Роль України на світовому ринку пшениці значно ослабне наступного сезону.
Такий прогноз зробила аналітик зернового ринку «УкрАгроКонсалт» Марина Маринич.
Вона зазначила, що зростання цін на пшеницю відбулося надто пізно, щоб стимулювати фермера в західних та центральних областях розширити її посіви та компенсувати зниження в основних регіонах вирощування. Звичайно, цих площ вистачить, щоб задовольнити внутрішній попит і мати надлишки для експорту.
«Частка ярої пшениці буде залежати від зовнішнього попиту та подальшої роботи зернового коридору, але, як правило, в Україні ярої пшениці вирощується небагато, і наступний сезон навряд стане винятком», — вважає експерт.
Посівні площі під озимим ячменем скоротились на 35%. Найвища концентрація посівів залишається в Одеській області, що зумовлено близькістю до морських портів. Нагадаємо, що 60-70% експортного потенціалу українського ячменю реалізується в перші три місяці сезону.
«Привабливість ярого ячменю полягає в дешевизні технології та швидкому поверненні вкладень (4 місяці від посіву до збирання). Однак цього року може бути проблема зі збутом. За останні кілька сезонів Україна зосередила відвантаження у напрямку Китаю, поступившись російському ячменю рештою ринків збуту, наприклад, ринку Саудівської Аравії. І повернути цей ринок буде непросто. Водночас відвантаження до південно-східної Азії, включаючи Китай, можливе лише великими суднами, які простоюють зараз у Босфорі, тобто складно, довго, дорого та ризиково», — пояснює Марина Маринич.
Крім того, наразі вирішується доля кукурудзи. Її ареал вирощування знаходиться на відстані від основних бойових дій, і наміри фермера щодо площ залежать від суто економічних умов.
«Слабкі ціни вже призвели до значної частки площ, що залишилися зимувати. Значить, ці площі не будуть належним чином підготовлені до весняної сівби, як це зазвичай робить відповідальний фермер. Таким чином, уже зараз можна говорити про скорочення посівів кукурудзи під урожай 2023 року, і від цін у найближчі 2-3 місяці залежатиме, наскільки ці посіви зменшаться.
Втім, кукурудза користується високим попитом з боку Європи, що надає гнучкість у виборі способу транспортування (море/суша), але залишаються ризики зниження ціни у разі, якщо наступний рік у Європі буде менш посушливим та врожайнішим. А з огляду на те, що кукурудза потребує хороших і дорогих технологій, доступність яких цього року в Україні під великим сумнівом, низька ринкова ціна кукурудзи поставить фермера на межу виживання», — додала експерт.
За її словами, частина площ буде віддана під круп’яні культури, які мають високий попит на внутрішньому ринку, але це не так багато. Основна надія ляже на олійний сектор.

Зміна торговельних потоків: які можливості має український виробник

Органічний сектор демонструє стійкість і залишається в топ-5 постачальників продукції до ЄС

У Глухові облаштували 3-гектарний яблуневий сад із 13 сортами

За підсумками вересня було експортовано 2,4 млн т агропродукції, що становить 46% від потреби. З них зернових 1,4 млн т — це 38% від потенційно необхідного експорту.

Аграрії Сумської області станом на 1 жовтня обмолотили 229,7 тис. га зернових і зернобобових культур. Загальний намолот становить 1 439 тис. т зерна.

Аграрна компанія «Агронова», що входить до групи компаній «Новаагро», завершила збирання ранніх культур. Із площі близько 11,5 тис. га намолочено 46,8 тис. т продукції.

Надання пріоритету в логістиці олійним культурам та продуктам їх переробки є неприпустимим в умовах обмежених можливостей експорту української агропродукції.

Українська економіка найбільше страждає від експортних цін, які зараз діють на ринку. На даний час внутрішні ціни на зерно в Україні становлять $100/т, що, залежно від регіону, як мінімум на $50 нижче за собівартість. Тож це дуже серйозна проблема для українських аграріїв.

Господарство «МХП-Агрокряж», що входить до структури холдингу МХП, збирає перший урожай картоплі сортів Arizona та Prada. Урожайність склала 52 т/га та 51,6 т/га відповідно.

Перспективи України на світовому ринку кукурудзи у 2023/24 МР зараз складно спрогнозувати через низку факторів.

Частка альтернативних шляхів експорту (автотранспортом, залізницею та малими портами Дунайського регіону) продовжує поступово знижуватись і тепер складає близько 20% проти 27-28% на початку року.

Логістика «з’їдає» значну частину прибутків аграріїв. Її рівень у ціні реалізації збіжжя зріс до 40% з довоєнних 15%. Від часу роботи зернового коридору ситуація дещо покращилася, але питання лишається критичним.