За кермом великовантажівки: коли професіоналізм важливіший за стать

Серед тих, хто відкрив для себе цю професію вже у нових реаліях, — Оксана Суворова, водійка компанії «Агрейн Транс». Її історія — яскравий приклад того, як рішучість, любов до техніки та підтримка близьких можуть докорінно змінити життя і відкрити шлях у зовсім нову професію.

У липні цього року Оксана приєдналася до команди «Агрейн Транс». Вона не новачок у сфері транспорту — раніше працювала водієм трамвая, тож кермо для неї давно стало символом свободи і впевненості. Та попри досвід, рішення сісти за кермо вантажівки стало справжнім викликом.

«Я закінчила декілька навчальних закладів за різними спеціальностями, — розповідає Оксана. — До роботи в «Агрейн Транс» я вже мала досвід керування великим транспортом, але вантажівка — це зовсім інший рівень, нова техніка, нова відповідальність і водночас — можливість для розвитку».

Її шлях до професії не був спонтанним. Бажання змін і прагнення до розвитку накопичувалися поступово.

«Поштовхом стало бажання розвиватися й відкривати нові можливості, — каже Оксана. — Хочеться виходити за межі звичного, дізнаватися більше про себе і про світ. Коли довкола все змінюється, треба рухатися вперед, а не стояти на місці».

Тут цінують відповідальність, старанність і бажання вчитися.

«Усі співробітники були ввічливі та уважні. Навчання, звісно, не було простим, але завдяки допомозі з боку керівництва і колег усе проходило добре», — згадує вона.

Після навчання та перших виїздів у парі настав момент, якого Оксана чекала з особливим хвилюванням, — перший самостійний рейс. Це була перевірка не лише професійних навичок, а й власної впевненості.

«Пам’ятаю, як сідала за кермо перед виїздом: хвилювалася, але водночас відчувала піднесення. Хотілося довести, що зможу впоратися сама», — згадує вона.

Першим вантажем стали добрива, і з цього почався її шлях справжньої далекобійниці. Оксана працює переважно у парі з колегами, але дедалі частіше вирушає у рейси самостійно.

«Колеги-чоловіки ставляться з повагою, прийняли мене як рівну. Ніхто не дивується, що за кермом жінка — головне, щоб робота була зроблена якісно і вчасно», — каже вона.

Вона зізнається, що трапляються різні ситуації — техніка, як і людина, може підвести.

«Іноді бувають дрібні несправності, але я ніколи не залишаюсь сама — завжди можу розраховувати на підтримку колег чи керівництва. У нас командна робота, і це відчувається щодня», — говорить Оксана.

Її робочі будні — це сотні кілометрів українських доріг: від елеваторів і полів до логістичних центрів, між якими безперервно рухаються потоки зерна, насіння, добрив.

Але для Оксани цей рух — не просто робота, а спосіб життя.

«Найбільше мені подобається можливість побачити нові міста, зустріти різних людей, дізнатися про звичаї та традиції кожного регіону України. Кожен день — нова історія, новий маршрут, новий досвід. Ця робота дарує відчуття руху, свободи і постійного розвитку».

Та, як зізнається водійка, дорога не завжди позбавлена кумедних моментів: «Одного разу на елеваторі співробітниця сказала, що лише водій може заїжджати на територію, а я повинна зачекати за огорожею, бо подумала, що водій другої машини відійшов. Ми тоді з колегою добре посміялися. Такі ситуації лише нагадують, що люди ще не звикли бачити жінку за кермом фури. Але все змінюється — і я рада бути частиною цих змін».

В «Агрейн Транс» переконані: сучасні технології повністю змінили підхід до професії водія. Якщо колись керування фурою вимагало значних фізичних зусиль, то сьогодні головне — зосередженість і відповідальність.

«Сьогодні фура — це не просто вантажівка, а сучасний технічний комплекс із комфортним робочим місцем, електронним управлінням і системами безпеки. Нові зерновози обладнані автоматичною коробкою передач, системами клімат-контролю, камерами заднього виду. Це не просто комфорт — це безпека, стабільність і впевненість на дорозі», — пояснюють у компанії.

Технічне оновлення автопарку дозволило зробити роботу водіїв зручнішою, а головне — доступною і для жінок. Адже сучасна техніка знімає багато бар’єрів, які раніше зупиняли тих, хто лише мріяв сісти за кермо фури.

«Головне — бажання навчатися й працювати. Ми забезпечуємо сучасні автомобілі, технічну підтримку, безпечні умови праці та гідну оплату. Людина має просто любити дорогу і розуміти важливість своєї справи», — наголошує директор ТОВ «Агрейн Транс».

Сьогодні в Україні дедалі більше транспортних компаній відкривають свої двері для жінок. Ця тенденція вже не просто про виконання кадрових потреб — вона свідчить про зміну ставлення до професії, коли компетентність і відповідальність важливіші за стереотипи.

«Ми бачимо, як змінюється суспільство. Війна навчила цінувати працю кожного, незалежно від статі. І ми пишаємося, що серед наших водіїв є жінки — сильні, рішучі, професійні. Вони доводять: за кермом фури важлива не сила рук, а сила характеру», — підкреслюють у компанії.

Для Оксани Суворової ця робота стала не просто професією, а частиною життя. Вона вже не уявляє себе без дороги. «Робота водієм вантажівки відкриває можливість побачити Україну зсередини — її поля, міста, людей. І водночас — розвиватися, вдосконалюватися, відчувати себе потрібною. Я щаслива, що наважилася спробувати щось нове. Раджу всім жінкам не боятися змін. Бо саме зміни ведуть до зростання», — ділиться водійка.

Історія Оксани Суворової — яскравий приклад того, як рішучість, професіоналізм і сильний характер допомагають відкривати нові горизонти. Вона та інші жінки-водійки демонструють, що за кермом сучасної фури важлива не сила рук, а вміння брати відповідальність, залишатися уважним і любити свою справу.

Світлана Яценко, AgroPortal.ua