Інтерв'ю

Крафтовий сектор Львівщини поступово стає повноцінною частиною регіональної економіки. Область вибудувала модель підтримки, що поєднує фінансові інструменти, кооперацію, розвиток громад і просування локальних брендів.

В Україні відсутня статистика крафтових виробників, зокрема і через небажання багатьох офіційно реєструвати вид діяльності. Однією з причин крафтярі визначають острах перед контролювальними органами.

Крафтове виноробство в Україні стрімко розвивається з 2014 року. Попри війну з’являються нові виробники, закладаються виноградники у різних регіонах, розвивається експорт. Проте оцінити якісний продукт, вироблений здебільшого вручну, під силу не всім шанувальникам вина. Культура споживання крафтового напою в Україні на низькому рівні — високі ціни на продукцію спонукають покупця обирати дешевший імпортний сегмент.

Розвиток крафтового виробництва — серед стратегічних напрямів Київщини. Кілька років тому тут за підтримки обласної адміністрації розпочали формування електронного каталогу крафтярів регіону. Чи став він одним з інструментів промоції та чи надихнув інших на створення власного продукту — у розмові з заступницею голови Київської обласної військової адміністрації Наталією Гаватюк.

У Групі АГРОТРЕЙД 2025 року під нішевими культурами було засіяно 334 га технічних конопель, 604 га гірчиці та 43 га арахісу. На 2026 рік плани кардинально інші.

Ковбаси, ряжанка, мед, карасі, сало та інші традиційні продукти завжди були частиною української культури. Але десятиліттями ремісниче виробництво існувало «для себе» та «поза законом». Ситуація змінилася, коли держава визнала специфіку малих виробників і адаптувала правила під їхні реальні масштаби.

Одним із найбільших сегментів у крафтовому виробництві України є сироваріння. Незалежно від обсягів і величини виробництва українські сировари здобувають нагороди на міжнародному конкурсі World Cheese Awards, стають осередками гастрономічного туризму в Україні та відроджують стародавні рецептури сироваріння.

Здається, що виноградарство в Україні — чи не єдина галузь сільського господарства, де позитиву відмічається більше, ніж негативних моментів. Однак все ж таки без викликів не обходиться, зокрема у питаннях площ під виноградниками та експорту виноробної продукції.

Останні кілька років попри війну український органічний сектор тримає стабільну позицію на світовому ринку. Органічне виробництво в Україні — це досить прибутковий бізнес, але він вимагає чималих інвестицій та зосередженості на правилах щодо вирощування саме органічної продукції.

Урожайність сільгоспкультур на 40-50% залежить від живлення. Останніми роками на ньому доволі жорстко економили, подекуди урізаючи систему лише до базового азотного удобрення. Проте така економія не є сталою, і без комплексного живлення макро-, мезо- та мікроелементами досягти високих урожаїв неможливо.

Фінансова підтримка від банків і програм, які вони пропонують, дає змогу аграріям не лише стабільно працювати, виконувати зобов’язання, експортувати та переробляти всередині країни мільйони тонн зерна, а й залишатися фінансово ефективними, розвиватися та використовувати інновації в усіх сегментах виробництва.

Більшість фермерів, які до війни навіть не задумувалися про елеватор, сьогодні кажуть — господарювати без власних потужностей зі зберігання та сушіння зерна немає сенсу. Лише маючи в структурі елеваторний комплекс, можна підсилити економіку агропідприємства та планувати новий сезон.

Сучасні технології в сфері захисту рослин, біопрепаратів і насінництва працюють по-новому — через цифрові інструменти, які допомагають аграрію приймати правильні рішення на основі точніших даних. Провідні позиції в цих сегментах як у світі, так і в Україні посідає компанія Syngenta.

На світовій виставці AGRITECHNICA 2025 компанія Syngenta оголосила про відкриття цифрової платформи Cropwise™ для сторонніх розробників, а також презентувала дві нові цифрові послуги — Cropwise Operations Al Machine Manager та Cropwise Operations Al Machine Pool. Ці рішення є значним кроком уперед у плануванні, оптимізації та спільному використанні сільгосптехніки.

У лютому 2016 року Ольга Трофімцева повернулась до України з Німеччини як керівник проєкту Agritrade Ukraine. Ще через пів року долучилася до урядової команди у профільне відомство, свого часу і очолила його.

Сезон гречки в Україні добігає кінця. Збіжжя, що ще стоїть у полях, переважно має низьку якість і піде на фураж. Хоча гречка рентабельна та пластична культура, посівні площі під нею останніми роками постійно знижуються: критичний мінімум був 2019 року — 67,5 тис. га. Цього року, за офіційною статистикою, засіяли 79 тис. га.

У Прилуцькому районі на Чернігівщині вже 7 років активно працює фермерське господарство «СИНАГРО» попри всі ризики, яких сьогодні зазнає регіон. Невелике підприємство, що починало з 7 га, наразі обробляє понад 100 га землі. Вирощують усі основні культури і навіть нішеві та баштанні, займаються переробкою олійних.

У аграрній компанії ІМК через проблеми із системами автопілотування, спричинені роботою засобів РЕБ, вимушені повернутися до посіву з фізичними маркерами. Втім, це не стало на заваді отримати рекордні показники з урожайності пшениці та олійності соняшнику.

З початку війни «Контінентал Фармерз Груп» інвестувала у розвиток бізнесу $120 млн. Це означає, що компанія вірить у майбутнє України як дуже важливого гравця на світовому аграрному ринку.

Компанія Prometey активно розвиває бізнес в Єгипті та робить основний акцент на розвиток офісу в цій країні. Власник компанії Рафаель Гороян розповідає, що у розвинених країнах бізнесу надають податкові пільги, створюють комфортні умови, а в Україна бізнес стає непотрібним. Він зазначає, що якщо ситуація не зміниться, ще більше підприємців мігруватимуть закордон і коли український бізнес там укоріниться, повернути його буде вже неможливо.