Павло Коваль

Експертне середовище наразі розділилося в оцінках щодо майбутнього врожаю в Україні.

Міжнародна нестабільність на Близькому Сході вдарила по гаманцю українського аграрія, найбільше це відчують дрібні сільгоспвиробники.

Скорочення земельних банків у власності агровиробників — це реакція бізнесу на економічні та безпекові реалії.

В Україні спостерігається значний дефіцит аміачної селітри, яку вже зараз можна вносити для підживлення озимих культур.

Україна традиційно вирощує горох, люпин, квасолю, боби, а останніми десятиліттями надзвичайно вагому роль відіграє соя.

Українські аграрії у 2026 році засіють сільгоспкультурами 22–23 млн га, якщо лінія фронту значно не зміниться.

Зерновий ринок Європейського Союзу дещо закривається від України.

Українські аграрії 2025 року змушені були працювати в середовищі, де економічна ефективність виходить на перший план, а простір для маржі постійно звужується.

Ціни на хліб і хлібобулочні вироби з вересня минулого року зросли на 22-23%, тобто в середньому хліб дорожчав на 1,5% щомісяця.

Агросектор України поточного року очікує зменшення валового збору зернових і технічних культур приблизно на 10% порівняно з минулим роком.

Збільшення пропозиції агропродукції на ринку України після відновлення обмежень Євросоюзом призведе до зменшення цін.

Цьогорічна весняна посівна кампанія коштуватиме аграріям приблизно 200 млрд грн.

«Укрзалізниця» має намір підвищити тарифи на вантажні перевезення на 37%, однак не доб'ється запланованого фінансового ефекту.

Ключовим ринком збуту української агропродукції в Африці є Єгипет, інші важливі — Лівія, Алжир, Туніс.

Ключові імпортери агропродукції в Азії — Китай, Індонезія та Туреччина.

Потепління в Україні можна було б вважати перевагою, але все впирається у питання зрошення.