Обліковувати викиди від рослинництва складніше, ніж викиди від індустріальних процесів або енергетичного сектору. До того ж український аграрний сектор суттєво відрізняється від ЄС. Тому потрібне чітке розуміння, якими мають бути практики регенеративного та кліматично стійкого агровиробництва, щоб, з одного боку, відповідати очікуванням кліматичного регуляторного поля ЄС, а з іншого — бути економічно доцільними та ефективними.
Декарбонізація — це поле можливостей, або Чому аграрний бізнес думає про вуглець
24 березня 2025, 06:03 933
Аграрний сектор України є суттєвим джерелом викидів парникових газів, посідаючи друге після енергетики місце з часткою в 28% від усіх національних викидів. Причому забруднення спричиняє не лише тваринництво, а й рослинництво, зокрема найбільше викидів від обробітку ґрунту, застосування азотних добрив, управління пожнивними рештками, витрат палива, споживання електроенергії.
З іншого боку, сільськогосподарське виробництво надчутливе до змін клімату, що з року в рік стають більш екстремальними. Частота надзвичайних погодних умов в Україні збільшується. За прогнозами, вона зростатиме з 3 до 4 років у межах 5-річного сезону. Прикладом є минулорічні засухи.
Усвідомлення цих факторів і готовність змінювати підходи виробництва до більш екологічних дуже важливі для розвитку агробізнесу. Драйверами таких змін в Україні переважно є великі гравці, й найбільші досягнення на цьому шляху наразі має компанія Kernel. Саме вона виступила партнером українського павільйону на міжнародних кліматичних переговорах СОР 29 у Баку.
Про ініціативи холдингу, мотивацію та кліматичні плани AgroPortal.ua спілкувався з керівницею напрямку сталого розвитку компанії Kernel Мартою Трофімовою.
Kernel не вперше на кліматичних переговорах, але вперше був спонсором українського павільйону. Що спонукало до цього?
Марта Трофімова: Так, це фактично перший раз, коли український аграрний сектор був повноцінно представлений на СОР, раніше фокус був на енергетичному секторі.
Міжнародна кліматична арена формується на основі діалогу та досягнення компромісу. 195 країн мають домовитися між собою щодо розподілу зусиль, спрямованих на досягнення кліматичних цілей — принцип «спільних, але диференційованих обов’язків та відповідних можливостей», тому щорічні переговори на конференціях сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (СОРs) є вкрай важливим міжнародним майданчиком і досить політизованим. У результаті формуються, зокрема, економічні та фінансові механізми, що мають допомагати досягати цілей зі зниження викидів парникових газів, мотивуючи бізнес економічно та репутаційно.
Kernel постійно аналізує зміни в регуляторному полі на міжнародному рівні, в пошуці можливостей для додаткової мотивації для компанії розширювати регенеративні практики в аграрному секторі та біоенергетиці. Саме тому компанія стала партнером українського павільйону на СОР 29.
Участь України та українського бізнесу в СОР є важливою з погляду донесення української позиції світові на противагу рф.
Делегація від рф складалася з 900 осіб. Їхній павільйон охоронявся, вони провели цілий форум із тезою, що росія є запорукою світової продовольчої безпеки. росіяни використовують будь-які міжнародні майданчики, щоб відбілити себе. Тому важливо, щоб голос українців не переставав звучати і на цьому міжнародному майданчику.
Якими спостереженнями з СОР 29 можете поділитися?
Марта Трофімова: На кліматичних переговорах холдинг прагнув представити український аграрний сектор як інновативний та сталий, познайомити світову спільноту з вітчизняними досягненнями.
Ми прагнемо боротися зі стереотипом, що в українському агровиробництві переважають виснажливі для природних ресурсів практики, що не відповідають принципам сталого розвитку. Ми продемонстрували інноваційні розробки Kernel: функціонал нашої фарм-менеджмент системи Digital Agribusiness та додаток власної розробки, що за допомогою ШІ рахує кількість насінин у соняшнику та кукурудзі, допомагаючи оцінити їхню біологічну врожайність.
На чому базується робота Kernel у контексті кліматичного корпоративного управління? Які практичні кроки вже зроблені?
Марта Трофімова: Декарбонізація — один із важливих напрямів роботи відділу сталого розвитку в компанії Kernel, і в цьому питанні бізнес рухається швидше, ніж держава. У своїй операційній діяльності компанія давно керується принципами ефективності ресурсів і оптимізації виробництва, зокрема завдяки практикам точного та регенеративного агровиробництва. Як допоміжний наслідок — зниження викидів парникових газів. Проте подальше масштабування таких низьковуглецевих практик і формалізація амбітності кліматичних цілей наразі розглядається через призму або нових ринкових можливостей, або виконання регуляторних вимог, зокрема в контексті підготовки до членства у Європейському Союзі.
Іншими словами, тематикою декарбонізації та сталого розвитку можна управляти суто з бізнесового погляду — тобто ми або на цьому можемо заробити, або додаткові інвестиції в зниження викидів парникових газів, агроекологічні практики, збереження біорізноманіття тощо нам потрібні, щоб не потрапити під регуляторні санкції та продовжувати мати доступ до ринків збуту. Це прагматичний підхід і, на мою думку, він більш ніж прийнятний для українського бізнесу, зважаючи на загальний контекст і пріоритети.
У центрі цієї роботи — розвиток системи кліматичного корпоративного управління, яка включає в себе, зокрема, аналіз і управління кліматичними ризиками, фізичними та транзитними (тобто ризики, які виникають внаслідок розвитку вуглецевих регулювань, національних і в ЄС). А також дослідження та реалізація ринкових можливостей, пов’язаних із декарбонізацією, а саме добровільні вуглецеві ринки, монетизація зниженого вуглецевого сліду продукції, стале фінансування, біоенергетика.
Методологічною основою управління цими напрямами є операційний облік викидів парникових газів від діяльності. Так, компанія вже другий рік розвиває свою систему обліку викидів від агробізнесу, який ми проводимо в розрізі кожного поля, культури та категорії операцій, у розрахунку кгCO2е/т та кгCO2е/га. Це дає нам можливість розуміти повний спектр вуглецеємності вирощеної продукції в межах земельного банку.
Також маємо вже конкретні досягнення в напрямі монетизації низьковуглецевої продукції — нещодавно ми отримали фінансування в межах програми Jumbo Impact Fund, ініційованої нашим клієнтом Jumbo Supermarkten. Програма спрямована на зменшення викидів парникових газів у ланцюгах постачання, і це досить унікальний кейс, коли саме споживач готовий проактивно стимулювати декарбонізаційні практики в точках походження харчової продукції. У межах цієї ініціативи ми успішно реалізували проєкт низьковуглецевої переробки насіння соняшнику для виробництва бутильованої олії.
Досить складна робота й амбітні завдання…
Марта Трофімова: Так, завдання щодо зниження викидів парникових газів особливо складне в сільському господарстві, зокрема в рослинництві, через природу самих викидів у цьому секторі (найбільша частка у структурі всіх викидів парникових газів від діяльності Kernel припадає на агробізнес, тобто це викиди в полі). У випадку рослинництва викиди — це не результат технологічних процесів, де відомі показники потужності установки або обсяги споживання палива та вхідних матеріалів. Тут потрібно розуміти базові біохімічні процеси, які відбуваються в ґрунті, особливо цикли азоту та вуглецю, а також розуміти, як на них впливають фізико-хімічні характеристики ґрунту, кліматичні фактори й агрооперації. Нам із цим допомагає вивчення наявних методологічних підходів до моделювання динаміки органічного вулецю в ґрунті та викидів від внесення азотних добрив, наприклад, моделі Rothamsted Carbon Model (RothC) та DeNitrification-DeComposition (DNDC).
Отже, щоб зменшити викиди, потрібно змінити агротехнології?
Марта Трофімова: Так, але це не обов’язково мають бути кардинальні зміни. У кожного агропідприємства буде свій індивідуальний підхід залежно від сівозміни, різних зовнішніх факторів, особливостей ґрунту тощо. Важливо, щоб зниження парникових газів від агровиробництва не позиціонувалось як окреме завдання, а було інтегроване безпосередньо в операційне планування. Це дозволить спланувати реалістичні показники зниження викидів парникових газів і мінімізувати ризики втрати врожаю.
Чи створена вже законодавча база під цілі декарбонізації в аграрному секторі?
