Дикий ринок української картоплі

Україна посідає 4-те місце у світі за обсягами валового виробництва картоплі, виробляючи понад 20 млн тонн щорічно. За даними Мінагропроду, в 2018 році валове виробництво картоплі становило 22504 тис. т із середнім показником урожайності 170,5 ц/га. 98% картоплі все ще вирощується на присадибних ділянках — 22087,6 тис. т.

Щодо площ під картоплею, то 1303,7 тис. га висаджує населення і 16,2 тис. га — сільгоспвиробники. При цьому середня урожайність картоплі у домогосподарствах склала 169,4 ц/га, а в промисловому вирощуванні — 252 ц/га.

Професійні фермери vs домогосподарства

«Професійні господарства мають конкурента в особі приватника, який абсолютно не рахує економіку і займається картоплею для того, аби вижити. Це зовсім інша філософія, — говорить доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна НУБіП України, член-кореспондент НААН України Анатолій Бикін. — В Україні дуже мало професійних господарств, які мають хоча б 10 га картоплі, але вони покривають потреби населення, решта — це просте товарне виробництво, яке йде від домогосподарства».

Картопляний бізнес є вартісним вже починаючи з поля, бо потрібна специфічна техніка, яка не використовується при вирощуванні інших овочів: саджалка, гребнеутворювач тощо. Та й на насіння прийдеться витратитися.

«Собівартість насіння першої репродукції складає приблизно 10 грн/кг, зберігання — це +1 грн, а ще хотілося б заробити 1-1,5 грн, то виходить, що перша репродукція коштує 12-14 грн, — рахує Бикін. — Тепер ви, як товарний виробник, хочете купити 10 тонн цього сорту. На гектар вам потрібно 3,5 тонни, тобто 35*14 = 490 грн/т, ще додаємо 70 грн на вирощування. Тому товарна картопля дешевше, ніж 4-5 грн, не буває, і фермер стоїть останній в черзі за отриманням прибутку».

Анатолій Бикін знає все про труднощі картопляного бізнесу, адже цією справою він займається вже 19 років. Його підприємство «Біотех ЛТД» займається вирощуванням картоплі. Фермер вважає, що ринок картоплі — дикий, бо на нього тиснуть домогосподарства, які не рахують економіку, а просто викидають на ринок товар за будь-якою ціною. В той час, коли собівартість у фермерів 4 грн, вони продають по 2 грн. Зрозуміло, за ким буде вибір споживача.

Проте найближча перспектива незмінна. За словами заступника міністра аграрної політики та продовольства України Володимира Топчія, ще декілька років переважна більшість картоплі буде вирощуватись у господарствах населення, оскільки вона є «другим хлібом» на столах пересічного українця, деяка частка використовується на відгодівлю худоби приватної власності. Така ситуація не тільки в Україні, а в багатьох пострадянських країнах.

«Основними факторами, що гальмують масштабне промислове виробництво картоплі в Україні, є відсутність потужного експорту, адже країни ЄС з фітосанітарних та інших міркувань не дозволяють Україні, як країні, продавати її на своїй території, а також заборона, яку з 2015 року на своїй території запровадила Російська Федерація. У нас невеликі обсяги переробки картоплі на харчові та технічні цілі», — говорить Володимир Топчій. — Проте українська картопля все-таки має тенденцію поступового збільшення її площі під промисловим вирощуванням. Китайські інвестори на даний час готові вкладати кошти в будівництво двох картопляних заводів у Київській та Чернігівській областях. Також на збільшення промислових посівів картоплі впливає частина глобальної екологічної стратегії заміни пластикових виробів та з частковим вмістом крохмалю». 

Переробка — «вибаглива тітка»

Картоплярство — це досить складний бізнес, і якщо його не підбирає переробка, він стає низькорентабельним. За словами Анатолія Бикіна, переробка схожа на «вибагливу тітку», якій потрібні якість і обсяг не лише в сезон, а протягом усього року.

«Жоден інвестор не погодиться вкладати свої кошти, якщо фабрика працюватиме 150 днів на рік, потрібно мінімум 330, — говорить він. — А мінімальна партія — це 22 тонни однорідного, якісного та призначеного під конкретний продукт матеріалу. Зрозуміло, що дідусь із села не зможе покрити такі обсяги, тому тут майбутнє за сільгосппідприємствами», — зауважує Анатолій Бикін. 

В Україні на сьогодні основними напрямками переробки картоплі є виробництво картопляного крохмалю, чіпсів та картоплі фрі.

За даними Асоціації виробників картоплі та крохмалепродуктів України, на даний час діяльність з виробництва картопляного крохмалю здійснюють чотири підприємства. «Вімал», що на Чернігівщині, має два виробничі майданчики на 150 тонн переробки картоплі на добу і відкритий у жовтні минулого року на 1440 тонн переробки картоплі на добу. ПП «Левона» (Чернігівська область) та ТОВ «Крохмалепродукти України» (Київська область) мають по 200 тонн переробки на добу. Об'єднаний агрохолдинг CFG/«МРІЯ» має два виробничі майданчики на 150 тонн переробки картоплі на добу і відкритий у 2013 році на 600 тонн переробки картоплі на добу. Варто зазначити, що до 2000 року в Україні працювало 17 профільних підприємств з виробництва картопляного крохмалю.

Що стосується виробництва чіпсів, то ним займаються ТОВ «Клуб чіпсів» (м. Дніпро) та ТОВ «Чіпси Люкс» (Київська обл.), які співпрацюють та опікуються близько 20-30 фермерськими господарствами. Виробництвом картоплі фрі займається ПрАТ «Корпорація «Інтерагросистема», що на Чернігівщині.

«Виникає запитання, чому немає так багато переробників? Бо нестабільність в країні та відтятий ринок: по територіям — 7-10%, по економіці — 20%, по ринку споживання картоплі — цілих 50%, бо Донбас, Крим та Росія дуже багато споживали картоплі. А зараз половина ринку просто завалилася. Тому для розвитку картоплярства в країні має бути сприятливий економічний і політичний клімат», — говорить Бикін.

Чи зникне картопля у великих виробників?

В Україні щорічно переробляється близько 500 тис. т картоплі, в порівнянні з виробництвом — це ніщо. Багато холдингів, які роками вирощували картоплю, поступово від неї відмовляються, кажуть — невигідно. Але все ж залишаються ті, хто намагається підняти галузь картоплярства на новий європейський рівень.

У цьому сезоні в агрохолдингу CFG/«МРІЯ» під картоплю відведена площа 2 тис. га у Тернопільській та Львівській областях. В компанії мають намір зберегти тенденцію щодо розширення площ під цією культурою в середньому на 400-500 га щорічно.

При плануванні площ у агрохолдингу орієнтуються на потреби клієнтів, адже основні партнери — це українські та міжнародні виробники чіпсів. Невелика частина від загальних обсягів продається продуктовими партіями або направляється на переробку (крохмаль), левова ж частка (в тому числі й насіннєвий матеріал) — законтрактована для замовників.

Історично і «МРІЯ», і CFG завжди серйозно займалися вирощуванням картоплі та мають у своєму розпорядженні для цього всі необхідні потужності, і цей напрямок для об'єднаної компанії, безумовно, буде залишатися стратегічним. Також наявність картоплі в сівозміні позитивно позначається на показниках і допомагає диференціювати ризики по культурам.

З’являються на ринку і нові гравці, наприклад, компанія BestPotato, яка вже восени 2019 року планує запустити новий проект, пов'язаний з картопляним бізнесом і переробкою з використанням найсучасніших технологій.

Без насінництва сорт мертвий

На сьогодні в Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні внесено 186 сортів картоплі вітчизняної та зарубіжної селекції, з них 63 створені селекцією Інституту картоплярства.

Розподіл сортів картоплі селекції Інституту картоплярства за групою стиглості

За даними Інституту картоплярства, серед сортів іноземної селекції найбільші обсяги в 2018 році з вирощування насіннєвої картоплі відмічено за сортами: Опал, Ред Леді, Рів'єра, Верді, Кібіц, Мелоді, Аурея.

Проте, процес зі створення нового сорту доволі тривалий — 8-10 років має пройти до передачі його на державне сортовипробування, а потім ще 2-3 роки випробування на сортодільницях Українського інституту експертизи сортів рослин з наступним внесенням до Реєстру сортів. Тобто, щорічно на державне сортовипробування селекцією Інституту картоплярства передається 3-6 нових сортів картоплі.

За період 2015-2019 рр. до Реєстру сортів рослин України було внесено 21 сорт картоплі селекції Інституту картоплярства. В цьому році реєстр поповнився п'ятьма новими сортами: Базалія, Авангард, Олександрит, Фотинія і Традиція. Проходять державне сортовипробування 9 сортів картоплі: Альянс, Володарка, Опілля, Бажана, Сонцедар, Містерія, Житниця, Родина, Гармонія.

«Основна задача інституту — це підтримувати насінництво, а для того щоб його підтримувати, має бути покупець. Виходить замкнуте коло: український фермер не може купити насіння, бо його немає на ринку, а науково-дослідна установа не може його розмножувати, бо немає покупця. Тому багато виробників надають перевагу іноземним сортам», — розповідає Анатолій Бикін.

Виробництво насіннєвого матеріалу картоплі в Інституті картоплярства та його Поліському дослідному відділенні за 2018 рік становило 1161,696 т насіння. Інститут картоплярства щорічно реалізовує близько 700-1000 т елітного насіннєвого матеріалу картоплі.

Зміна клімату = зміна технології

В Україні традиційно сформувався картопляний пояс: Львівщина, Рівненщина, Житомирщина, Київщина, Чернігівщина, Сумщина. На півдні вирощують переважно ранні сорти, бо там можна отримати два врожаї.

«На півдні України вести насінництво дуже важко, бо велике виродження і фон переносників вірусів. Є такі комахи як попелиця, яка має колючий ротовий апарат: на рослину сіла, проколола, висмоктала сік і полетіла на іншу. Якщо вона сіла на хвору рослину, то хоботом забрала вірус і перенесла його на здорову. Чим менший фон переносників вірусів, тим картопля буде чистіша. Якщо ми хочемо отримати невеликі урожаї, то на це можна не звертати увагу, але якщо ми хочемо отримати економічно обґрунтований врожай, то точка беззбитковості коливатиметься в межах 25-30 т/га — це та кількість картоплі, яку потрібно використати, щоб покрити всі витрати», — розповідає власник «Біотех ЛТД».

За словами Бикіна, картопля дуже чутлива до кліматичних змін. Вона має слабо розвинену кореневу систему. Якщо умовно 20 років тому стресовий температурний період тривав кілька днів у зоні її вирощування, то зараз це 2 місяці. У зв’язку з цим потрібні стійкі до посухи сорти та позакореневе підживлення, для того щоб допомогти рослині вистояти стрес (червень/липень), далі вона впорається сама. В технології краще використовувати вітчизняні сорти, адже вони кращ адаптовані до погодних умов та змін клімату.

Іванна Панасюк, AgroPortal.ua