У селі Северинівка на Вінниччині фермер Олег Левченко разом із однодумцями розвиває модель повної переробки яблука — від кісточки до хвостика.
Його інноваційний центр «Витвірня» працює над тим, щоб із традиційної садівничої культури створювати продукти з високою доданою вартістю.
Ферму «Витвірня» Олег заснував у 2017 році. Як і сотні господарств регіону, зробив ставку на яблука. Вінниччина забезпечує близько 25% усіх яблук, вирощених в Україні, а місцевий клімат і традиції садівництва створюють сприятливі умови для розвитку галузі.
Втім фермер побачив проблему: виробники часто змушені продавати яблука за низькою ціною, адже зберігання до весни потребує значних витрат.
Вирішенням стало об’єднання в кооператив із власним переробним цехом. Такий формат дозволяє фермерам спільно користуватися виробничими потужностями, не дублювати інвестиції у приміщення, сертифікацію НАССР, санітарні вимоги та техніку безпеки.
Спочатку кооператив зосередився на виробництві соків і джемів. Проте після початку повномасштабного вторгнення частина працівників пішла на фронт, а основна аудиторія споживачів — мами з дітьми — виїхала за кордон. Це змусило команду шукати нові ринки та оптимізувати виробництво.
Під час виготовлення соків значна кількість яблучної макухи залишалася невикористаною. У «Витвірні» вирішили змінити підхід і перейти до безвідходної моделі. За словами Олега Левченка, макуха містить пектин та інші корисні елементи, які можна використовувати для створення нових продуктів.
Для запуску переробки знадобилося спеціалізоване обладнання, тому кооператив подав заявку на грантову підтримку. Проєкт став фіналістом конкурсу «Курс на Незалежність», який реалізують «Астарта-Київ» та благодійний фонд «Повір у себе» за підтримки банку DEG.
Завдяки підтримці центр розпочинає виробництво яблучного борошна, яке можна використовувати у випічці — печиві, круасанах та інших виробах.
Водночас команда має запатентовану корисну модель — їстівний стаканчик із яблук. Такий продукт може стати екологічною альтернативою паперовому та пластиковому посуду: після використання його можна з’їсти або переробити.
Розробкою вже зацікавилися за кордоном, проте виробники ще вдосконалюють технологічні процеси. Водночас у центрі бачать ширшу перспективу: створення лабораторії, яка покаже можливості переробки іншої сировини — картоплі, буряку, моркви — із формуванням доданої вартості для громад.
Джерело: ШОТАМ