Бізнес на межі бойових дій: культури, що «не горять», та плани на переробку

Через відсутність опадів ґрунт пересушений, а тому були проблеми з його обробкою. З усього земельного банку на сьогодні у нас є близько 250 га необробленого ґрунту. Ми пробували відновити ґрунтообробку, але нам це не вдається: плуг не тримає глибину. Також ми, як і щороку, посіяли ріпак у сухий ґрунт. Але частина посівів отримала вологу занадто пізно і знаходиться в зоні ризику.

Що найбільше здорожчало 2024 року з матеріально-технічних ресурсів і на скільки у відсотковому еквіваленті?

Олександр Овсяник: Загалом структура затрат не змінилась і залишилась приблизно такою ж, як і завжди. Зазвичай найбільші статті — добрива, послуги з оренди техніки та загальновиробничі витрати.

• Впродовж року комплексні добрива подорожчали приблизно на 15%.
• Засоби захисту рослин — у межах 5-10%.
• Добрива азотної групи були за помірною ціною.
• Дизельне пальне ми бюджетували з розрахунку $1/л — і цю ціну витримали. В моменті вартість зросла до 46 грн/л, але завдяки ранньому контрактуванню ми в середньому зберегли його вартість на рівні $1/л.
• Ціни на послуги з оренди техніки, які зросли торік, у 2024 році також були на високих рівнях. Але їх вдалося стримати.
• Вартість насіння та засобів захисту рослин залишилася приблизно на тому ж рівні.

Водночас подешевшали послуги елеваторів, але не всі. Сушіння подешевшало приблизно на 30% — у зв’язку зі здешевленням ресурсу, зокрема природного газу. Інші послуги елеваторів — приймання, зберігання, очищення, відвантаження — залишилися в тій ціні, яка й була. Але, звісно, щороку вони проходять індексацію та мають тенденцію до подорожчання. Також через відсутність опадів, жаркі літо та осінь культури, які ми збирали, мали майже базові показники вологості, а тому і витрати по елеваторах значно знизилися.

Які прогнози на сезон-2025, на скільки може здорожчати весняна посівна порівняно з 2024 роком і завдяки чому?

Олександр Овсяник: Я не бачу прямих фактів, які б вказували на те, що весняна посівна наступного року стане дорожчою. Є щорічне подорожчання, яке пов’язане з інфляцією. А якихось чинників, які б вибивалися, і на які я міг би вказати, що «це точно буде дорожче», немає.

З проведених зустрічей із постачальниками засобів захисту мені зрозуміло, що загалом усі виробники ЗЗР будуть дотримуватися минулорічних цін або матимуть виправдане підвищення в межах 10%. За деякими позиціями, можливо, більше, за деякими — менше, але значного росту я не бачу.

Із тендерів на добрива, які були проведені попередньо, я бачу, що сьогодні досить непоганою є ціна на добрива азотної групи. Зазвичай восени ціна на них знижується, взимку зростає, а навесні через високий попит досягає піка. Тобто нічого нового тут не передбачається.

Можливо, буде попит на високоолеїновий соняшник. І, найімовірніше, наступного року українські агровиробники збільшать площу посівів кукурудзи. Тут я виходжу з того, що позаминулого та минулого року ця культура була нерентабельною, і площі під нею зменшували. А цьогоріч вона рентабельна і має високу маржинальність. Можливо, це викличе певний ажіотаж на ринку насіння. На нашу компанію це ніяк не вплине, у нас є стабільні постачальники. Ми працюємо з великими компаніями за налагодженим алгоритмом роботи, який нам забезпечує постійну наявність насіння високої якості за доступними цінами.

Соя може бути в дефіциті — зокрема, не ГМ-соя. Зазначу, що в Україні офіційно немає ГМ-сої, але її ринок є. Тому казати, що «ГМ-сої в Україні немає», не можна. Якщо ж говорити про ринок не ГМ-сої, то він є преміальним, і, найімовірніше, на цю культуру буде попит і досить приваблива ціна. Ми бачимо, що на світових ринках соя затребувана — і ГМ, і не ГМ. Тому в прогнозі на бюджет 2025 року вони високомаржинальні та мають чималий сегмент вирощування. Тож на сою також буде попит, але, я думаю, що збільшиться сегмент не ГМ-сої, яка на сьогодні бюджетується на досить високих рівнях.

Ви зазначили, що мали проблеми з ґрунтообробкою. Яку площу земель обробляє компанія, в яких областях? Розкажіть про особливості ґрунтово-кліматичних умов.

Олександр Овсяник: Ми працюємо в Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській областях. У нас в обробітку понад 60 тис. га землі. Також є землі, які недоступні через бойові дії, або на яких небезпечно вести сільськогосподарську діяльність. У нас є стратегія з вирощування культур. Вона розділена між кластерами, між групами, між областями.

На Харківщині ми не вирощуємо кукурудзу. Тут основні культури — пшениця, озимий ріпак, соняшник і соя. У цьому регіоні ми переважно дивимося в бік озимих культур і збільшуємо їхню площу до 50%. Причина — відсутність опадів. Там чорноземи, які дуже якісні щодо забезпечення поживними елементами, але без води їхня цінність втрачається. А от озимі культури в таких умовах здатні сформувати врожай. З осені до літа вони мають забезпечення вологою, якої вистачає на залишок спекотних місяців, щоб сформувати врожай. На жаль, це несе певні ризики, зокрема для посівів ріпаку. З підготовки ґрунту в нас плюс-мінус однакова технологія. Хоча зараз ми дивимося на зміну підходів до вирощування озимого ріпаку і технологій ґрунтообробки під нього.

У Сумській області ми вже починаємо працювати з кукурудзою. Є ділянки, на яких урожайність кукурудзи історично замала — там ми її не вирощуємо. Але в цілому тепер додався ще й логістичний складник. Ми були вимушені законсервувати деякі елеватори в небезпечних зонах, тому не можемо тепер вирощувати скрізь кукурудзу через дорогу логістику.

Чернігівщина традиційно працює із кукурудзою. Тому в нас є завдання сконцентрувати поля кукурудзи в тих районах, де вона родить, і де близька логістика до елеватора. Також працюємо із соняшником, соєю та ріпаком. На піщаних ґрунтах ми працюємо в основному з ріпаком і озимою групою. Яру пшеницю наступного року висівати не будемо, адже вдалося розмістити досить багато озимої пшениці. Тому коригувати її, збільшувати площі колосової групи навесні не будемо.

Чи впливають різні ґрунтово-кліматичні умови на технологію обробітку ґрунту? Якщо так — де і яку застосовуєте?

Олександр Овсяник: Так, ґрунтово-кліматичні умови впливають на те, як ми працюємо. Залежно від ґрунту в нас формуються і культури, і інтенсивність технології. На родючих ґрунтах із достатнім забезпеченням ми використовуємо більш високоінтенсивні технології і по гібридах, і по добривах, і по ґрунтообробці. Там, де впроваджені ресурсоощадні технології, а це переважно Харківщина, Чернігівщина і трохи Сумщини, використовується комбінована ґрунтообробка, поверхнева обробка, обробка без перевертання, тобто глибоке розпушування. В основному у нас залишається оранка, але з року в рік на частині площ ми проводимо глибоке розпушування, щоб контролювати плужну підошву.

Ви господарюєте близько до зони бойових дій. Чи всі землі в обробітку, чи є непридатні для обробки через мінне забруднення або близькість до зони бойових дій?

Олександр Овсяник: Ми працюємо в прикордонних зонах і в зонах, близьких до ведення бойових дій. У Харківській області у нас недоступно близько 2500 га землі — на ній неможливо вести якусь діяльність. Також на Харківщині ми працюємо в Золочеві — там господарську діяльність ведемо обмежено, адже є фактор ведення бойових дій, є факти мінування, потрапляння дронів, різного роду боєприпасів. У зв'язку з цим у нас розроблені спеціальні алгоритми роботи.

Така ж історія і по Сумській області. Є відділки, на яких ми не можемо працювати, є поля, які позначені як небезпечні. На них ми не ведемо польові роботи через значний ризик. У прикордонних зонах, там де можемо, працюємо тільки у світлу пору доби. Намагаємось працювати з культурами, які не вимагають частих обробок, внесень засобів захисту, які швидко сіються та швидко збираються, і які складно спалити.

Зокрема, умовно «не горять» соя, ріпак, соняшник. Це основні наші культури, з якими ми там хочемо працювати. Кукурудза у цьому сенсі небезпечна — вона і горить, і через неї важко побачити, що лежить знизу. А от пшениця горить дуже легко, тому її на небезпечних ділянках не сіємо.

Якщо говорити про земельний банк, чи збирається АГРОТРЕЙД його розширювати?

Олександр Овсяник: Так, у стратегічних перспективах це є. Ми завжди дивимося в бік розширення, і на сьогодні це також актуально.

Ви експериментуєте з нішевими культурами (технічні коноплі, арахіс). Чи є щось нове на 2025 рік у планах?

Олександр Овсяник: Ні, нового немає. У 2025 році ми продовжимо вирощувати арахіс — це другий рік його дослідження. Ми збільшуємо під ним площу, нарощуємо обсяги насіння. У нас є розуміння ринку арахісу, формування ціни, технології, але над цим ще потрібно буде попрацювати у 2025-2026 роках. По коноплях усе зрозуміло. Ми закінчили всі дослідження, які планували, та підбиваємо зараз підсумки. Основний обмежувальний фактор у вирощуванні — це реалізація. Якщо вдасться напрацювати достатньо каналів для збуту, ми будемо розвивати цей напрям.

Чи плануєте йти у переробку?

Олександр Овсяник: Компанія розглядає такі можливості, проте якихось конкретних короткострокових планів немає.

Чи були інвестиції у 2024 році та чи є у планах на 2025-й? Загалом, на вашу думку, як сприяти залученню інвестицій у сільське господарство України?

Олександр Овсяник: У 2024 році майже не було інвестицій. Були тільки ті, що стосувалися елеваторного напряму Групи. І був загальний інвестиційний портфель — поточні інвестиції, які ми щороку реалізуємо. Проте вони були досить обмеженими.

На 2025-2026 роки є великий портфель інвестицій. Він сформований, виходячи з тих викликів, які перед нами сьогодні постають, — із додаткового технічного забезпечення, зі змін підходу до виконання агрооперацій та вирощування культур. Тут йдеться про придбання нової техніки, впровадження нових технологій.

Це великий портфель, який на сьогодні розглядається. Сказати, в якому обсязі він буде виконаний, я не можу. Але він великий порівняно з попередніми проєктами. Це зовсім інша історія, набагато складніша у фінансуванні.

Якщо говорити загалом про залучення інвестицій у сільське господарство України, то сьогодні існує багато програм підтримки міжнародного та внутрішнього характеру. Всі вони працюють, а для великих компаній такі речі взагалі буденні. Я вважаю, що в Україні достатньо інструментів, які дозволяють інвестувати в розвиток.

Які кроки робите на шляху адаптації до вимог Євросоюзу?

Олександр Овсяник: Звісно, ми працюємо з генерацією карбонових сертифікатів. Нам цей ринок уже зрозумілий. Він непростий: до нього ми зайшли декілька років тому і розуміємо, що не все там легко і просто. Але в нас вже є згенеровані сертифікати, ми їх продаємо і рухаємося шляхом ефективного вуглецевого землеробства. Ми знаємо, як це працює, і будемо розвивати цей напрям. Ми контролюємо усі процеси сертифікації, які необхідні для продажу зерна. Проходимо ці сертифікації по підприємствах і по всій групі в цілому. Також контролюємо обмежувальні фактори по пестицидах. Намагаємося дотримуватися всіх регламентів, які на сьогодні є. Адже, по суті, країни ЄС — це наші ринки збуту. Тому ми орієнтуємося на вимоги, які виставляє нам країна-покупець.

Яка зараз ситуація з кадрами? Чи відчуваєте ви як керівник дефіцит працівників на своєму напрямі?

Олександр Овсяник: Ситуація з кадрами досить складна, дефіцит працівників на ринку значний. Перш за все, це стосується мобілізаційних заходів. Люди стараються не виїжджати зі своїх населених пунктів, їх важко запросити працювати в якесь інше місце. Такі ж проблеми з відрядженнями. Тих, кого можемо забронювати, ми бронюємо. Але з бронюванням є складнощі. Це ефективний інструмент, однак встановлена державою квота бронювання військовозобов’язаних працівників складає не більше 50% від їхньої загальної кількості в компанії. Але ж ми не зменшили виробництво наполовину. Ми все одно працюємо на тих самих площах. Це породжує нові виклики, які доводиться долати за допомогою залучення в іншому форматі найманих працівників, підрядників, перепрофілювання жінок.

Дякую за розмову.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua