Про важливість молочної кооперації на селі

Цікавим є словосполучник «та», адже саме він сигналізує про можливість створювати сільськогосподарські кооперативи фізичним особам, тобто звичайним жителям села. І саме про них йтиме мова.

Сьогодні цікавим і актуальним напрямком кооперації на селі може стати молочний кооператив. По-перше, майже у кожного сільського жителя є корова, по-друге, це економічно доцільно, оскільки український ринок щосезону відчуває дефіцит молока.

Для того, щоб зрозуміти, які переваги може надати молочна кооперація на селі потрібно спочатку виявити, які ж проблеми існують на ринку виробництва та продажу молока особистими господарствами населення.

Почнемо з того, що основною проблемою, є низька закупівельна ціна на молоко. Традиційно, молоко від населення є найдешевшим. Так, у липні місяці ціна на колгоспне молоко базисної жирності в середньому по Україні складає 4,50-6,00 грн за літр, а  на молоко аналогічної жирності від населення — 2,50-3,00 грн за літр базисної жирності. В такій різниці цін не варто звинувачувати молокоперобників, адже це ринок і тут діють свої правила.

Другою проблемою є якість та об’єм молока, що виробляється. Якщо селянин має дві корови, що вже зараз є рідкістю на селі, самотужки він не в змозі забезпечити достатній об’єм сировини для переробника. Не маючи доїльних апаратів, та систем одночасного охолодження молока, селянин не може забезпечити потрібної якості. Але саме якість так потрібна молочним заводам, особливо зараз, коли стандарти та вимоги постійно зростають.

Третьою проблемою є логістика. Для заводу економічно доцільніше приїхати на ферму та забрати одразу 10 т молока першого чи вищого гатунку, ніж їздити по-під дворами і збирати молоко сумнівної якості. Саме централізований забір молока на селі допоможе жителям села вимагати вищої ціни.

Повертаючись до проблеми ціни, та розуміючи інші проблеми все стає на свої місця. Ціну диктує ринок, а тому діє звичайне правило: хочеш більшої ціни, запропонуй товар високої якості. І тут селяни повинні розраховувати не на державу з її програмами розвитку та дотаціями. Вирішення цих проблем лежить в площині особистої відповідальності, тому потрібно розраховувати тільки на себе, — беручи відповідальність та об’єднуючи зусилля.

Об’єднавшись в кооперативи та узаконивши свою діяльність, селяни можуть вимагати вищої ціни на молоко та стати стороною, яка може диктувати свої умови у відносинах купівлі-продажу.

Звісно, така співпраця повинна бути взаємовигідною, за формулою «переміг-переміг». Щоб вимагати чогось, потрібно задовольнити вимоги покупця, а вимог не так вже й багато — це якість, об’єм, та зручна логістика.

Отримавши статус кооператива, селяни можуть розпочати переговори з молокопереробними підприємствами про надання всього необхідного обладнання в безоплатну оренду. Мова йде про центрифуги, реактиви, холодильники, бідони, лабораторне скло, миючі засоби тощо.

Багато програм допомоги молочним кооперативам вже запроваджено певними національними виробниками. Окрім цього, можна шукати цільової допомоги як з боку держави, так і з боку міжнародних донорів. Головне тут показати бажання та чітку мету, яку переслідує кооператив.

Чим більше корів в селі, тим більший об’єм молока вони можуть забезпечити, а чим більше молока, тим більшу ціну можна за нього просити. До того ж на селі (чи в сусідніх селах) завжди знайдеться людина з гужовим транспортом, яка зможе забирати молоко та звозити його в спеціально обладнане місце, де воно буде охолоджуватись та «чекати» на покупця.

Щ ж до якості молока, то громада сама повинна контролювати учасників кооперативу. Але в будь-якому випадку самі односельчани краще знають хто приніс неякісне молоко.

Сьогодні перед жителями села стоять декілька виклики: мобілізуватись та почати розвиток, або продовжувати стагнацію. Людський фактор тут є ключовим. Часто переконати односельчан та місцеву владу є досить проблематичним. Серед багатьох людей існує недовіра та небажання об’єднуватись заради спільної мети. Місцева влада часто є не кваліфікованою та не зацікавленою і діє за принципом «солдат спить, служба йде». Проте, якщо подолати цей виклик, то це вже 90% перемоги.

Другий виклик це реєстрація кооперативу. Процедура є достатньо заплутаною і тривалою, адже треба провести збори громади та пройти процедуру реєстрації.

Третій виклик — збереження суверенності. Створення кооперативу повинно відбуватись виключно за ініціативи і бажання самої громади та подальшого управління кооперативом уповноваженими людьми з числа громади. Вже є приклади коли кооперація організовувалась самими молочними заводами задля власних інтересів, що нівелювало саму суть кооперації. Це призводило до розчарувань з боку людей.

І на сам кінець, кооперація є гарним інструментом для самоорганізації населення з метою реалізації власної продукції та створення робочих місць. Та перш за все люди на селі повинні зрозуміти, що вони несуть особисту відповідальні за своє благополуччя, тому розраховувати треба на себе, а не на державу чи молочні заводи, які чогось повинні просто так давати таку ж ціну як і фермерським господарствам. Згуртованість в кооператив дає змогу вимагати кращі умови для громади та ставати суб’єктом відносин, який впливає на ціноутворення, а не просто приймає ту ціну, яка сформувалась.

AgroPortal.ua за матеріалами ГО Agro.ReformsUA