Посівна в умовах економічного тиску: плюс 17% собівартості та мінус 20% урожайності

Якщо торік весь комплекс робіт вартував близько 220 млрд грн, то у 2026 році він може обійтися у 240-250 мдрд грн, уточнює завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Інституту, член-кореспондент НААН Олександр Захарчук.

Так, лише через здорожчання дизельного пального аграрії муситимуть додатково витрачати до 1 тис. грн на 1 га, а інфляційні процеси додадуть ще 10-12% до ціни реалізації пального.

Загалом з початку 2026 року порівняно з минулорічною ситуацією перед стартом посівної дизельне паливо дорожчало помісячно. Якщо у січні цього року до січня 2025 року зростання склало 8,8%, в лютому до лютого — 9,9%, то в березні до березня становило 41,1%, а в квітні до квітня — вже 67,8%.

Вирощений урожай 2026 року обійдеться аграріям приблизно на 15% дорожче, ніж торік. Загальні витрати можуть сягнути близько 650-680 млрд грн.

Вплив по культурах

Отже, додає науковець, зростання собівартості матиме: 

• Найбільше вплив: кукурудза та соняшник — 16-17%;
• Середній вплив: ячмінь – 13-14%;
• Найменший серед основних: пшениця та соя – 10-12%.

За оцінками науковців Інституту аграрної економіки, загальний ефект здорожчання для агровиробництва: +14-17 % собівартості.

Варто зауважити, що дефіцит дизпалива як фізичної наявності наразі не є системною проблемою, але ціновий фактор і ліквідність створюють реальні ризики для малих та середніх фермерських господарств, які можуть частково скорочувати посівні площі або спрощувати технології.

Тобто, пояснюють в Інституті аграрної економіки, проблема не стільки «нема де купити», скільки «дорого купити».

Для малих і частини середніх господарств: 

• дизпаливо подорожчало на 67 % → різке зростання потреби в оборотному капіталі; 
• обмежений доступ до кредитування; 
• затримки з оплатами.

Втім масового незасіву не очікується, але локальні ефекти можливі:

1. Часткове скорочення площ (обмежений масштаб): найбільш імовірно у малих фермерів; на менш рентабельних або віддалених ділянках.
2. Зміна структури посівів: перехід від енергоємних культур (кукурудза) до менш затратних (соя, ячмінь, гречка, просо, бобові).
3. «Технологічна економія»: менше проходів техніки; спрощений обробіток ґрунту; скорочення норм внесення матеріальних ресурсів.

Формально площі будуть засіватися, але потенційна врожайність може знизитися на 15-20%.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua