Нові часи — нове вино: чи готові винороби до змін?

Світовий ринок винограду та вина

Останніми роками на глобальний ринок винограду та вина впливають зміни клімату та  нові споживчі звички. Попри стабільний попит, виробництво винограду і вина за останні 5-7 років або повільно знижується.

Площі виноградників у світі скоротилися з 9,3 млн га у 1980 році до 7,3 млн га у 2020-му. У 2023 році світове виробництво винограду становило приблизно 72,5 млн тонн. 

Світовий ринок вина у 2024 році залишився на рівні 26 млрд літрів — без суттєвих змін у порівнянні з попереднім роком. Натомість у грошовому вимірі відбулося значне зростання: ринок сягнув 132,9 млрд доларів США, що на 42% більше, ніж у 2023 році. Це свідчить про зміщення акцентів у бік вищої доданої вартості: споживачі все частіше обирають якісніші вина, готові платити більше за преміальні продукти.

Топ-3 країн, що виробляють найбільше вина, — це традиційно Італія, Іспанія та Франція. Попри скорочення площ виноградників попит на якісне вино — особливо в преміум-сегменті — залишається стабільним. 

Паралельно з цим в країнах Азії зростає сегмент столового винограду. Китай та Індія нарощують його споживання, фокусуючись на безнасіннєвих, транспортабельних сортах із привабливим зовнішнім виглядом. 

Сегмент органічного вина зростає без ажіотажу, але впевнено. Поточна капіталізація сектору оцінюється в 11,9 млрд доларів з перспективою досягнення 20-21 млрд до 2030 року за рахунок стабільного річного приросту 10-12%.

Коли в бокалі — історія та географія

Виноградарство на українських землях має понад дві тисячі років історії — від давньогрецьких колоній до наукових установ, як-от станція Василя Таїрова в Одесі. Серйозним ударом для галузі стала антиалкогольна кампанія 1980-х, коли знищили понад 80% виноградників.

Починаючи з 2000-х, українське виноробство переживає дуже поступове, обережне відродження. Галузь відмовляється від «чим більше, тим краще». Натомість винороби оновлюють виробництво, дбають про якість і експериментують з сортами, які мають попит у світі.

Крим забезпечував близько 60% виробництва українських вин. Там працював легендарний завод «Масандра», знаний своїми класичними кріпленими винами. Особливо — мадерою, яку визнають у світі завдяки унікальній технології витримки просто неба, під сонцем. Історична енологічна колекція «Масандри» налічувала понад 1 мільйон пляшок, серед яких є екземпляри, датовані 1775 роком. Після окупації Криму Росією частину колекції розпродали, а на заводах незаконно виробляють вино, яке продається лише в Росії через міжнародні санкції.

Причорноморський регіон (Одеська, Миколаївська і Херсонська області) — головний осередок українського виноробства. Унікальність краю визначається збалансованим мікрокліматом між степом і морем, багатими чорноземними ґрунтами та давньою спадщиною виноробства, що походить ще від греків. Тут вирощують Одеський чорний, Тельті-Курук, Сухолиманський білий та інші автохтонні сорти.

Закарпаття вирізняється вулканічними ґрунтами, гірським мікрокліматом та традиціями, що поєднують угорські, румунські та словацькі винні культури. Флагман закарпатського виноробства — Château Chizay — володіє 272 гектарами виноградників. Їх вина представляють Україну в понад 15 країнах світу.

Трохи тверезих цифр

У 2025 році в Україні діють 160 офіційно зареєстрованих господарств, з яких 40 — це нове покоління крафтових виноробень. 

На українських виноградниках сьогодні росте понад 200 сортів винограду. Їх загальна площа — близько 30 тисяч га (без урахування тимчасово окупованих територій). 

У 2024 році виноробна галузь України зазнала суттєвого скорочення: за офіційними даними, на переробку було передано майже 32 тисячі тонн винограду — на 36,5% менше, ніж роком раніше. Попри це, виробники зберігають фокус на перевірених і затребуваних сортах. 

• Найбільшу частку в загальному обсязі переробки посіли «Аліготе» (16,3%) та «Шардоне» (12,6%) — класичні білі сорти, що добре підходять для легких сухих вин і ігристих. 
• Серед червоних традиційно домінував «Каберне Совіньйон» (8,6%). Також до п’ятірки найпопулярніших увійшли «Ркацителі» (6,8%) та «Мускат» (6,2%) — сорти, які дають запашні, насичені вина.
• З усього обсягу переробленого винограду левову частку — 70% — використали для виробництва столових вин. Ще 26% пішло на створення ігристих вин, а 4% — на виготовлення коньяків.

Вийти на рівень продукції світових стандартів українським виноробам допомагає і застосування технологій: від датчиків і мультиспектральних зображень для моніторингу стану виноградників до алгоритмів штучного інтелекту для виявлення хвороб лози. 

Що загрожує винограду

Хвороби винограду — завжди виклик. Їх провокують висока вологість, перепади температур, загущені посадки та недостатня вентиляція.

Найбільшу загрозу становлять мілдью та оїдіум. Вони вражають листя та ягоди, знижують фотосинтетичну активність рослини та спричиняють втрату врожаю. 

Парша та антракноз вражають переважно листя, спричиняючи некрози й передчасне опадання, тоді як борошниста роса, чорна та сіра гнилі сильно шкодять як листю, так і ягодам, покриваючи їх нальотом або плямами. 

Моніліоз і альтернаріоз особливо небезпечні у період достигання ягід — руйнують м’якоть, спричиняють загнивання та суттєво знижують якість виноматеріалу.

Пошкоджені хворобами ягоди також стають вразливими і  до вторинної мікрофлори — зокрема грибів, що продукують мікотоксини. Найбільш небезпечні з них — охратоксин А та токсини, пов’язані з розвитком сірої гнилі. Вони не лише знижують безпечність продукції, а й помітно впливають на смак: з’являються гіркота, затхлі чи земляні ноти. У вині це проявляється тьмяним ароматом та нестабільністю смакової структури.

Серед найнебезпечніших шкідників винограду — філоксера, листові кліщі, трипси, листокрутки, совки, цикадки, довгоносики, які можуть завдати значної шкоди як надземній частині рослини, так і кореневій системі. Це призводить до ослаблення куща й поступової його загибелі. 

Листові кліщі висмоктують сік з молодих листків,  викликаючи їх деформацію, уповільнення росту й зниження фотосинтезу. Трипси проколюють тканини листя і зав’язей, спричиняючи сріблясті плями, скручування листя та погане зав’язування ягід. Розмноженню цих шкідників сприяють тепла та суха погода, загущеність посадок і відсутність контролю.

Якщо не вживати заходів боротьби, ці хвороби можуть знищити до 70% урожаю, послабити рослини і зробити їх вразливими до зимових морозів і вторинних інфекцій.

Чим захистити лозу

Методи захисту виноградника можуть бути різноманітними — від агротехнічних прийомів до використання стійких підщеп. Але в умовах зміни клімату, підвищеної вологості та частих погодних стресів найнадійнішими залишаються сучасні фунгіциди та інсектициди.

Хвороби винограду часто активізуються саме тоді, коли лоза найбільш вразлива — у фазі росту ягід чи перед збиранням врожаю. У таких умовах краще застосовувати препарат із стабільною дією, який тримається навіть після дощу. Наприклад, фунгіцид Ревіона® — він блокує розвиток основних патогенів винограду, зокрема борошнистої роси, навіть у складних погодних умовах. Препарат вирізняється високою стійкістю до змивання, тривалим захисним періодом та новітнім механізмом дії, що суттєво зменшує ризик розвитку резистентності.

Коли мілдью починає розвиватися стрімко, а погодні умови сприяють інфекції, доцільно зробити ставку на Акробат® МЦ. Цей контактно-системний фунгіцид не лише пригнічує патоген, а й порушує процес формування його клітинних стінок, запобігаючи подальшому поширенню хвороби. Засіб найефективніший у період активного росту пагонів і листків, коли виноградна лоза потребує комплексного та надійного захисту.

Для захисту виноградника від комах-шкідників доцільно застосовувати інсектицид Фастак® — контактно-шлункову діючу речовину з блискавичною швидкістю впливу. Препарат ефективно знищує широкий спектр шкідників, зокрема листових кліщів і трипсів, впливаючи на їхню нервову систему. Завдяки мікрокапсульованій формі інсектицид забезпечує захисний ефект протягом 10-20 діб, витримує дощ і добре поєднується з іншими засобами захисту рослин.

У підсумку

Світ змінюється — і вино разом із ним. Сучасне українське виноробство — це вже не просто ремесло, а культурне явище, що поєднує досвід поколінь і науку. Винороби експериментують, ризикують і вчаться, аби створити продукт, який має характер і свою унікальну історію. 

Водночас конкуренція між виробниками стає все жорсткішою, та й природа висуває свої суворі челенджі. Утриматися на ринку зможуть ті, хто вчасно адаптується, впроваджуючи сучасні технології й ефективний захист виноградників. Адже попри всі виклики українська лоза дає плоди, з яких народжується не просто вино, а нова якість, нова впізнаваність і нові сенси. І ця історія — лише починається.

Володимир Воєводін, менеджер з управління компаніями ТОВ «БАСФ Т.О.В.»