Ріпакова посівна під урожай 2027 року завершилася. І традиційно частка аграріїв, особливо на півдні, віддала перевагу вирощуванню гібридів, стійких до групи імідазолінонів. Причин для такого рішення може бути декілька: від неможливості через нестачу вологи застосувати класичну ґрунтову схему до бажання у складних економічних умовах заощадити на додаткових гербіцидних обробках, або й усе відразу. Так чи інакше, але вимоги до післясходового захисту за цієї виробничої схеми високі: контроль широкого спектра як злакових, так і дводольних бур’янів, зокрема проблемних видів, тривалий період захисної дії та толерантність до культури. Лише за таких умов можливо забезпечити посівам поле, вільне від бур’янових конкурентів, і створити сприятливі умови для майбутньої перезимівлі.