Марта Трофімова: Наразі чіткої регуляторної бази, що стосувалася б викидів парникових газів саме в агросекторі, й управління цією кліматичною аджендою і навіть окремими практиками не сформовано ні в Україні, ні в ЄС. У Європейському Союзі є окремі цілі в контексті Green Deal (Зеленої угоди). Такі цілі пов'язані з типами операцій, з динамікою органічного вуглецю в ґрунті та іншими більш загальними показниками сталого агровиробництва. Їх можна охарактеризувати як невуглецеві цілі — вони мають безпосередній зв'язок із викидами парникових газів, але менше з тим, прямих обов’язкових регулювань щодо їх зниження немає. З огляду на природу викидів, їх складно обліковувати, тому ЄС у процесі того, як правильно оформити ці кліматичні цілі для агросектору.
Звісно, вимоги рано чи пізно заявляться, введуться регуляторні обмеження, що зараз діють в інших секторах. Це перспектива декількох років. Тож Kernel до цього готується, особливо в контексті євроінтеграції.
На якому етапі знаходиться впровадження усіх цих потенціалів?
Марта Трофімова: Kernel на етапі активного пошуку, працюємо над реалізацією цих можливостей. Прагнемо знайти та продемонструвати приклад, модель того, що декарбонізація може бути в межах ринкових цілей, і оформити її в цих межах.
Kernel зараз на етапі практичних гіпотез, що стосуються доцільності та довгостроковості ринку добровільних сертифікатів. Чи дійсно там з'явиться попит на низьковуглецеву продукцію? Є певні сигнали, ми в процесі реалізації окремого кейсу, щоб показати, що є необхідність рухатися в цьому напрямку і надати чітку аргументацію. Процес складний не лише з погляду розрахунку, іноді просто потрібен час.
Агробізнес і агрономи в Україні мають призвичаїтись до тематики викидів парникових газів, навчитись їх оцінювати та управляти, зрозуміти, які процеси відбуваються в ґрунті, й правильно інтегрувати відповідні практики в свою технологію. Якщо коротко: досліджуємо різні моделі органічного вуглецю в ґрунті, налаштовуємо операційний облік парникових газів від різних операцій на різних полях у розрізі основних культур. Облік на кожному полі проводиться для кожної культури окремо — це розрахунок вуглецевого сліду в перерахунку на тонну продукції й на гектар за різними категоріями сільськогосподарських операцій.
Усереднювати не можна, тому що земельний банк величезний. До того ж це дозволяє прослідкувати, де є найбільший ефект від наших регенеративних практик. Ми бачимо весь спектр наших культур відносно їхнього вуглецевого сліду: десь він буде нижчим за середній по всьому врожаю певної культури, а десь — узагалі мінусовий, тобто було досягнуто певне поглинання викидів у формі органічного вуглецю в ґрунті. Це, наприклад, може бути досягнуто завдяки додатковому внесенню рослинного матеріалу в ґрунт, отриманого в результаті посіву сидеральних культур після озимої пшениці.
До слова, Kernel уже досить тривалий час впроваджує регенеративні практики, а також досліджує та тестує нові в наших науково-дослідних центрах. Зараз головна мета — навчитися аналізувати та планувати всі операції саме з позиції вуглецю, викидів та управління ними. А для цього потрібні інструменти, облік, у перспективі — моделювання, щоб ми чітко розуміли, як те, що ми робимо на полі, пов'язано з кінцевим результатом у вигляді вуглецевого сліду.
Якщо агрооперації є основною причиною викидів парникових газів, то який підхід до нього має бути застосований?
Марта Трофімова: Варто розуміти, що є скорочення вуглецю, і є його накопичення. Отже, якщо спростити: все, що відбувається «над полем», методологічно класифікується як те, що ми можемо «скоротити» (наприклад, викиди від спалювання палива агротехнікою та внесення азотних добрив). «Накопичення» реалізується, коли ми максимізуємо природну здатність ґрунту секвеструвати вуглець в органічну форму. Загалом тут ідея в тому, щоб збільшити надходження рослинного та іншого органічного матеріалу в ґрунт і мінімізувати порушуваність ґрунту, де це дозволяє технологія.
Сидеральні культури та скорочений обробіток здатні підтримувати позитивну динаміку органічного вуглецю в ґрунті, щоб вона хоча б не скорочувалася, а в майбутньому й зростала.
Викиди від роботи техніки та нітрифікації можна скоротити, оптимізувавши внесення азотних добрив, використовуючи органічні добрива, застосовувати точне землеробство, що сприяє ефективності внесення, і зменшувати витрати палива.
Тож певною мірою тактика точного землеробства сприяє не лише ефективності, операційній та технологічній, а й має позитивний вплив на викиди парникових газів. Це і є основний меседж із мотивації скорочення викидів. Стале виробництво не варто позиціонувати суто з погляду позитивного впливу на навколишнє середовище та кліматичної мітигації. В ньому є переваги й для виробництва.
Торгівля вуглецевими сертифікатами — наскільки реально це для українських аграрних компаній? І як це працює?
Марта Трофімова: Ринки вуглецевих сертифікатів, які походять зі сталих сільськогосподарських практик та управління земельними ресурсами, зараз на початкових стадіях формування. Такі ринки є добровільними, тому існують значні рівні невизначеності щодо попиту на вуглецеві сертифікати, їхньої ціни та особливо залежності ціни від якості та особливостей проєктів, які такі сертифікати згенерували.
Вуглецевий сертифікат — це фінансовий інструмент, що демонструє верифіковане скорочення, поглинання та уникнення викидів парникових газів, досягнені завдяки певним практикам у межах окремого проєкту. Один сертифікат — це одна тонна СО2е. Компанії, що поставили перед собою цілі декарбонізації, але не можуть досягти зменшення всіх своїх викидів самостійно, є покупцями цих сертифікатів.
Потенціал проєкту вуглецевих сертифікатів бути успішним у реалізації на добровільному ринку багато в чому залежить від репутації проєкту, його історії на шляху до кінцевої реєстрації та якості інструментів, які формують інфраструктуру такого проєкту, а саме підходи до обліку та управління даними, наукового доведення ефекту від впроваджених практик, соціальну цінність проєкту тощо. Тому важливо дотримуватися методології та принципів прозорості — це буде створювати цінність самого сертифіката. Найважливішим є принцип додатковості, тобто практики, що позиціонуються як драйвери для випуску вуглецевого сертифіката, мають виходити за межі business as usual. Умовно, якщо ви вже десять років практикуєте посів сидеральних і покривних культур — це чудово, але ця частина земельного банку не зможе претендувати на вуглецеві сертифікати.
Під час переходу до сталого виробництва очікується зниження врожайності. Чи є воно невідворотним? Чи можливо мінімізувати втрати або ж узагалі отримати прибуток?
Марта Трофімова: Я вважаю, це питання потрібно формулювати інакше. Регенеративні, чи низьковуглецеві агропрактики потрібно в принципі планувати так, щоб мінімізувати втрати врожайності. Головне завдання аграрного сектору — це продовольча безпека. Звісно, агровиробництво має зменшувати свій внесок у зміни клімату і при цьому залишитися стійким до них. Але одна мета не повинна досягатися ціною іншої. Питання в тому, які очікування і які амбіції господарства. Можна йти маленькими кроками, щоб мінімізувати ризики. Просто сказати фермеру — перейди на скорочений обробіток, посій сидерати й почни використовувати інгібітори — без додаткової деталізації може не дати очікуваних результатів, що ускладнить подальший аналіз закономірностей між практиками та їхнім вуглецевим ефектом для довгострокового планування.
Ці аспекти мають бути інтегровані у планування агротехнологій, індивідуально для кожного поля або регіону, з урахуванням погодних умов, типів ґрунтів тощо.
Потрібне розуміння процесів і їхньої природи. Цим і займається Kernel.
Зараз програми з декарбонізації є для агровиробництва добровільними. На вашу думку, чи можуть вони стати обов’язковими і коли?
Марта Трофімова: Бізнес і профільні асоціації вважають, що це питання часу. В ЄС над цим працюють, і коли регуляторні механізми будуть розроблені, вони поширяться на країн-членів і, найімовірніше, імпортерів, принаймні, найбільш матеріальних. Тож із часом будуть ставати обов'язковими.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів оголосило про формування кліматичної політики. Чи запрошували бізнес під час її створення?
Марта Трофімова: Нас поки не залучали до процесу формування, і це власне те, чого не вистачає — якогось комунікаційного механізму для врахування практичного досвіду бізнесу, спостережень і реальних труднощів, з якими зіткнулись, особливо коли йдеться про кліматичну політику в сільському господарстві. Найкращий сценарій, якщо процес формування таких політик передбачатиме можливість протестувати ключові гіпотези на реальному секторі, щоб забезпечити доказову ефективність запропонованих регуляторних інструментів.
Дякуємо за розмову!
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua
