Протести фермерів у ЄС мають довгу історію, варто згадати події 1968 року, коли європейський комісар Сікко Мансгольт запропонував радикальні структурні зміни в агросекторі. Тоді ідея переходу до великих високопродуктивних господарств (понад 100 га) зазнала поразки. Натомість ЄС закріпив модель підтримки наявної структури сільського господарства — з акцентом на збереження дрібних фермерів.
Майбутнє Спільної аграрної політики ЄС: між протестами фермерів, екологією та геополітикою
08 січня 2026, 06:05 3290
Європейський Союз входить у новий етап трансформації Спільної аграрної політики (CAП), який визначатиме правила гри для агросектору після 2027 року. Проте запропоновані зміни викликають дедалі більше дискусій — як серед фермерів, так і серед експертів.
Про ключові ризики, суперечності та політичний контекст майбутньої CAП розповів директор Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (IAMO) Альфонс Бальманн під час конференції «Ведення агробізнесу в Україні», організованої УКАБ.
Фермерські протести в Європейському Союзі — явище не нове. За словами Альфонса Бальманна, ще два роки тому аграрії по всьому ЄС масово виходили на вулиці, вимагаючи вищих субсидій, зокрема через імпорт з України. Проте подібні протести відбувалися й раніше, особливо у відповідь на посилення екологічних вимог.
Альфонс Бальманн, директор Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (IAMO)
Сьогодні цей компроміс дав неоднозначні результати. За даними, наведеними Альфонсом Бальманном, майже дві третини ферм у ЄС обробляють менше 5 га. Лише 4% господарств мають площу понад 100 га, але водночас саме ці 4% ферм обробляють понад 50% сільгоспугідь ЄС.
Цей структурний дисбаланс лежить в основі нинішніх дискусій про справедливість і ефективність аграрних субсидій.
Після нової хвилі протестів на початку 2024 року президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн ініціювала платформу діалогу за участю фермерів, науковців і екологічних організацій.
У вересні 2024 року була оприлюднена доповідь, яка, за оцінкою Альфонса Бальманна, містила «досить розумні пропозиції» та намагалася зблизити позиції аграріїв і «зелених». Проте водночас у документі прозвучала ключова ідея — підтримка доходів має бути спрямована не на всіх, а на тих фермерів, які її найбільше потребують. Йдеться про дрібні та змішані господарства, молодих фермерів і нових учасників ринку.
На думку експерта, тут виникає системний ризик: надмірна підтримка фермерів у складному становищі може законсервувати неефективну структуру й перешкоджати модернізації агросектору.
Аграрна політика ЄС сьогодні формується не у вакуумі. За словами Альфонса Бальманна, Євросоюз одночасно стикається з кількома викликами:
- зростанням глобальної конкуренції з боку США та Китаю;
- геополітичним тиском з боку росії;
- необхідністю збільшувати витрати на оборону;
- внутрішніми складнощами ухвалення рішень між країнами-членами.
Тут важливу роль відіграв звіт Маріо Драґі, який закликав ЄС скоротити інноваційний розрив зі США та Китаєм, поєднати декарбонізацію з конкурентоспроможністю та зменшити стратегічні залежності, зокрема в ІТ та промисловості.
Одна з найбільш дискусійних пропозицій Єврокомісії — відмова від окремого аграрного бюджету. Натомість пропонується створити єдиний національно-регіональний партнерський фонд, який фінансуватиме аграрну політику, структурні та когезійні програми, безпеку й оборону, а також рибну галузь.
На період 2028–2034 років агросектору гарантують 300 млрд євро, що дещо менше за нинішній рівень підтримки. Додаткове фінансування можуть забезпечувати самі держави-члени.
Ключовий елемент нової CAП — дегресивні прямі виплати, котрі передбачають 130–240 євро/га та жорстке обмеження — не більше 100 тис. євро на ферму на рік.
Альфонс Бальманн, директор Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (IAMO)
За ставки 200 євро/га ліміт буде досягнуто вже на рівні приблизно 1050 га. Для великих господарств це може стати стимулом вийти з системи CAП узагалі, ігноруючи екологічні вимоги ЄС. Це не інструмент розвитку конкурентоспроможного аграрного сектору.
Формально CAП і надалі позиціонується як зелена політика. Проте запропоновані зміни викликають сумніви:
- екосхеми та агроекологічні заходи об’єднуються;
- вони потребують співфінансування з боку держав, що може відлякати бідніші країни;
- нове поняття farm stewardship (нова концепція екологічних зобов’язань фермера) дозволяє численні винятки — зокрема для ферм до 10 га та органічних господарств.
У результаті реальний рівень екологічних зобов’язань може навіть знизитися.
Альфонс Бальманн скептично оцінює шанси реалізації CAП у нинішньому вигляді. На його думку, держави-члени вимагатимуть винятків, а екологічні амбіції знову поступляться політичному тиску фермерських протестів.
До того ж у нинішньому вигляді ця політика суперечить рекомендаціям звіту Драґі, який закликає ЄС до рішучої модернізації та підвищення глобальної конкурентоспроможності.
Єлизавета Котенко, AgroPortal.ua
