Що ж пропонують? Визначити 60 чиновників із Держсільгоспінспекції, які раніше реєстрували техніку, мають доступ до реєстрів та вміють з ними працювати. За ними закріпити регіони України, де створити центри реєстрації. Сюди сільгосптоваровиробники будуть подавати документи для реєстрації та отримання номерних знаків. Центр вносить дані до електронного реєстру, а регіональний інспектор після перевірки документів завіряє реєстрацію своїм електронним підписом.
Увага: процедура має займати 7 днів!
«Ми не бачимо, де можуть бути ризики корупції. Навпаки, плата за довідки при реєстрації зменшиться вдвічі. Власник техніки буде платити лише за свідоцтво та номерний знак», — запевнив учасників ринку під час круглого столу у Києві, який організувала асоціація «Український клуб аграрного бізнесу», начальник управління технічної політики в АПК Міністерства аграрної політики та продовольства України Павло Гринько.
Але ж, по суті, кадри залишаться ті ж, тому повстає логічне питання: куди ж має зникнути корупція? Окрім того, потрібні будуть кошти для створення регіональних центрів, їх утримання та виплати зарплатні чиновникам.
«Це штучно вигаданий механізм. Справа не в здешевленні вартості реєстрації, а в тому, що будуть витрачені мільярди на створення й утримання центрів. Треба виходити з потреб кінцевого споживача. Чи потрібна аграріям реєстрація саме в такий спосіб? Банк видає кредити під заставу техніки й без реєстрації, а за наявності її й документації на неї. На мою думку, форму реєстрації потрібно обговорювати разом з усіма учасниками цього процесу. А ще краще не брати шматки моделей реєстрації в різних країнах й ліпити з них свою, а взяти одну відпрацьовану модель у цілому й застосувати у нас», — вважає голова ради Федерації роботодавців АПК Вадим Бодаєв.
Свої зауваження до реформи мають і оператори ринку техніки. Зокрема, просять відкрити їм доступ до реєстру сільгосптехніки.
«На ринку сільгосптехніки ми працюємо вже 25 років. По суті, ми наповнюємо й формуємо реєстр техніки, але за весь час роботи не мали до нього доступу. Всю систему реєстрації, а не тільки питання доступу, потрібно ставити на сучасний фундамент. А то сьогодні тим, хто хоче зареєструвати техніку, кажуть: нема бланків, нема номерних знаків або ми вже не працюємо. Сподіваюсь, що нова структура, яка займатиметься реєстрацією техніки, буде сучасна, прозора й демократична. І не створюватиме перешкоди, щоб наповнювати не бюджет, а кишеню», — зазначив голова комітету з техніки та аграрних технологій УКАБ Іван Паламар.
На український ринок постачають, окрім сучасних високотехнологічних зразків, також неякісну техніку. Зрештою сільгосптоваровиробник може купити собі мішок проблем. Також виникають проблеми з безпекою використання — як для людини, так і для екології й земельних ресурсів. Тому, окрім реєстрації, постає необхідність у структурі для техогляду та сертифікації сільгосптехніки.
Як зазначалося на обговоренні, великою помилкою було надання права сертифікації сільгосптехніки 18 організаціям, які одночасно із памперсами сертифікують й техніку, що підірвало довіру до достовірності сертифікації. Так само й щодо техоглядів техніки.
«Окрім поборів, там нічого не було. Ми доклали багато зусиль, щоб зламати систему техогляду сільськогосподарської техніки. Бо вона зводилась до того, що приїжджав інспектор й за гроші штампував довідки. Нам треба зараз подумати, як знову не сісти на цю ж корупційну голку», — застеріг заступник голови громадської спілки «Аграрного союзу України» Василь Ярошовець.
Після приєднання до Женевської угоди Україна має реформувати й привести до європейських стандартів нормативні акти й у тому числі реєстрацію сільгосптехніки, яка є обов'язковою. Тому цього не уникнути.
Турбує одне: чи встигне Мінагропрод до 1 січня запустити реєстрацію за новими стандартами без корупційної складової. Адже коштів на роботу оновленої структури поки що не передбачено. А це означає, що можливість зареєструвати сільгосптехніку в наступному році під питанням. Якщо реєстрація припиниться, то аграрії не зможуть засіяти близько 2 млн га ріллі, що для країни обернеться збитками на суму понад півтора мільярда доларів.
Мирослава Соколова, AgroPortal.ua

На Житомирщині через посуху обміліла річка, яку використовують для зрошення полів

У Києві назвали найсильніші проєкти української хлібопекарської галузі

В Україні представили колекційний альманах про український хліб

ТОВ «Мрія» працює за технологією No-Till, для якої зазвичай потрібні сівалка, комбайн і обприскувач, але в господарстві набагато більше техніки, яку оновили, коли почали впроваджувати систему точного землеробства.

У першій частині ми розібрали, як GMP+ FSA працює на чотирьох ключових вузлах кормового ланцюга — елеваторі, МЕЗ, комбікормовому заводі та у трейдера. Для кожного з них схема передбачає свій scope сертифікації, набір ризиків і процедур контролю.

Технічний парк ТОВ «Мрія», що на Київщині, може забезпечити тисячі гектарів, хоча в обробітку підприємства всього 300 га. Завдяки тому, що техніка широкозахватна, за 3-5 днів справляються з усіма агроопераціями в полі.

Анастасія Дмитрів почала досліджувати пробіотики ще під час студентської наукової роботи. Через кілька років її розробка перетворилася на бізнес — виробництво заквасок, йогурту та желейок із пробіотичною композицією Valoria на Львівщині. Нині компанія шукає партнерів для масштабування та готується до виходу на ринки ЄС.

Кабінет Міністрів України затвердив порядок проведення технічного огляду обладнання для застосування засобів захисту рослин (ЗЗР). Документ встановлює єдині правила перевірки технічного стану такого обладнання.

У Національному університеті біоресурсів і природокористування України (НУБіП) відкрили інноваційний навчальний центр HORSCH. Освітній простір створили на базі механіко-технологічного та агробіологічного факультетів спільно з компанією «ХОРШ Україна».

Ma'Rijany Hemp Company отримала два міжнародні сертифікати — ISO 9001 та ISO 14001.

55 сільгосптоваровиробників Івано-Франківщини з початку поточного року придбали 191 одиницю техніки та обладнання вітчизняного виробництва на загальну суму близько 240 млн грн.

Уявімо типову ситуацію. Український експортер відвантажує партію соєвого шроту нідерландському покупцю. Контракт підписаний, документи в порядку, аналізи з акредитованої лабораторії на руках. На в’їзді в порт призначення партію зупиняє додатковий аудит на афлатоксин B1. Покупець перевіряє історію постачальника в GMP+ Company Database і не знаходить запису. Партія йде на даунгрейд: замість кормового каналу її продають у технічну переробку, з втратою кількох сотень доларів на тонні. Репутаційна шкода триватиме два-три сезони, поки трейдер відновлюватиме довіру.