Особливості українського трейду: куди рухається ринок

Володимире, розкажіть, яка зараз ситуація на ринку, які тенденції ви могли б відмітити?

Володимир Корчун: Війна — це виклики, які продовжуються для кожного українського виробника. Сьогодні завдяки Збройним силам України  зерновий коридор працює, тобто є можливість експортувати, але фермери  тримають зерно, не продають його. Вони вважають, що так буде тривати завжди, але потрібно враховувати, що в будь-який момент можуть виникнути проблеми з логістикою, адже тривають постійні атаки ворога на портову та залізничну інфраструктуру, зменшується кількість тяги та сповільнюється рух вагонів. Це може призвести до подорожчання ланцюга постачань.

У результаті для фермера, навіть за умови зростання цін на кукурудзу, яке ми очікуємо на період з нового року, вартість товару може нівелюватися подорожчанням вартості логістики. Тож українському аграрію важливо пам’ятати, що йде війна, і намагатися експортувати зерно чимшвидше. Мені здається, що зараз не той час, щоб застосовувати якусь іншу стратегію.

На вашу думку, чому аграрії зайняли таку позицію — не продавати зерно? Можливо, вони чекають вищих цін?

Володимир Корчун: В Україні був рекордний урожай у 2021 році — аграрії зібрали 107 млн т зернових і олійних. Але після початку повномасштабної війни та блокади Чорного моря експортовано було небагато. У 2022/23 роках нам було теж недостатньо експортних шляхів, зерновий коридор працював погано, були величезні простої суден по 2-3 місяці. Тоді український сільгоспвиробник дуже постраждав.

Сезон 2023/24 в Україні почався з рекордними залишками. І коли з вересня наші військові забезпечили безпеку експортного коридору Чорним морем, ми почали активно експортувати і в якийсь момент майже досягли довоєнних обсягів. Відповідно, фермерам за сезон 2023/24 вдалося вивезти великі обсяги, і вони продали всі запаси, які мали за 1,5 сезону. Таким чином аграріям вдалося створити фінансову подушку. Тож у нинішніх умовах привабливих цін на зерно та дешевої логістики сільгоспвиробники не поспішають продавати. Природа українського фермера така, що він завжди сподівається на краще. Але ми бачимо, що є воєнні виклики, крім того, на агровиробництво значний вплив має погодний фактор, тому ці моменти важливо враховувати.

Які фактори ще можуть вплинути на експорт з України?

Володимир Корчун: Потрібно також зважати, що в українських аграріїв і експортерів дуже коротке вікно для експорту пшениці. росія ще експортуватиме додаткові обсяги, однак із другої половини лютого починає працювати експортна квота у межах 10,6 млн т, що значно менше їхніх реальних можливостей. Це буде період, коли попит на українську (і будь-яку іншу) пшеницю може вирости і створити сприятливий момент для експорту українського зерна.

Кінцеві споживачі намагаються купувати наперед з огляду на те, що можуть бути затримки в постачаннях. І коли вони бачать, що можуть «дотягнути» до свого врожаю, то просто перестають купувати. Тож ймовірна ситуація, що ми можемо залишитися зі своєю пшеницею до наступного сезону. Тому варто бути дуже уважними, тримати руку на пульсі, піднімати свою компетенцію в аналітиці.

Що можете сказати про кукурудзу, чи може Україна розраховувати на китайський ринок? Зараз ми не бачимо великої зацікавленості з боку Китаю в українській кукурудзі.

Володимир Корчун: У Китаї наразі закінчилися квоти на цей рік, і вони дійсно зараз мало імпортують кукурудзи. Але з нового року будуть розподілені нові квоти, близько 7,2 млн. т. Більша частина з цього обсягу — це державна квота (зазвичай 60%).

Потрібно зважати, що Китай кожного року збільшує власне виробництво, але так само зростає споживання м’яса в цій країні, тому їм потрібна сировина для кормів для тваринництва. Тож очевидно, що Китай прийде за українською кукурудзою.

Крім того, очікується, що Трамп почне підвищувати градус торгової війни та впроваджуватиме квоти, і в такій невизначеності геополітичного напруження Китай захоче зробити певний запас. Тож ми очікуємо, що в лютому – березні торгівля кукурудзою поновиться, адже в цей період великі обсяги можна купити лише в США та Україні. Тому це можливість для української кукурудзи, адже лише з липня на ринок вийде Бразилія зі своїм зерном.

Які обсяги компанія LNZ Group планує експортувати цього сезону, куди та які логістичні шляхи для цього використовує?

Володимир Корчун: Плануємо зробити до 2,5 млн т загального експорту зернових і олійних. 97% нашого експорту йде морем через великі глибоководні порти. Річку використовуємо рідко, через західні кордони можемо працювати лише зі шротами.

Оскільки ми велика компанія, маємо велике власне агровиробництво. Також постачаємо аграріям насіння, добрива, ЗЗР і маємо власний трейдинг, тож допомагаємо фермерам і з реалізацією продукції, і можемо прийняти будь-який вид продукції в рахунок оплати. Зважаючи, що компанія має багато трейду, ми вибудовуємо ефективний логістичний ланцюг до кінцевого споживача.

LNZ Group працює з усіма європейськими країнами нетто-експортерами та постачає на світові ринки пшеницю, кукурудзу, ячмінь, шрот і олію. Зокрема, працюємо на ринках країн Азії: по кукурудзі — Китай, по пшениці — Індонезія.

Весь ріпак та частину сої переробляємо на власному олійноекстракційному заводі.

Компанія LNZ Group зайшла в переробку олійних, придбавши олійноекстракційний завод. Чи вигідний цей напрям?  

Володимир Корчун: LNZ Group придбала завод уже в період повномасштабної війни та продовжує інвестувати у виробництво: проводимо модернізацію й розширення для налагодження глибокої переробки.

Можу сказати, що в переробці все залежить від культури. Тому важливо бути мультикрашевим переробником. Цього сезону всі переробні підприємства почали з ріпаку, оскільки була маржа, але коли вона зникає, то стає вигідніше експортувати культуру, а не переробляти. Тому далі в переробці ми переключилися на сою, але всі переробники зробили так само. Цього сезону ситуація в переробці змінюється миттєво. Але  компанія LNZ Group одна з найефективніших на ринку, тому в нас грамотно побудована програма, ми хеджуємо свої цінові ризики та приймаємо максимально зважені й правильні рішення.

Куди збуваєте продукти переробки олійних?

Володимир Корчун: Внутрішній ринок не може спожити кількість виробленої продукції, тому ми змушені конкурувати на світових ринках. Наша олія та шроти йдуть на європейські заводи морем.

До того ж цього сезону така велика переробка сої, якої ніколи раніше не було. Через великі обсяги ми змушені конкурувати на більших ринках із продукцією Південної Америки. Можна сказати, що зараз український продукт виборює своє місце на нових ринках.

Наприклад, вже проторговані перші обсяги соєвого шроту на іспанський ринок. Раніше Україна не була представлена на цьому ринку саме в категорії соєвого шроту, і потрібен час, щоб завоювати довіру споживача. Адже шрот направляється на виробництво кормів, і тваринникам важливо знати, яку конверсію вони отримають від поставленого продукту. Тож якщо бразильський шрот іспанцям уже відомий, то український тільки почав виходити на ринок. Важливо показати, що наш продукт не гірший, а за деякими показниками навіть безпечніший.

Ви були у Варшаві на міжнародному Agro&Food Security Forum 2024. Що можете сказати про українсько-польські відносини, чи змінилася ситуація на краще?

Володимир Корчун: На моє переконання, нам важливо інформувати поляків, що Україна насамперед партнер, адже для польської економіки важлива додана вартість, переробка. Польська економіка — це не про сировинний експорт, а про експорт продукції з великою доданою вартістю, і доступ до дешевої сировини для них — великий плюс.

До повномасштабної війни Польща не була основним шляхом нашого агроекспорту. Але в один момент українські аграрії дійсно не мали вибору і вивозили агропродукцію через територію Польщі транзитом. Був період, коли компанія LNZ Group теж експортувала продукцію з портів Гданська, адже тоді це був єдиний шлях на інші ринки. Але коли налагодилася логістика, ми відмовилися від постачань через Гданськ.

Українські фермери знаходилися у надзвичайно важкій ситуації, коли логістичний ланцюжок для них мав таке навантаження, що аграрії на елеваторі отримували за кукурудзу 100-110 $/т. Це було суттєво нижче вартості виробництва. Водночас польські фермери продавали кукурудзу по 230 $/т.

Насправді польська економіка більше страждає від блокади кордону, ніж українського зерна. Тому в перемовинах із нашими польськими колегами важливо і потрібно оперувати цифрами. За даними УЗА, лише 3% українського зерна потрапляє до Польщі. Й важливо, щоб український агроекспорт не дисконтували, користуючись ситуацією, що в нас триває війна.

Дякую за розмову

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua