Технології змінюються, поле — ні. І відповідальність людини за те, що на ньому виросте, залишається

Юрій Вініченко народився і виріс на Сумщині. Його батько працював комбайнером, мама — у буряковій ланці. Сільське господарство з дитинства було частиною його життя.

Він бачив сезонний ритм села, техніку в полі та роботу людей, від яких залежав майбутній урожай. Саме тоді сформувалося перше розуміння: робота на землі — це не просто фізична праця, а відповідальність за результат.

Після закінчення восьмирічної школи у 1981 році Юрій вступив до сільськогосподарського технікуму в Малому Висторопі на Сумщині й обрав спеціальність «Агрономія». Навчання завершив із відзнакою.

Перші роки роботи, за його словами, дали найбільше практичних уроків. Треба було не лише застосовувати знання, а й працювати з людьми, ставити завдання та відповідати за власні рішення. Особливо Юрій згадує своїх наставників, які навчили не боятися труднощів: «І ще — не просто виконувати роботу, а думати наперед. Якщо бачиш ризик, його треба передбачити до того, як він уже став проблемою».

Паралельно з роботою він навчався у Сумському національному аграрному університеті, де здобув освіту за спеціальністю «вчений агроном».

Одним із важливих етапів його кар’єри стали випробування імпортної техніки.

У господарство тоді надходили німецькі сівалки для цукрових буряків, сівалки для посіву кукурудзи за нульовою технологією з внесенням рідких добрив, а також самохідні обприскувачі.

Для молодого агронома це стало можливістю побачити, наскільки сильно техніка може змінити організацію роботи в полі.

Згодом Юрій працював і на іншому боці виробничого процесу — заступником головного інженера. Цей досвід допоміг йому краще зрозуміти взаємозв’язок між агрономією, технікою та організацією виробництва.

У 2007 році він повернувся до агрономії, пройшов шлях від агронома з насінництва до провідного агронома, а потім був і головним агрономом.

З 2023 року Юрій Вініченко працює старшим агрономом ТОВ «Агрікор Холдинг» Чернігівського кластера Групи компаній «Агрейн».

За час професійної роботи агронома змінилися не лише машини, а й сам підхід до контролю технологічних операцій.

Раніше норму висіву зерна чи добрив визначали практично вручну: відміряли площу, зважували насіння або добрива й за результатом налаштовували сівалку. Обприскувач також доводилося перевіряти самостійно — контролювати швидкість, тиск і фактичну норму внесення.

Сьогодні значну частину цієї роботи виконують сучасні системи точного землеробства, автопілоти, сівалки точного висіву та високотехнологічні обприскувачі. Але разом із технологіями зросла й кількість інформації, яку повинен опрацьовувати агроном.

Саме тому Юрій не протиставляє досвід і цифрові технології: «Техніка сьогодні дуже допомагає. Але вона не знає поле так, як його знає агроном, який не один рік там працює. Ти бачиш посів, пам’ятаєш, що було на цій площі минулого року, знаєш її особливості. І тоді вже можеш правильно оцінити те, що показує система».

Попри звичне сприйняття весни як старту польових робіт, для Юрія Вініченка сезон починається значно раніше — восени. Після збирання врожаю робота не припиняється. Починається підготовка ґрунту, основний обробіток, формування умов для майбутніх посівів.

Саме в цьому, вважає агроном, і полягає особливість професії: один сезон фактично переходить в інший без чіткої паузи. Поки завершують збирання одних культур, уже потрібно думати про наступні посіви, аналізувати результати й визначати, що варто змінити. Найбільше

Юрій любить літо — час, коли результат роботи поступово стає помітним у полі.

За понад 35 років роботи Юрій переконався: агрономії недостатньо навчитися лише за підручниками.

Освіта дає фундамент, технології — інструменти, а дані допомагають побачити відхилення. Але справжній професійний досвід формується тоді, коли доводиться приймати рішення безпосередньо в полі.

Водночас сам Юрій продовжує працювати з даними: «Я добре рахую цифри, люблю працювати з даними. Але самі цифри тобі нічого не скажуть, якщо ти не розумієш, що за ними стоїть. Треба побачити поле, подивитися на рослину, врахувати погоду — і вже тоді робити висновок».

За кар’єру Юрія Вініченка змінилося практично все: техніка, точність висіву, засоби захисту рослин, системи живлення, цифрові інструменти та швидкість отримання інформації.

Колись агроном відміряв зерно, зважував його і вручну налаштовував сівалку. Сьогодні це роблять сучасні системи. Колись значну частину параметрів обприскування потрібно було перевіряти самостійно. Тепер техніка забезпечує значно вищу точність. Колись інформацію доводилося збирати власноруч.

Сьогодні агроном отримує цифрові карти, показники техніки, прогнози та аналітику. Але є речі, які не змінилися. Агроном так само виходить у поле й дивиться на рослину. Стежить за погодою. Чекає на дощ. Переживає через несприятливий прогноз. Радіє, коли під час збирання бачить хороший результат.

І після завершення сезону знову думає про наступний.

Мабуть, у цих словах і є головне про професію агронома: Технології змінюються. Поле — ні. А відповідальність людини за те, що на ньому виросте, залишається.

AgroPortal.ua за матеріалами інформації від Групи компаній «Агрейн»