Неабиякий потенціал: чи повернеться горох в «улюбленці» українських аграріїв?

AgroPortal.ua поспілкувався із заступником директора ННЦ «Інститут аграрної економіки» з наукової роботи, членом-кореспондентом НААН Олександром Нечипоренком про те, чим цікавий горох українським агровиробникам, та чи вдається на ньому заробити.

Найбільша площа під горохом — майже 1,3 млн га — була у 1990 році. Це, насамперед, було пов’язано зі значно більшим, ніж нині поголівʼям худоби в агропідприємствах. Найменші площі посіву гороху — лише 124,6 тис. га — були зафіксовані у 2022 році. І хоча зменшення площі посіву більше ніж у десятеро зумовлено цілою низкою чинників, основні з них — занепад вітчизняного тваринництва та початок повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Середній показник площі посіву гороху за 2019-2023 роки становить близько 201 тис. га. При цьому тенденцій до його зростання не спостерігається. У 2019 році площа під цією культурою склала 253,4 тис. га, 2020 року — 234,5 тис. га,  2021 року — 240,2 тис. га, 2022 року — 124,6 тис. га, а у 2023 році — 150 тис. га. Незначні коливання розміру посівів у передвоєнний період зумовлені як кон’юнктурою ринку, так і погодними умовами.

Така динаміка характерна для всієї групи зернобобових культур, серед яких питома вага гороху становить по площі посіву більше 70 %, а по валовому збору в окремі роки — понад 80 %.

Горох добре росте в помірному кліматі з достатньою кількістю опадів. Він чутливий до посухи, тому важливо забезпечити достатню вологість ґрунту. Найкраще підходять легкі та середні суглинки з хорошою аерацією та дренажем. Крім того, культура не любить кислих ґрунтів.

До повномасштабного вторгнення рф на територію України, у 2021 році лідерами за обсягами виробництва гороху були південні регіони країни та частина Слобожанщини. Запорізька область забезпечувала близько 23,4 % загального збору, Миколаївська — 9,9 %, а Харківська — 9,2 %.

Воєнні дії на території нашої держави змінили структуру посівів. У 2023 році на перше місце по виробництву гороху вже вийшла Одещина, частка збору якої у загальному доробку досягла 31,5 %, а Миколаївщина  наростила свою частку до 16,2 %. Водночас послабшали позиції Харківщини — до 6,2 %. Стабільний показник виробництва культури на Кіровоградщині — 7,5-8 % загальнодержавного збору. Ці регіони більш як на 60 % забезпечують Україну горохом.

Безперечно, світова кліматична криза впливає на зони вирощування даної сільськогосподарської культури.

Зміни в температурному режимі та кількості опадів призводять до певного поступового зміщення посівного клину гороху на північ — в регіони з більш сприятливими умовами, де раніше, за наявності значного поголівʼя,  вирощувався основний вал цієї цінної кормової культури. Адже найкращі умови для вегетації гороху — 450–600 мм опадів за рік та  вологості ґрунту 60-80 % найменшої вологоємності, що нині далеко не характерно для нашого Півдня.

Водночас, це досить світлолюбна культура й належить до рослин довгого дня. Все це вимагає сучасних адаптивних агротехнічних прийомів вирощування та вибору інноваційних сортів гороху, стійких до нових кліматичних умов.

Переважна більшість — близько 93 % — гороху вирощується в агропідприємствах, де його середня врожайність за останні п’ять років становить 22,4 ц/га та варіюється в межах від 20,4 ц/га у 2020 році до 24,6 ц/га у 2023 році.

У 2024 році урожайність гороху в середньому по Україні становить 21,9 ц/га, тобто на рівні попередніх років.

Отже, урожайність культури залишається відносно стабільною з незначними коливаннями. Це пов’язано з більш-менш стійкими в останні роки погодними умовами та досягнутим рівнем агротехніки вирощування.

Проте, 2021 року за сприятливих умов на окремих ділянках урожайність гороху перевищувала 90 ц/га, що говорить про неабиякий потенціал цієї культури.

Горох є значимою сільськогосподарською культурою, насамперед, завдяки своїм поживним властивостям. Корисний і смачний продукт, багатий на білки, вітаміни та мінерали. Це робить його вагомим компонентом у харчуванні людей та годівлі тварин, підтриманні їх здорового стану.

На думку науковців Інституту аграрної економіки, культура може бути цікавою для аграріїв з цілої низки причин, а саме:

Ціна на горох на внутрішньому ринку України має активну динаміку. До 2020 року вона постійно зростала в межах 5%. Різке збільшення — більше, ніж до 36% — відбулося у 2021 році. А у 2022-2023 роках спостерігається поступове зниження в межах 2–4%.

У 2023 році ціна гороху становила 7156 грн/т, тобто перевищувала ціни на зернові культури, але була майже вдвічі менше, ніж на сою, ріпак чи соняшник.

Такі коливання можуть пояснюватися перепадами цін на світових продовольчих ринках. Крім того, діють внутрішні чинники: зміни витрат на логістику, особливо у прифронтових регіонах, де й вирощується основний обсяг гороху, а також  загальна економічна нестабільність в країні.

Рентабельність виробництва культури, окрім цін на неї, залежить ще від низки факторів, серед яких, насамперед, урожайність, а також витрати на вирощування та реалізацію, вартість яких постійно зростає, особливо у воєнний час.

Найменша рентабельність, за останні роки, була у 2019 році, коли вона мала від’ємне значення (-11,5 %), а найвища — 31,9 % — була у 2021 році. Під час воєнних дій рф на території України у 2022 році показник рентабельності знизився до 1,0 %, а у 2023 році становив лише 1,5 %. Зрозуміло, що така ефективність мало привабить аграріїв.

Горох має стабільний попит на міжнародних ринках. Україна належить до основних світових експортерів гороху.

У 2023 році було експортовано майже 267 тис. т гороху на $71,6 млн. Це забезпечило нашій державі шосту позицію в глобальному рейтингу із часткою 2,5 % загального продажу. Водночас нагадаю, що в 2019 році цей показник становив 5,6%.

До найбільших імпортерів українського гороху, в останні роки, можна віднести Туреччину, Італію, Індію, Пакистан, Бангладеш, Малайзію. Сукупно до цих країн спрямовується понад 62 % експорту цієї культури, забезпечуючи її стабільний збут.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua