Агропродовольча олімпіада. Чи використає Україна шанс на Expo 2020
Про інсайди Expo 2020, куди рухатиметься сільське господарство найближчими роками та на чому має зосередитись аграрна політика України — AgroPortal.ua цікавився у в.о. міністра аграрної політики та продовольства України (2019 р.), голови правління Асамблеї Аграрних Палат України Ольги Трофімцевої.
* Текст подається мовою спілкування
Expo 2020 ви назвали своєрідною економічною олімпіадою для країн. Чи пройшла це випробування Україна і агросектор зокрема?
Ольга Трофімцева: Загальна ідея Expo — це насамперед іміджева презентація країн, а не окремих галузей чи бізнесів, демонстрація досягнень, потенціалу та бачення майбутнього. Держави фактично показують, чого вони вже досягли в економіці, науці, технологіях, чим пишаються і чим опікуються з точки зору майбутнього. Цього разу Україна має свій окремий національний павільйон, де представлені компанії, класні й цікаві, зокрема Spacebit, Sherp, LibraDataShelf, Fishing Now та інші. Але мені особисто не вистачило якоїсь крутої візії та об’єднуючої ідеї, яка б пронизувала всі куточки і всіх експонентів національного павільйону. Тому що на Expo недостатньо просто виставити класні компанії чи елементи національної культури, потрібно мати неординарну яскраву візію і сміливе її втілення.
Окрім демонстрації економічних та технологічних досягнень окремих країн, Expo також нагадує олімпіаду розбудовою окремої інфраструктури під виставку: будуються цілі експо-містечка для людей з країн-учасниць, які пів року житимуть тут і працюватимуть. Тобто країна вкладає величезні гроші в такі об’єкти без жодної гарантії, що вони повернуться. Хоча, у випадку ОАЕ, це можливо, оскільки Дубай — не лише туристичне, але й цікаве для інвесторів місто.
Чому українському агросектору важливо презентувати себе у Дубаї?
Ольга Трофімцева: Expo — це проєкт престижу: як проведення виставки, так і участь у ній. Це реально про державний імідж. Тому кожна країна намагається продемонструвати національну гордість, досягнення, бачення майбутнього. При цьому сільське господарство, або ж, скоріш, продовольчі системи майже в усіх країнах займають значну частину: як будемо вирощувати, переробляти, доставляти, що будемо їсти в майбутньому — цим питанням пронизано багато павільйонів і тематичних куточків виставки.
Які інсайди Expo 2020 можете відмітити?
Ольга Трофімцева: Центральна тема всієї виставки — це стале майбутнє, і кожна країна намагається показати свої досягнення в цьому напрямі. Також концепт виставки — все про майбутнє. Наприклад, ОАЕ у своєму павільйоні представили шлях розвитку своєї країни (від пісків до всеохоплюючої діджиталізації) і напрям її руху в майбутньому.
Павільйон Німеччини залучав до ключових тем відвідувачів за допомогою інтерактивної участі в різноманітних заходах, опитуваннях, тестуваннях. І все це у фактично ігровій формі.
Майже в кожному павільйоні представлені теми Precision Farming, вертикальних ферм, їжі майбутнього, зеленої енергетики. Також надзвичайно важливою темою є скорочення викидів СО2. ОАЕ вже оголосили про амбіційну ціль до 2050 року мати повністю вуглецево-нейтральну економіку.
Роблячи висновок із тих павільйонів, які ми встигли відвідати, провідні країни світу бачать майбутнє більш технологічним, «зеленим», екологічно нейтральним і цифровим.
На чому варто зосередитися українським агровиробникам і що потрібно врахувати у наступні роки?
Ольга Трофімцева: Expo ще раз продемонструвало спрямованість на те, що сільське господарство рухатиметься до більш активного розвитку вертикальних ферм, міських ферм, тобто розвиватиметься виробництво не на землі задля зменшення залежності від природних факторів і зниження негативного впливу на навколишнє середовище.
Що стосується класичного сільського господарства, то це роботизація, технологізація, впровадження всіх елементів точного землеробства із застосуванням віртуальної реальності. Все це ми вже спостерігаємо, а зі здешевленням технологій бачитимемо ще більше їх масштабування. Україна в цих питаннях не пасе задніх, але потрібно сфокусуватись на кліматично адаптованому виробництві, враховувати визначальні споживчі тенденції на світових ринках, впроваджувати технології збільшення врожайності при дбайливому управлінні природними ресурсами.
До речі, зважаючи на здорожчання енергоносіїв, електроенергії, виникає запитання, в якому обсязі сьогодні в Україні варто направляти кошти на розбудову систем зрошення, адже може виявитись, що в результаті це будуть «мертві» інвестиції, а собівартість продукції на дороговартісному зрошенні буде занадто високою. Тому потрібно шукати нові технології, зокрема й у зеленій енергетиці, працювати над селекцією нових невибагливих до вологи сортів, диверсифікувати структуру виробництва і прораховувати доцільність тих чи інших кроків та інвестицій, беручи до уваги всі критичні фактори.
Це потрібно робити зараз, щоб потім не робити це вимушено і більшим коштом. І держава має брати на себе роль лідера, регулятора та скеровувати сектор.
Які українські агропродовольчі продукти цікаві Східному регіону?
Ольга Трофімцева: Українським агровиробникам цікавий як ринок ОАЕ, так і можливість через регіональний хаб потрапити до країн Перської затоки, жителі яких мають високий рівень доходів, купівельну спроможність і потребу в імпортованих продуктах харчування. Ці країни мають доволі високу імпортозалежність, незважаючи на діючі національні програми з підвищення рівня продовольчої безпеки. Тому Україну там чекають із нашими продуктами, від ягід до солодощів, і ми вже там присутні, хоча й недостатньо.
До речі, нещодавно був візит до України делегації ОАЕ на чолі з міністром продовольчої та водної безпеки пані Маріам Хархаб Алмахейрі, й, можливо, це сприятиме більшій присутності продукції українського АПК в Еміратах.
Можу відмітити, що нам не вистачає сталості та системності в роботі з цими країнами, оскільки вони вимагають багато часу для налагодження зв’язків, розуміння місцевої культури і ментальності та особливостей ведення бізнесу. Тому дуже важливо, щоб наш бізнес чи представників міністерств у таких східних країнах супроводжували наші фахові дипломати, які знаються на особливостях цих країн. У нас круті посли в даному регіоні, від Мирослави Щербатюк в Йорданії до Олександра Балануци в Кувейті, яких ми маємо в хорошому сенсі використовувати для налагодження торгово-економічних зв’язків.
До того ж Україна як держава може навчитися деяким речам у ОАЕ, наприклад, системності, послідовності в рішеннях і політичній волі у їх реалізації.
Ви часто підтримуєте молодих фермерів. Які бачите позитивні нові підходи у них? Які ніші в агро є домінуючими серед молодих аграріїв?
Ольга Трофімцева: Це дуже цікаве покоління Insta-фермерів, як я їх називаю, крута генерація, які по-іншому мислять, мають нестандартне бачення та кайфують від справи, якою займаються. Здебільшого вони цікавляться нішевими культурами, починаючи з овочів, зелені, мікрогріну і закінчуючи саджанцями чи індиками. Це класичний приклад мікро- та малого фермера, який займається нішею і може виробляти цікавий локальний продукт.
Ще особливістю молодих фермерів є те, що вони дуже швидко розвиваються й у короткі терміни починають шукати можливість росту та масштабування або ж шукати інші напрямки бізнесу, наприклад, зелений туризм.
N. B. Марафон #інстафермери. Як аграрію знайти своє місце в Instagram
Чого бракує такій молоді та що потрібно, щоб усе більше молодих людей обирали агро?
Ольга Трофімцева: Гадаю, їм не вистачає часто фахової інформації, оскільки вони нерідко є міськими дітьми без якоїсь експертизи саме в сільському господарстві й починають свій бізнес з нуля, а також державної підтримки — не в сенсі дотацій, хоча і це не завадить на початковому етапі створення і становлення бізнесу, а в сенсі створення найкращих умов для старту. Для таких молодих агропідприємців потрібно пропонувати податкові канікули на 1-2 роки, щоб вони встигли «розправити крила». Державі потрібно звернути на це увагу, бо ця молодь, яка з міста переїжджає жити в село і створює там ось такі класні бізнес-осередки, і може стати надією на розвиток наших сільських територій.
Це суперове покоління, яке потрібно підтримувати, організовувати кампанії з популяризації фермерства за участі таких Insta-фермерів, щоб такі приклади були не поодинокими, а стали масовим рухом.
Впевнена, що через 5 років саме ці молоді фермери будуть серйозно формувати порядок денний: чим житиме наш АПК, сільські території та й країна в цілому.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua