Ферма на межі з окупантами: шлях за рік від голодних корів до молока екстра ґатунку

Варто зазначити, що у період, коли тваринам не було чого їсти, про запліднення не йшлося, зважаючи насамперед на фізіологічні процеси корів. Завдяки підтримці партнерів ми витримали і дочекалися трави. Минулого літа погода сприяла з дощами, ми зібрали чотири повноцінні укоси, що дуже тішило.

Окрім цього, американський фонд The Howard G. Buffett Foundation та LNZ Group надали насіння силосної кукурудзи UNIVERSEED, що дозволило провести посівну кампанію і закласти вкрай необхідний для тварин силос, який вони споживають і сьогодні. Налаштувавши відгодівлю, ми поступово запліднювали корів і у березні цього року отримали поповнення. Цьогоріч ми вже заготували сіно, солому, дозріває кукурудза на силос. І хоч, як і по всій Україні, складні стосунки з дощами, надія на врожай таки є.

А з якими випробуваннями зіткнулися, якщо говорити саме про відновлення поголів’я?

Наталія Коваль: Ми зараз намагаємось запліднювати теличок, як я їх називаю — «дітей війни», які були народжені 2022 року. Потенціал розвитку та здоров’я закладається в ранньому віці, тож якщо тварина недоотримала певних речовин, вона даватиме слабке потомство і матиме проблеми під час отелення. Як приклад: у нас є бички, яких відмовляються брати на м’ясокомбінат, оскільки вони не виростають понад 1,5 метра. Процес був порушений, і завжди хвилює, яких телят та як приведе корова. Але ми повинні пройти цей період, рухаючись до ритму, який мали до повномасштабного вторгнення. Через брак коштів не всі кормові добавки додаємо і сьогодні.

А чи є фінансова підтримка з боку донорів або банківське кредитування?

Наталія Коваль: До певного часу банківське кредитування в регіоні не здійснювалося. Сьогодні начебто кредити вже видають, але ми не можемо дозволити собі 21% річних. Звісно, про програму «5-7-9%» мені відомо, але ми з неї вже злетіли 2022 року, тому не готова до нових експериментів. Грантові програми — це більше про навчання, розвиток, на такі подаємося. Однак щодо виділення прямого фінансування, то подібних програм немає для нашого місця розташування. Коли було надскладно, я продала батьківську квартиру в Харкові й так потроху дотягнули до активності у комерційній діяльності. Наздогнали і штрафи за невчасно зареєстровані податкові накладні та податкові декларації 2022 року. Ферма була в окупації до вересня 2022-го, ми почали реєструвати податкові накладні лише у жовтні. Але це лягло на наші плечі, жодних послаблень для бізнесів, які були в окупації, немає. Лише по штрафам за 2022 рік сплатили понад 100 тис. грн. Однак, незважаючи ні на що, ми продовжуємо розвиватися.

Коли йдеться про розвиток, що саме маєте на увазі?

Наталія Коваль: Це сироваріння та кондитерська діяльність. На жаль, кондитерка цьогоріч після активізації бойових дій у Вовчанську та пов’язаною з цим повторною евакуацією частини наших співробітників стала на паузу, проте приміщення та обладнання готові до запуску, якщо будуть люди. Поки готуємо новий проєкт у співпраці з чудовим кондитером. Сподіваюсь, що зможемо його реалізувати. Це буде смачно, вишукано та цікаво. Сироваріння ж розвиваємо. Реалізуємо як у магазині біля ферми, так і через онлайн-доставку, або ж замовлення доставляємо у Харків. Довелося закрити спеціалізований магазин у Харкові через малий попит та проблеми з відключенням електроенергії. Крім сирів, виготовляємо й цільномолочну продукцію. Робимо йогурти, які вже оцінені покупцями і мають попит.

Наскільки гостро у вашому регіоні, зокрема і на фермі, стоїть питання кадрів?

Наталія Коваль: Багато людей виїхало 2022 року, а також у травні 2024 року. В селі є ВПО, але це пенсіонери, їх не наймеш на ферму. Нині працює 18 людей, до війни було 40. Залишились жінки та чоловіки-пенсіонери. На фермі багато сучасного складного обладнання, яке потребує технічного обслуговування та ремонтів. Доводиться самій вникати, щоб допомогти співробітникам розібратися, також консультуємося онлайн зі спеціалістами. Фахівці побоюються їхати. Іноді чуєш, що в таких регіонах, як наш, залишаються «ждуни». Це ображає й не відповідає дійсності. Поки ми тут живемо та працюємо, ця територія залишається українською, дуже страшно перейти у сіру зону. Загалом важливо підтримати людей, які залишаються, це має бути на рівні держави.

Якщо повернутися до корівок, які надої маєте, чи покращилися за цей рік?

Наталія Коваль: Надої складають 4,5 т на добу, рік тому — 2 т. Тішить, що ми повернулися до екстра ґатунку з першого ґатунку торік. Голодні корови давали молоко низької якості, але відгодівля все налагодила. Окрім цього, якість у нас — це першочергове правило, тому всі процеси відновлювали відповідно до норм та з урахуванням вимог до безпечності та якості молока. Уряд Швейцарії допомагає нам підтримувати чистоту доїльного обладнання та здоров’я вимені корів. Молоко наше закуповує група «Данон» із Кременчука. Це наші довоєнні партнери, вони провели власні аналізи і підтвердили високу якість сировини.

Чи задовольняє вас сьогодні ціна на молоко? Яка загалом має бути справедлива ціна на базисне молоко?

Наталія Коваль: Задовго до війни я спілкувалася з одним спеціалістом зі значним досвідом у закупівлі молока. Він тоді зауважив, що справедлива ціна за літр базисного молока має дорівнювати вартості літру дизеля. Так воно працює у Європі, плюс/мінус бувають зміщення. У нас, на жаль, це ніколи не співпадало, а за сьогоднішніх умов і поготів — коли часті відключення світла, інші випробування. У тваринництві ти мало на що можеш впливати, адже цикл безперервний, тому швидкі реакції відсутні. Це довгий процес повернення інвестицій.

Для нас нині не стоїть питання рентабельності, питання — чи взагалі ми будемо існувати як країна. Якщо припиняти діяльність, то це лише вирізати корів, однак про це ми не дозволяємо собі думати. Хоча такі думки іноді з’являються, наприклад, у травні цього року. Ми не можемо поставити ферму на паузу, це ж не виробництво стільців — зачинив, і все. Ферма надає робочі місця протягом усього року. Якщо ми закриємося, багато людей залишаться без роботи і без підтримки там, де і так непросто жити. І я розумію, що після вивезення корів ферма буде повністю знищена.

Скільки землі у вас в оренді?

Наталія Коваль: Трави — 160 га, з яких 70 га — минулорічна трава, 90 га — трава, яку будемо оновлювати. Під кукурудзою було 150 га, ми добрали ще 70 га під кукурудзу на силос. Ще маємо пасовища на 30 га і 6 га землі, яку 2021 року підготовлювали для трави, однак туди доступу поки що немає. Питання не в тому, що туди не пускають, а в тому, що ті землі не обстежені. Чи є там мінування, чи немає — невідомо, тож ризикувати людьми ми не готові, землі поки стоять. Щодо орендної плати, то за 2023 рік ми виплатили повністю, за 2022-й почали виплачувати цьогоріч.

Молочка не дуже добре витримує відключення електроенергії. Як готуєтеся до зими?

Наталія Коваль: Маємо потужний генератор, адже газу в селі немає, а все зав’язано на електриці. Є дублюючі твердопаливні котли, але з вугіллям і дровами маємо проблеми. Ми знаходимося на межі, ми не знаємо, як будуть далі розвиватися події на полі бою. Коли населення виїжджає, зовсім інший настрій. Звісно, дуже складно дивитися у майбутнє, але плани і наміри є, навіть експортно орієнтовані, тож працюємо, зважуючи кожен крок.

Дякую за розмову.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua

Фото та відео з групи Пані Юпітер