Нотаріат без кордонів: чому розширення повноважень нотаріусів — вимога часу

Ця система, закріплена статтею 13-1 Закону України «Про нотаріат», жорстко прив'язує нотаріуса до адміністративно-територіальної одиниці, зазвичай району.

Історично така логіка мала сенс, коли нотаріусу був потрібен фізичний доступ до місцевих архівів. Сьогодні, коли всі ключові дані містяться в єдиних державних електронних реєстрах, ця прив'язка втратила будь-яке обґрунтування. Натомість вона створила локальні монополії, де відсутність конкуренції породжує черги, завищені ціни та низьку якість послуг. Настав час визнати: система, що мала гарантувати порядок, стала перешкодою на шляху до вільного розпорядження власністю.

Ціновий парадокс та приховані витрати

На перший погляд, послуги нотаріуса в столиці мають бути найдорожчими. Вартість оформлення угоди купівлі в Києві може сягати 10 тис. грн і більше, тоді як середня ціна по Україні коливається в межах 12-15 тис. грн. Однак скарги на дорожнечу в регіонах мають під собою міцне економічне підґрунтя, яке криється не в абсолютних цифрах, а в їх співвідношенні з вартістю активу.

Ключ до розуміння цього парадоксу — «пропорційна транзакційна вартість». Обсяг роботи нотаріуса з перевірки документів та внесення даних до реєстрів майже не залежить від ціни об'єкта. Проте вартість самої нерухомості чи землі кардинально відрізняється між Києвом та невеликим райцентром. Як зазначають аналітики, в деяких регіонах виникає абсурдна ситуація, коли для купівлі ділянки вартістю 20 тис. грн за її оформлення доведеться заплатити близько 15 тис. грн. Угода втрачає будь-який економічний сенс.

Ця система фактично позбавляє власників можливості вільно розпоряджатися своєю власністю, роблячи продаж невеликих паїв невигідним. Фактично, це не лише порушує їхні права, а й стимулює розвиток тіньового ринку, де угоди укладаються на основі довіреностей, підриваючи саму суть нотаріату як інституту правової визначеності. Додатковим тягарем є затримки — очікування угоди протягом 1-1,5 місяців, частково пов'язане з процедурними вимогами, є не просто незручністю, а реальною фінансовою втратою в умовах інфляції.

Крок до європейського майбутнього

Розширення повноважень нотаріусів — це не просто технічна зміна, а фундаментальний крок до створення сучасного, гнучкого та орієнтованого на громадянина нотаріату. Міжнародний досвід, зокрема Польщі, де діє повна національна екстериторіальність для угод із нерухомістю, доводить ефективність такої моделі. Вона базується на високому статусі нотаріуса як «особи публічної довіри» та надійній цифровій інфраструктурі — саме тих елементах, які Україна активно розвиває сьогодні.

Запровадження екстериторіальності в межах області є виваженим першим кроком, який запустить ринкові механізми, не створюючи надмірних ризиків. Ця реформа є логічним елементом більш масштабної візії — переходу до моделі «єдиного нотаріату» латинського типу, де нотаріус стає універсальним правником «першого контакту», здатним реєструвати шлюби, забезпечувати докази для суду та надавати широкий спектр послуг.

Зволікання з цією реформою означає консервацію неефективної системи, що створює бар'єри для громадян та бізнесу. Її ж ухвалення, навпаки, стане потужним сигналом про те, що держава працює над усуненням зайвої бюрократії та по-справжньому захищає право власності — один із наріжних каменів будь-якої успішної економіки.

Ігор Лісецький, координатор земельного комітету УКАБ