Міжнародна нестабільність на Близькому Сході вдарила по гаманцю українського аграрія, найбільше це відчують дрібні сільгоспвиробники.
Таку думку висловив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль у коментарі УНН.
«Якщо велике підприємство ще може купувати дизель гуртом, зберігати його й частково нівелювати коливання, то мікро- та малі виробники часто працюють інакше. Вони купують пальне в роздріб, без значного запасу, і саме тому першими відчувають зростання цін на АЗС», — пояснив він.
Другий елемент тиску — мінеральні добрива. Карбамід уже коштує понад 40 тис. грн/т.
«Для того, щоб купити 1 т карбаміду, треба продати по сьогоднішніх хороших цінах 4 т пшениці», — пояснив структуру розрахунків Павло Коваль.
Окрім цього, зростають витрати на насіння, засоби захисту рослин, оплату праці та логістику. Частина цих ресурсів імпортна, тому будь-яке ускладнення постачання або здорожчання перевезень автоматично закладається в собівартість, додав він.
Експерт наголосив, що подорожчання посівної не б’є по всіх учасниках агросфери рівномірно.
«На великі компанії ще діє «ефект масштабу»: закупівлі великими партіями, кращі цінові умови, більше можливостей для зберігання ресурсів, простіший доступ до банків і вища стійкість до короткострокових коливань. У малого фермера таких можливостей значно менше», — пояснив фахівець.
І додав, що окремий ризик — кредитування. Якщо господарство вже витратило частину ресурсів восени, а тепер змушене пересівати озимі або повторно заходити в поле, йому потрібне друге коло фінансування. І саме тут малі фермери можуть упертися в ліміт платоспроможності.
«Уявіть собі малого фермера, якому треба двічі прокредитувати посівну кампанію. А він уже все, що було, заставив. Кредити від банків для нього можуть бути закритими до другого витка посівної», — зауважив директор УАК.
Ця проблема особливо гостро постала перед господарствами, які працюють на обмеженому земельному банку і не мають фінансової подушки. Для них навіть один невдалий урожай культури, одна затримка з реалізацією або один стрибок ціни на пальне може означати втрату прибутку за сезон, резюмував Павло Коваль.

На Вінниччині вирощують декоративні гарбузи для геловінського декору

Паста з нуту й сочевиці: як працює один із найбільших у світі заводів з переробки бобових

Українські виробники шукають нові ринки збуту на Fruit Attraction 2026

На Кіровоградщині аграрії продовжують збирати кукурудзу та соняшник. Водночас озимими пшеницею та ячменем уже засіяли 280,2 тис. га із запланованих 443,3 тис. га.

На Івано-Франківщині зібрали 72% запланованих площ зернових і зернобобових культур. Аграрії намолотили 579 тис. т зерна із середньою врожайністю 56,1 ц/га.

Через подорожчання дизельного пального українські аграрії переглядають технології вирощування озимих культур і відмовляються від частини операцій з обробітку ґрунту. Це дає змогу скоротити витрати, однак може вплинути на майбутню врожайність.

Вісім фермерських господарств Полтавщини станом на кінець вересня отримали компенсацію витрат на дизельне пальне на загальну суму 1,5 млн грн.

Нестача працівників існувала до повномасштабного вторгнення і, очевидно, залишатиметься після перемоги. Тому проблему дефіциту кадрів у агросекторі не розв’яже навіть спрощення умов для бронювання.

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) прогнозує зниження світового виробництва зернових у 2026 році на 2,1% — до 2,979 млрд т.

Поточна ситуація з ускладненою логістикою через блокаду чорноморських портів некритично вплинула на осінню посівну кампанію. Але все ж скорочення посівних площ під озимими культурами буде.

Сільгоспвиробники цього року значно повільніше сіють озимі культури, ніж зазвичай.

Ситуація на світових ринках азотних добрив залишається динамічною: в Африці спостерігається стрімке зростання цін, проте в Україні — неочікуване зниження.

Особливим драйвером, який змінив структуру посівних площ, є воєнна ситуація.