів саме модульних парників. Вимога отримання дозволу на будівництво може звести цей бізнес нанівець.
Найперспективнішою тепличною продукцією залишаються огірки та помідори, адже потреби внутрішнього ринку ще не закриті.
Українські тепличники збирають наразі 20-30 кг/м² огірка, хоча базові показники його врожайності — 40-60 кг/м². Нідерландські технології дозволяють отримувати до 100 кг/м². Щоб мати більше 60 кг/м², потрібна злагоджена команда, високі технології, відсутність перебоїв із електроенергією.
У ФГ «Здорово-Смачно» на Сумщині урожайність огірка складає 37 кг/м².
Починали з невеликої теплиці, але автоматизованої, з крапельним поливом. Встановили нову промислову теплицю з верхнім і бічним провітрюванням. Проте на смак і якість продукції першочергово впливає ґрунт. Заклали теплі грядки, ґрунт пропарюється. Рік був дуже врожайний — 37 кг/м² на подовженні вегетації. Розсаду висадили у березні, ранні огірки пішли на продаж, літні — на соуси, загалом огірки плодоносили до листопада.
Виробникам також для вирощування в теплицях варто розглянути зелень і салати, для тунельних теплиць вигідним варіантом може бути редька. Прибутковими є ягоди, фрукти та виноград.
«Популярна ягідна, овочева група, грибна, квіткова. Коли ми говоримо про квіткові теплиці, то маємо на увазі не тільки однорічні та багаторічні рослини. Дуже стрімко розвивається й ринок так званих їстівних квітів. Це нішевий тренд у США, Канаді. Квіти треба вміти не тільки вирощувати, а й навчитися з ними працювати», — зазначає Олег Демчук.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua

BEDNAR показала техніку для основних польових операцій

CraftUP Ukraine. Фіналісти захистили бізнес-проєкти та отримали гранти

На Житомирщині через посуху обміліла річка, яку використовують для зрошення полів

Вартість волоського горіха в Україні зросла вдвічі — з 200 до 400 грн/кг. Серед причин — менший урожай минулого сезону та втрати через цьогорічні приморозки.

Державна служба статистики оприлюднила дані щодо виробництва основних сільгоспкультур в Україні станом на 1 вересня 2025 року.

Україна посідає друге місце у світовому виробництві смородини після Польщі, сформувавши окремий сегмент ягідного бізнесу.

Усі заклики до поліпшення технології вирощування, збереження родючості ґрунту й інші не будуть прийняті виробничниками, якщо вони не приносять прибутку.

Десять найуспішніших агрокомпаній України у першому півріччі 2026 року сукупно отримали 159,4 млрд грн виручки.

Компанія «НІБУЛОН» влітку 2026 року встановила наземні сонячні електростанції (СЕС) на Бессарабській, Золотоніській та Денихівській філіях.

Тепличним господарствам у нідерландському регіоні Вестланд уперше заборонили використовувати воду з каналів для зрошення через сильну посуху.