Найбільша нетельна ферма зайшла у м’ясне скотарство: мета реалізації — «від копита до вуха»

Розкажіть, як у структурі Української молочної компанії представлена Борзнянська філія, зокрема поголів’я ВРХ?

Ігор Хлистун: Борзнянська філія — одна з трьох в Українській молочній компанії. Основний напрям роботи з 2019 року і до сьогодні — вирощування ремонтного молодняку для молочної ферми та для реалізації. Хоча на початку заснування, у 2006 році, на філії була лише відгодівля бичків під реалізацію. Якщо говорити про поголів’я, то з 2019 року кількість телиць голштинської породи поступово збільшувалась. Нині ми маємо 2970 голів і, власне, є однією з найбільших нетельних ферм у Європі. З осені 2023 року додався новий вектор розвитку філії, зокрема м’ясне тваринництво. Ми завезли з Європи нетелей та телиць м’ясних порід абердино-ангус та мюрей грей, а також тільних корів ангуської породи — з українського господарства. На сьогодні разом із телятами маємо 217 голів. 

Як утримується поголів’я м’ясної породи?

Ігор Хлистун: З осені до лютого утримували у закритому приміщенні. За цей час ми підготували площу для вільного випасу та проживання худоби протягом року. Якщо згадати роки маржинальності рослинництва, тоді усі площі, зокрема сінокоси, розорювалися. Ми пішли іншим шляхом — залуження ріллі на найменш продуктивному полі. 160 га загородили, засіяли пасовищною травою й наприкінці зими випустили туди ВРХ м’ясної породи. Готуємося до зими, зокрема уклали у скирти сіно, проводимо інші заходи. Загалом за основу взяли світовий досвід, однак у наших умовах він потребує адаптації.

Що найбільше потрібно адаптувати?

Ігор Хлистун: Економічні розрахунки свідчать, що біля цих тварин не повинно бути людини. Їм достатньо забезпечити мінімальне харчування та подачу води, у протилежному разі собівартість зростає. Однак українські реалії такі, що безпекові заходи потребують значної уваги.

На які обсяги плануєте вийти і коли збираєтеся розпочати збут?

Ігор Хлистун: Не раніше, ніж через 10 місяців. Буде це власна торгова марка, чи ні — питання поки що відкрите. Однозначно це буде внутрішній збут, адже логістичні проблеми наразі не дають говорити про реалізацію на світовий ринок. Але у далекосяжній перспективі ми цього не відкидаємо. Поголів’я плануємо довести до 600 тварин, відтак 250 голів на рік зможемо реалізовувати.

На вашу думку, який напрям сьогодні найбільш перспективний та прибутковий — м'ясне чи молочне тваринництво?

Ігор Хлистун: У розрізі продуктового кошика населення тривалий час молочний напрям буде перспективнішим і прибутковішим. Варто зазначити, що культура споживання яловичини в Україні, на жаль, відсутня. Більшість лише чули про стейки в ресторанах, а потребу в печінці та фарші на 80% сьогодні закриває відгодівля биків молочних порід та вибракування корів. Натомість у європейських країнах і США є багато страв із яловичини з різних частин — «від копита до вуха». Щоб змінити ситуацію в Україні, потрібен час.

Молочне тваринництво на філії не плануєте розвивати?

Ігор Хлистун: У планах Української молочної компанії поки не стоїть питання будівництва молочної ферми у Борзнянській філії. Цей напрям серйозно розвивається на основній фермі: із загального поголів’я в 7,5 тис. Згурівська філія має 3800 дійного стада, і в планах до кінця наступного року збільшити його ще на 3 тис. голів. Тим часом Березанська філія, яка спеціалізується на відгодівлі бичків, також планує нарощувати поголів’я. Для нас же основний актуальний напрям розвитку — м’ясне скотарство та розширення бази заготівлі та зберігання кормів для всього поголів’я УМК.

Якщо говорити про кормову базу, на 100% закриваєте потреби власними кормами?

Ігор Хлистун: У раціоні наших тварин із покупних компонентів лише соняшниковий шрот — 10%, сіль та вапно — менше 0,5%. Решта — силос, сінаж, сіно, солома — власне виробництво. Річна потреба у заготівлі становить 22 тис. т кукурудзяного силосу, 7 тис. т житнього сінажу, 2,5 тис. т сіна (як сіяних, так і природних трав), 3 тис. т соломи, зокрема закуповуємо у валках на суміжних підприємствах. Для посіву обираємо сучасні гібриди відповідних зернових або кормових напрямів від передових компаній: Syngenta, KWS, RGT та інших.

Чи змінилася ціна на шрот?

Ігор Хлистун: За останні місяці ціна зросла приблизно на 25%, також існує брак пропозицій від переробників. Водночас зростає кількість посередників. Також бувають проблеми з логістикою. Частково ми вирішили це питання придбанням власних авто для перевезень — не лише кормів, а й тварин.

Якщо говорити про племінних нетелей, це лише для потреби Української молочної компанії, чи маєте і збут на ринок?

Ігор Хлистун: Якщо говорити про 2023 рік, то з 2300 наших «випускниць» 65% (1410 голів) поповнили наше молочне стадо, 35% (870 голів) було реалізовано підприємствам по всій країні — від Слобожанщини до Прикарпаття.

Чи рентабельно продавати на ринок?

Ігор Хлистун: Тваринництво з початку широкомасштабного вторгнення почало інтенсивніше розвиватися, відтак зросла і пропозиція на ринку. Однак деякі учасники ринку демпінгують ціни на нетелей. Якщо середня ціна на продуктивну якісну нетель — 2000 євро, то вони пропонують на 20% дешевше. І багато фермерів на це йдуть. Однак із розвитком бізнесу розуміють, що потрібна вища продуктивність, а «витиснути» більше молока з корови з малопродуктивною генетикою не можуть.

Саме тому у вас лише голштинська порода?

Ігор Хлистун: Неодноразово доведено, що розведення корів голштинської породи за умови правильного утримання дає змогу реалізувати максимальний потенціал за надоями молока.

А власну селекцію маєте?

Ігор Хлистун: Ні, й поки не плануємо розвивати. Використовуємо високоякісний спермоматеріал для запліднення із США та Канади.

А який відсоток тільності?

Ігор Хлистун: Виходимо на 60-70%. Ми мінімізували час від розпакування спермодози до її введення, облаштувавши спеціальний автомобіль, який мобільно переміщується безпосередньо до місця осіменіння. Однак впливають й інші фактори: майстерність техніка-осіменатора, який працює, температура.

Який маєте земельний банк та яку сівозміну?

Ігор Хлистун: Земельний банк філії складає 6400 га, з яких ріллі — 4200 га. По сівозміні ситуація змінюється відповідно до збільшення поголів’я. Цього року 50% ріллі віддано під сою та соняшник — весь урожай піде під реалізацію. Сінаж та силос — ще 25%. Залишок — пшениця, жито та кукурудза на зерно. Пшеницю реалізуємо відсотків на 90, жито та кукурудза залишаються на годівлю. Хоча сьогодні кукурудзою УМК забезпечена на 2 роки через залишки врожаю 2022-го. Після збільшення дійного поголів’я на Згурівській філії та поголів’я відгодівлі на Березанській філії, про що ми говорили, відповідно, структура посівів знову зміниться.

Чи вийдете на планову врожайність?

Ігор Хлистун: У нашому регіоні за місячної потреби опадів на рівні 65 мм у липні випало близько 30 мм, у серпні — менше 20 мм. Тобто навіть половини місячної норми не було. Відтак, як і по всій країні, врожаї впадуть, проте не критично.

Чи довелося змінювати підходи до господарювання з початком повномасштабного вторгнення?

Ігор Хлистун: Завдяки Силам оборони землі та об’єкти філії не були в окупації, лише в частковій блокаді. Тож таких проблем, як у наших колег зі Згурівської філії (доставка людей на роботу, реалізація молока, близькість боїв, втрати продуктивності, неможливість доставки необхідних кормів), не відчувалося.

Однак, як і інші компанії агропродовольчого сектору, працюємо в умовах браку персоналу. Загалом цей процес у сільській місцевості розпочався ще до вторгнення й нині загострився з мобілізацією, а специфіка нашої ферми потребує саме чоловічої праці. Також маємо пристосовуватися до відключень електроенергії.

Якщо говорити про персонал, то максимально оптимізуємо та автоматизуємо процеси годівлі, порядок утримання, обслуговування та лікування тварин. По електриці поки зупинились на дизельному генераторі, оскільки будівництво сонячної, вітрової станції або біогазової установки потребує значних капітальних інвестицій і поки не на часі.

Відчуваються також проблеми із запрошенням до співпраці сервісних служб, найманих авто чи комбайнів, будівельників через побоювання, викликані воєнним станом.

Який виклик основний на сьогодні?

Ігор Хлистун: Сьогодні основний виклик філії — мобілізація. З наших 106 працівників 95 — чоловіки. Підприємство має статус критичного для галузі, всі з можливих 50% військовозобов’язаних заброньовані. Та я не уявляю, як будемо працювати після мобілізації решти придатних чоловіків — як різноробочих, так і тваринників, а також трактористів та інженерів. Так само, як і не уявляю, як без війська перемагати ворога.

Як загалом із кадрами у тваринницькій галузі?

Ігор Хлистун: Якщо говорити саме про ветеринарів-зоотехніків, то за пів року моніторингу резюме не отримав жодної відповіді з бажанням співпрацювати, адже село — переїзд — умови тощо. Обидва наших ветлікарі — ВПО з Херсонщини та Сумщини. Як то кажуть, не було би щастя, та нещастя допомогло. І вже відверто, якщо б не події 2014 року в моїй рідній Горлівці, то навряд чи би ми сьогодні тут обговорювали проблеми галузі.

Як вважаєте, які фактори впливатимуть на тваринництво надалі?

Ігор Хлистун: Основний фактор — війна. Чи повернемо ми співгромадян із Європи? Чи повернемо ми співгромадян із окупації? Чи повернуться до роботи мобілізовані фахівці? Чи будемо відбудовувати ферми на деокупованих територіях? Та економічно-логістичні питання — проблема експорту морем та доступу на світові ринки м’яса. Вступ до ЄС також буде стимулом розвитку, особливо в частині підвищення безпеки та якості продукції. А зменшення вуглецевого сліду від викидів тваринництва, можливо, змінить вектор розвитку певних бізнесів. Розвиватися нам всім є куди — достатньо і ресурсів, і знань, і можливостей. Не вистачає лише перемоги і миру.

Дякую за розмову.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua