Ріпак озимий — культура-борофіл, яка потребує бору практично впродовж усієї вегетації. Чверть від загальної потреби цього мікроелемента ріпак споживає восени. У цей період достатня забезпеченість бором сприяє відтоку цукрів із листків, забезпечує еластичність клітин кореневої «шийки», що попереджує дуплистість і гниль серцевини, протидіє розтріскуванню стебел і сприяє розвитку кореневої системи. Цей елемент також є кофактором синтезу фітоалексинів — захисних речовин, які підвищують стійкість культури до фомозу, несправжньої борошнистої роси та сірої гнилі. Крім того, завдяки достатньому борному живленню підтримується баланс між вегетативними органами та кореневою системою, що допомагає сформувати оптимальну архітектоніку рослин, поліпшується холодо-, зимо- та морозостійкість, попереджується вилягання та зростають можливості успішної перезимівлі.










