Блоги

Криза української економіки, падіння національної валюти, основних макроекономічних показників, споживчого попиту, невблаганно підштовхують процеси глобалізації та інтеграції вітчизняної економіки у світову для пошуків нових ринків збуту продукції.

Котрий рік поспіль урядовці шукають чарівну «пігулку», яка стала б замінником у вирішенні питання відкриття ринку землі. Ось і сьогодні лунають нові пропозиції щодо надання дозволу на продаж та заставу прав на оренду земель сільськогосподарського призначення, які просто дублюють вже існуючі законодавчі конструкції.

Україна в поточному сезоні збере рекордний урожай соняшнику за всю історію Незалежності. Оцінки виробництва різняться, враховуючи, що посівна наближається до завершення.

Україна цього року відзначає початок другої віхи у своєму економічному розвитку, розмінюючи другий четвертак на своєму шляху, що розпочався в 1991 р., коли вона стала незалежною після розпаду СРСР.

Реформа місцевого самоврядування (децентралізація) вже давно мала бути здійснена нашою державою, що призвело б до економічного зростання та підвищення рівня життя населення.

«У нас немає жодних природних ресурсів. У нас є тільки люди, які живуть на маленькому, стратегічно важливому клаптику суші», — це слова Лі Куан Ю, першого прем'єр—міністра Сінгапуру. Сьогодні ця країна - одна з найрозвиненіших з одним із найвищих рівнів життя населення.

З початку 2016 року ми спостерігаємо, як основна галузь економіки втрачає мотивацію для розвитку.

Голова Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів Володимир Лапа заявив про необхідність відновити контроль у галузі фумігації.

Не бажаю залишатися осторонь сучасних трендів публі- теле- радіо- та інших «цистик» з думками та порадами, як же нам бути з нашим сільським господарством.

Що сприяє отриманню «стійкого» фактора в аграрному секторі економіки? Бджільництво!

З 1 травня 2016 року набув чинності новий закон України «Про державну службу», за яким розпочнеться низка конкурсів на вакантні посади в державі, у тому числі і на топ-позиції в країні.

Фінансові та земельні ресурси — запорука розвитку сільських громад. Вони дозволять громадам відчути себе господарями на своїй же території, а не покинутими державою на виживання без будь-яких можливостей і ресурсів.

Не так давно на прощальній вечері з одним із європейських дипломатів, які залишають нашу країну через закінчення терміну перебування, хотілося підбити підсумки 4 років його роботи в Україні та поговорити відверто про перспективи країни в плані європейського майбутнього.

Міністерство аграрної політики та продовольства України — державний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної аграрної політики. Природно, оператори аграрного ринку, серед яких тваринники і рослинники, завжди мріють про те, щоб міністр відстоював їхні інтереси, як на внутрішньому ринку, так і на зовнішніх. Адже від цього залежить добробут нашої держави.

Здавалося б, озимі культури «випали» на незначній площі цьогоріч, але квітневий сніг на Львівщині та перші ознаки посухи на півдні України не дають аграріям упевненості, що цьогорічний сезон пройде спокійно, а погода сприятиме вегетації.

Поки наш проект поступово розгортає свою діяльність, виходячи з фази облаштування та організаційного хаосу, хотіла б розповісти про перші напрацювання та поділитися інсайдом, що може бути корисним для наших гравців аграрного ринку.

Чи не занадто часто звучить ця фраза на просторах вітчизняних полів? І, тим не менш, у нас знову новий міністр. Чим це нам загрожує? — задаються питанням аграрії в містах і селах.

У запалі політичного популізму легко забути прості речі про реальну економіку. Нещодавно прочитав, що аграрії заморозили сплату ПДВ у першому кварталі цього року. Як на мене, то це не дивно, оскільки особливістю сільського господарства є сезонність. Сіють і, отже, інвестують (читай, витрачають) навесні, а збирають (і частково продають) влітку і восени.

Ні для кого не секрет, що Україна вже вкоренилася в розумінні всього світу як один з основних постачальників сільськогосподарської продукції. Лідерські позиції за цим напрямом нашій країні, в основному, забезпечують великі агрохолдинги, які займаються експортом зернових і олійних продуктів, новим же гравцям досить важко витримати їхню конкуренцію, а тому доводиться шукати альтернативні можливості для заробітку.

Кому не подобається жити на зарплату, той «робить бізнес». Ось тільки деякі вкладають у це поняття свій контекст, заснований на жадобі до збагачення.