CraftUP Ukraine є логічним продовженням конкурсу онлайн-видання AgroPortal.ua «Неймовірні села України», який ми підтримуємо з 2018 року. Досвід роботи з громадами показав потенціал і спроможності до розвитку крафтового виробництва. Ми переконані, що саме дрібні виробництва є основою економічної стабільності сільських територій. І це не тільки про податки та нові робочі місця. Це про створення сприятливих умов життя та розвитку для талановитих підприємців.
CraftUP Ukraine: результати дослідження крафтового ринку харчових продуктів
23 березня 2026, 05:48 3938
В Україні активно розвивається крафтове виробництво, яке стає важливим елементом економіки сільських територій. Водночас сектор залишається вразливим і потребує системної підтримки.
Саме тому онлайн-виданння AgroPortal.ua за підтримки Уряду Королівства Нідерландів запустило освітньо-грантовий проєкт для крафтових виробників харчових продуктів CraftUP Ukraine. Його мета: підтримати малих виробників продуктів харчування на шляху становлення та розвитку їхнього бізнесу, надати необхідні знання для ведення підприємницької діяльності, впровадження стандартів безпечності, розвитку власного бренду, розширення каналів збуту та залучення фінансування. Також проєкт покликаний сприяти збереженню української гастрономічної спадщини та формуванню спільноти крафтових однодумців.
19 березня завершився перший етап проєкту, у межах якого партнер — компанія Pro-Consulting — презентувала результати дослідження ринку крафтових виробників харчових продуктів представникам державних інституцій, асоціацій, експертам і медіа.
Каролін Спаанс, радниця з питань сільського господарства Посольства Королівства Нідерландів в Україні
Долучитися до проєкту виявили бажання понад 400 крафтових виробників харчових продуктів. Половина з них пройшла розширене анкетування. Найбільш представлені категорії — виробництво продуктів переробки молока, овочів, фруктів та м’яса.
Варто зазначити, що значну частку займає категорія «Інше», до якої увійшли різноманітні нішеві продукти — від конопляної продукції та шафрану до вирощування равликів і креветок.
Найбільша частка респондентів займається крафтовим виробництвом понад 7 років. Більше половини учасників опитування ведуть діяльність у цій сфері понад 3 роки, тоді як найменша частка респондентів — 11% — працює у галузі менше року.
Денис Башлик, заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України
Крафтовий сектор поки що не охоплений державною політикою, тож наразі немає системних інструментів підтримки чи субсидіювання таких виробників. Проте сьогодні можна дивитися на цю діяльність під кутом розвитку сільських територій. Крафт може стати інструментом залучення ВПО, ветеранів та жінок у відновлення громад. Це комплексний підхід, який варто інтегрувати у державні стратегії. Адже йдеться не лише про виробництво їжі, а й про формування локальної ідентичності.
У 92% респондентів тижневий обсяг виробництва не перевищує 500 кілограмів, літрів або одиниць продукції, тоді як у 65% — не досягає і 100 одиниць відповідної міри. Формально «мале виробництво» в Україні — це до 1000 кг/л на тиждень. Тобто реальний крафтовий сектор значно менший за той поріг, який держава визначає як «малий».
Микола Мороз, заступник директора департаменту сільського розвитку – начальник управління Мінекономіки
Наявність люфту в обсягах виробництва дає крафтовим виробникам можливість зростати та з часом переходити в середній сегмент. Якщо ж одразу жорстко обмежувати їхні обсяги, ми заберемо цей потенціал до розвитку. Тому створення такого «простору для зростання» є одним із завдань держави. Говорити про податкові пільги, особливо для підакцизної продукції, поки що неактуально у зв’язку з ситуацією в країні. Але ми йдемо до формування системи, яка дасть малим виробникам більше можливостей, зокрема у доступі до фінансування.
Серед респондентів 76% зареєстровані офіційно. Водночас лише близько половини мають реєстрацію потужностей або експлуатаційний дозвіл. Серед крафтових виробників, що не мають дозвільних документів, 42% не мають реєстрації про підприємницьку діяльність. Серед них — виробники сиру, м’ясної продукції, продуктів переробки фруктів і овочів. Це доволі високий показник виготовлення продукції харчового сегмента без офіційного контролю за якістю, санітарними умовами та без державного обліку.
Ольга Трофімцева, керівниця проєкту «Німецько-український агрополітичний діалог»
Стандарти виробництва — це передусім питання саморегулювання і відповідальності самих виробників через їхні об’єднання — кооперативи, асоціації тощо. Якщо саморегуляція не працює, тоді втручається держава. Але державне регулювання — це вже другий рівень. У секторі органічного виробництва ми бачимо, що така модель уже ефективно працює відповідно до європейських стандартів. У контексті євроінтеграції Україна рухатиметься в цьому напрямку. З часом для виробників відкриватиметься більше інструментів підтримки, зокрема пов’язаних зі Спільною аграрною політикою ЄС. Водночас без об’єднань виробників і належної інфраструктури існує ризик, що доступні ресурси просто не буде кому ефективно використати.
У третини респондентів впроваджено систему HACCP (звичайну або спрощену), ISO 22000 або інші сертифіковані системи управління безпечністю продукції. 88% респондентів обізнані із санітарними вимогами, при цьому 60% зазначили, що володіють знаннями про всі чинні вимоги повною мірою. Серед крафтярів, що не обізнані про санітарні вимоги, здебільшого виробники меду, переробники фруктів і овочів (зокрема, виробники пастили), виробники сиру (поодинокі), олії. З них близько половини не мають офіційної реєстрації.
Основними ринками збуту крафтової продукції, за результатами опитування, є локальні — в межах області, громади або району. Більшість респондентів (63%) реалізують свою продукцію по всій Україні, тоді як за кордон експортує лише 10% учасників опитування. Серед тих, хто здійснює експорт, основними напрямками є країни Європейського Союзу (20 респондентів), Велика Британія (5), Канада (4) та США (5). Інші ринки представлені по одному респонденту: Південна Корея, ОАЕ, Швейцарія, Туреччина, Китай, Японія, Австралія та Молдова. Один із учасників зазначив, що реалізує продукцію по всьому світу (навіть до Антарктиди).
Андрій Талама, директор ДУ «Офіс з розвитку підприємництва та експорту»
Одна з програм, яку ми реалізуємо спільно зі Шведською торговою радою, передбачає навчання виробників і допомогу з виходом на шведський ринок. Минулого року шість українських виробників уже підписали контракти зі шведським ритейлом. Цінність цієї програми в тому, що навчання проводять безпосередньо шведські партнери — ті, хто працює на цьому ринку. Цього року ми продовжили програму, зокрема у напрямі HoReCa: наприкінці березня 16 учасників поїдуть на навчання, і частина з них уже має контракти. Такі ініціативи потрібно масштабувати. Водночас процес виходу на ринки ЄС залишається складним і тривалим — зокрема через вимоги до сертифікації та включення виробників до відповідних реєстрів (трестів), без чого експорт продукції є неможливим.
У середовищі крафтярів зростає запит на кооперацію та створення асоціацій (наприклад, крафтових спілок або «банків меду») для спільного захисту інтересів, просування продукції на полиці магазинів та виходу на європейські ринки.
Микола Мороз, заступник директора департаменту сільського розвитку – начальник управління Мінекономіки
Євроінтеграційні зміни, зокрема імплементація регламенту ЄС №1308, відкривають нові можливості для об’єднання виробників. Такі об’єднання отримують ширші права, зокрема можливість офіційно представляти й лобіювати свої інтереси на рівні держави. Йдеться також про певні послаблення в антимонопольному регулюванні та розширення інструментів взаємодії з державними інституціями, включно з податковими органами. Це дає виробникам можливість діяти більш системно, відкрито й ефективно.
Крафтовий сектор характеризується вираженим прагненням гравців до розвитку. Зокрема, фіксується висока частка самоосвіти — 76%, що може вказувати на обмеженість ресурсів, зокрема недостатню фінансову спроможність інвестувати у формалізовані навчальні програми або обмежений доступ до якісних освітніх можливостей. У такому контексті самоосвіта виступає вимушеною альтернативою більш структурованому навчанню. Загалом 96% респондентів заявили про потребу у навчанні, а 45% зазначили, що вже планували або планують інвестувати у навчання, що підтверджує наявність сформованого запиту на подальший розвиток компетенцій.
У межах дослідження було виявлено відносний зв’язок між галуззю крафтового виробництва та типом знань (навчань), яких бракує представникам окремих напрямів діяльності. Результати свідчать, що потреби у знаннях можуть відрізнятися залежно від спеціалізації виробництва.
За результатами дослідження сформовано портрет українського крафтового виробника. Це багатозадачна людина, яка працює на межі можливостей, поєднуючи кілька ролей і розвиваючи бізнес в умовах постійних викликів. Попри це, крафтярі не лише тримаються, а й прагнуть зростання, інвестують у виробництво та шукають вихід на нові ринки. Це означає, що крафтовий сектор — це не просто нішевий бізнес, а реальний ресурс розвитку громад, економіки та української ідентичності.
Результати дослідження стануть основою для формування освітньої програми та менторської підтримки проєкту CraftUP Ukraine. Після цього найактивніші учасники програми отримають можливість презентувати свої бізнес-ідеї перед Експертною радою. За результатами відбору найперспективніші проєкти отримають фінансування для масштабування виробництва, впровадження сертифікації або виходу на нові ринки. Загальний бюджет підтримки у розмірі 20 тис. євро буде розподілено між фіналістами згідно з результатами захисту проєктів.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua
