Експорт сої з України станом на 10 лютого склав 78 тис. т, а ринок залишається стабільним. Водночас запаси сої на 1 лютого оцінюються у 3,4 млн т, що суттєво перевищує показники попереднього сезону (2,6-2,7 млн т).
Це створює необхідність активізації продажів у лютому – квітні, адже в травні – червні трейдери зосередяться на новому врожаї зернових і ріпаку, повідомляють аналітики сільськогосподарського кооперативу ПУСК, створеного в межах Всеукраїнської аграрної ради (ВАР).
«Соя у нас у достатній кількості, і поки хвилюватися рано. Проте ближче до весни попит може зменшитися, що вплине на ціни. Тому важливо враховувати цей фактор та планувати продажі відповідно», — зазначають у ПУСК.
Ситуація на глобальному ринку також впливає на український експорт. У Бразилії збір урожаю затримується через високу вологість сої, що призводить до значних втрат на полях. Це може змінити світові баланси та підтримати ціни.
«Якщо втрати врожаю у Бразилії та Аргентині підтвердяться, це може стати додатковим фактором зростання цін. Уже зараз сезонна модель показує, що наприкінці лютого – початку березня ми можемо побачити рівень $400-405 за тонну на базисі CPT, а потенційно — навіть $410-415 за тонну», — зазначають аналітики ПУСК.
На внутрішньому ринку України ціни на сою наразі стабільні:
Головним стримуючим фактором залишається слабкий ринок соєвого шроту, через що переробники не можуть активно конкурувати з експортерами.
«Найближчими місяцями частина трейдерів може спробувати розширити маржу, особливо з травня – червня, коли основний фокус зміститься на новий врожай. Подібні ситуації ми вже спостерігали на ринку, тому важливо бути готовими до можливих коливань цін», — підсумовують аналітики.

Понад 300 сортів винограду вирощує родина медиків на Вінниччині

Борошномели та пекарі випустили книгу про український хліб

Зміна торговельних потоків: які можливості має український виробник

Оновлені вимоги до критично важливих підприємств створюють проблеми для малого та середнього агробізнесу. Особливо там, де регіони встановлюють додаткові критерії.

Український ринок ріпаку залишається активним завдяки стабільному попиту з боку Європи. Водночас найближчими тижнями ціни можуть знизитися через корекцію на європейському ринку.

Надання пріоритету в логістиці олійним культурам та продуктам їх переробки є неприпустимим в умовах обмежених можливостей експорту української агропродукції.

Сільгоспвиробники України очікують на припинення перевірок бізнесу під час війни.

Сезон 2026/27 показав, що для українського зернового експорту головним обмеженням дедалі частіше стає не ціна товару, а здатність фізично, безпечно і вчасно доставити його покупцеві. Велика Одеса залишається незамінною для великих суднових партій, але працює під постійним воєнним ризиком. Дунай, який із 2022 року став страховим маршрутом, має власні фізичні та операційні обмеження. У результаті ринок одночасно стикається з дорожчим фрахтом, чергами на Сулінському каналі, нестачею передбачуваності, дорожчим оборотним капіталом і необхідністю постійно тримати резервний маршрут.

Усі заклики до поліпшення технології вирощування, збереження родючості ґрунту й інші не будуть прийняті виробничниками, якщо вони не приносять прибутку.

В Україні з початком сезону-2026/27 сформувалися стартові ціни попиту на сою нового врожаю, які значно нижче аналогічних у попередні два роки.

Попит на сою в Україні наразі перевищує активність продавців, що підтримує ціни на олійну. На західному кордоні котирування вже почали зростати.

Збиральна кампанія ріпаку в Україні фактично завершена: аграрії намолотили близько 3,7–3,8 млн т із 99% площ. Це найкращий результат із 2022 року. Водночас на внутрішньому ринку попит на ріпак починає перевищувати пропозицію.

Вартість логістики та обмежені експортні маршрути залишаються головними чинниками, які формуватимуть ситуацію на українському зерновому ринку найближчими місяцями. Вони визначатимуть внутрішні ціни значно більше, ніж обсяги врожаю.