Чорнобаївські в’ялені помідори: залишились знання та досвід, виробництво окуповане
Крафтовий бізнес на Запоріжчині. Почати все спочатку та без прогнозів
06 липня 2022, 06:05 3327
Крафтове виробництво сиродавленої олії Divo Maslo, яке починалось на балконі, до війни — це злагоджена команда, відомий бренд та постійні клієнти. Сьогодні ж працюють в Запоріжжі, попри 30-кілометрову наближеність до лінії фронту та повну невизначеність.
Максим Линник раніше працював менеджером у одній із компаній, а після одруження з Оленою вирішили запустити власну справу для додаткового заробітку.
Розглядали варіант із пастилою, проаналізували ринок, зрозуміли, що виробників є досить багато, зокрема в Запоріжжі. Оскільки Олена глибоко цікавиться здоровим харчуванням, вона знала про користь сиродавленої олії. Спробували виготовляти її самостійно: «Я обирала продукт для себе. Холодний віджим — це олія найвищої якості», — каже Олена Линник.
На той час в Україні були виробництва сиродавленої олії, але в Instagram їх майже не було представлено. Тому сім’я вирішила придбати спеціальний прес для віджиму олії, а якщо не вдасться бізнес, то виготовляти планували для себе.
«Обладнання для такого процесу просто так десь у магазині купити неможливо. Ми власноруч збирали ці преси, по частинах. Це було дуже проблематично. Прес, на якому ми зараз працюємо, складається з трьох частин: рама, гідроциліндр і олієстанція. Всі ці частини ми замовляли у різних виробників і складали докупи, — каже Максим Линник. — Ми вклали дуже багато коштів, часу, а головне — нервів, щоб усе працювало, як зараз».
Олена ж додає, що робота із сиродавленою олією має справді подобатись, оскільки це дуже складно і вимагає багато часу та інвестицій: «Є роботи набагато легші».
Спочатку Линники пропонували продукцію своїм друзям та знайомим, колегам по роботі.
«Через пандемію COVID-19 я почав працювати з дому, паралельно на балконі стояв прес, де давив олію. Через декілька місяців уже були продажі, тож ми придбали другий прес. Балкон уже не підходив для цієї роботи, оскільки потрібно було зберігати сировину, преси, тару. І ми перейшли на більш автоматичні преси та орендували приміщення», — розповідає Максим.
Він додає, що саме Олена є драйвером їхньої справи: «Я більш консервативний, думаю, що для розширення потрібно більше коштів, є додаткові ризики. Але вона штовхає мене вперед. Якби не вона, нічого б цього не було».
Хоча Максим називає прес автоматичним, але за процесом потрібен нагляд і важка праця. Наприклад, щоб видавити 250 мл олії, потрібно протягом півгодини-години контролювати роботу.
«Наші перші преси працюють за принципом домкрату, це, можна сказати, мій спортзал, — жартує Максим. — Нам пропонували ці ручні преси перевести на напівавтоматичний режим, але у колишньому приміщенні часто були проблеми зі світлом, і потрібно було доробляти замовлення саме на них. Хоча зараз орендуємо хороше приміщення, немає ніяких збоїв, але ми знаходимось у Запоріжжі, за декілька десятків кілометрів від активних бойових дій. Хто знає, як буде далі, тому ці ручні преси можуть стати у нагоді».
Перш ніж налагодити бізнес, родина Линників переймала досвід у виробників з інших країн, оскільки в Україні подібних виробництв було дуже мало. Divo Мaslo виготовляється уже третій рік, і за цей час подібних виробництв значно побільшало. Подружжя каже, що деякі їхні колишні покупці вже зараз самі виготовляють олію.
Divo Мaslo нараховує 13 позицій. Відмовились від кедрової олії, оскільки сировина йде лише з росії й здорожчала удвічі. Три роки вартість становила 500 грн/кг, зараз — 1200-1500 грн/кг.
Серед найдорожчих позицій кминова олія — 700 грн за 250 мл. Виробники кажуть, що на смак специфічна, використовується більше у лікуванні, ніж для продуктів харчування.
Взагалі асортимент можна розділити на три групи: лікувальна (кминна, з розторопші, гарбузова), харчова (лляна, соняшникова, з волоського горіха, кунжутна, рижієва, гірчична — саме її можна використовувати для куховарення, також кокосова), косметична (кокосова, мигдалева).
Линники кажуть, що найпопулярнішою є лляна олія, потім гарбузова, кунжутна та з волоського горіха.
«Коли тільки починали, то купували сировину просто на базарі. Згодом знайшли оптових постачальників, де закуповуємо мішками. Наприклад, лляного насіння берем 100-150 кг на тиждень, гарбузового — 25-30 кг, горіхи нам також спеціально набивають під попереднє замовлення, оскільки важливо, щоб сировина була свіжою. Ми не закуповуємо сировину на пів року, оптимально — на тиждень-два», — розповідають виробники олії.
Вихід продукції з лляного насіння — 200 г олії з 1 кг. Процес виготовлення 250 мл лляної олії триває годину-дві. Тоді як із кмину — 5-7 годин, або ж і на ніч залишають, через те така вартість.
Олена наголошує, що найбільш примхлива лляна олія, яку потрібно зберігати в холодильнику. Та й усі інші рекомендує ставити у темному прохолодному приміщенні. Найдовший термін зберігання у кминної олії — до 8 місяців, а лляної — 4 тижні.
«Виготовляти олію ми починаємо після того, як у нас її замовили. По-перше, ми не завод, не можемо виробити наперед велику кількість. До того ж дорога собівартість, і заморожувати кошти ми не можемо. І свіжість 2-3 дні — це наша перевага», — зазначає Олена.
До війни до справи була залучена ціла команда. Але наприкінці лютого, після початку повномасштабного вторгнення росії, Линники виїхали з міста. Хоча вже через 3 тижні повернулись до роботи, кажуть, що замовлень зазвичай було небагато, 2-3 на день. Тому зараз працюють в основному вдвох.
«Можна сказати, що зараз ми починаємо все спочатку, напрацьовуємо клієнтську базу. Більшість наших клієнтів були з Харкова, Запорізької області, Маріуполя, Одеси, тож багато хто переїхав. Вся сировина здорожчала в середньому на 20-30%. Але, наприклад, ціна за 1 кг мигдалю збільшилася на 100 грн. Ми підняли ціни на продукт мінімально, на 10-20 грн на деяких позиціях», — каже Олена.
Максим додає, що зараз, закуповуючи сировину, бачить, що склади пустіють. Якщо замовляти у західних регіонах, це впливає на собівартість продукту. Чи будуть взимку деякі позиції — поки невідомо.
«Ми використовуємо не лише українське насіння, а й індійські кмин та кунжут. Невідомо, чи вони будуть і скільки коштуватимуть. Нічого не можна зараз спрогнозувати чи запланувати», — каже Максим.
Взагалі є безліч сировини, з якої можна виготовляти олію, наприклад, арахіс чи мак. Але підприємці для себе виокремили найбільш корисні та затребувані. Кажуть, що зараз цього достатньо.
Зараз думають над тим, щоб переїхати та перевезти бізнес. «У нас двоє дітей 3 та 8 років, школи та дитсадки не працюють, ми не можемо нормально працювати. До того ж ситуація максимально неспокійна, постійно прислухаєшся, де що гупає. Ближче до осені будемо точно приймати рішення», — ділиться Максим.
Сім’я звертались до державних програм, які допомагають із переміщенням виробництва, ОДА пропонують варіанти приміщень. Але для Divo Maslo потрібно 50-60 кв. м, і важлива вартість оренди.
«Ми були у Львові та у Києві нещодавно. Мені здається, що Київ не дуже підходить, оскільки там все розкидано: сировина, пляшки, етикетки. А Львів чи Івано-Франківськ більш компактні міста, зручніші для нашого виробництва», — розповідають Линники.
Наталія Помянська, AgroPortal.ua
