Забезпеченість сільгоспвиробників карбамідом для весняних польових робіт зараз не перевищує 65%. Це найнижчий показник серед азотних добрив.
Як повідомляють аналітики ІА «Інфоіндустрія», саме карбамід у січні найчастіше шукають трейдери і великі покупці азотних добрив.
Зазначається, що попри скорочення попиту українські виробники азотних добрив нарощували виробництво селітри в грудні та січні. У листопаді виробництво селітри було менше 50 тис. т, у грудні зросло до 59 тис. т, а в січні може сягнути 90 тис. т з урахуванням завантаження потужностей.
«Водночас у ці місяці виробниками продавалось наперед селітри більше, ніж вироблялось», — констатують фахівці.
Ситуація із карбамідом схожа, але через те, що восени багато селітри збуло закуплено трейдерами за цінами на 3-4 тис. грн нижче за грудневі, ринок не відчуває дефіциту пропозиції за достатньо вигідними цінами.
Щодо карбаміду, якого більше споживали крупні господарства, можна відмітити реальну нестачу товару, єдиний виробник — Черкаський «Азот». За даними самих трейдерів, виробники продають товар вже на кінець березня-квітень. По суті на січень-лютий обсяги виробництва будуть по 30 тис. т на місяць, імпорт скоротився через проблеми на кордонах та цінові гойдалки на світовому ринку.
«На момент внесення карбаміду може просто не вистачити (або виробники не встигнуть відвантажити, або імпорт не встигне розмитнитись), але фізично товару може не вистачити на складах. Розуміючи це, український виробник підняв ціни на карбамід до 22500 грн/т з доставкою з 22 січня 2024 року», — говориться у повідомленні.
Водночас досить доступним за ціною є сульфат амонію, якого купили достатньо багато ще в листопаді. Це гранульоване добриво подорожчало через складнощі з імпортом з 13000 грн/т до 15000-15500 грн/т з доставкою. Навіть за ціни 17000 грн/т воно є вигідною альтернативою іншим дорогим азотним добривам.

Органічна плантація лохини як впорядкований програмний код

УКАБ Агротехнології 2026. Захід: усі козирні рішення на одному полі

Від льону до готової продукції: фермери на Миколаївщині розвивають власну переробку

Після початку конфлікту на Близькому Сході та блокування судноплавства в Ормузькій протоці аналітики очікували серйозного дефіциту азотних добрив. Підстави для цього були очевидні, оскільки через регіон Перської затоки проходить значна частина світової торгівлі добривами, а до третини глобального експорту карбаміду прямо чи опосередковано залежить від цього маршруту. Фактично країни Аравійського півострова є маркетмейкерами на ринку азотних добрив.

Використання азотних добрив аграріями Черкащини скоротилося майже на 30%, порівняно з аналогічним періодом 2025 року. Це ставить під загрозу врожай зернових та олійних культур.

Зроcтання цінового спреду на карбамід фіксують на українському ринку.

Ціни на азотні добрива різко впали з рекордних максимумів, досягнутих під час війни в Ірані, ще до того, як судна почали вільно курсувати через Ормузьку протоку.

Партія карбаміду вперше за останні 7 років була відвантажена через порт Чорноморськ для міжнародних покупців у країнах Середземноморського регіону.

Ринок пшениці та кукурудзи входить у найбільш турбулентний період за останні тридцять років. Попередні кризи — світова продовольча криза 2007–2008 рр., перебої у постачанні 2010 р., посуха в США 2012 р. — були переважно однофакторними: шок урожаю, стрибок нафти або короткострокова фінансова паніка. Сьогодні на світовий зерновий ринок одночасно тиснуть щонайменше вісім структурних факторів.

Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) звернулася до Науково-дослідного інституту високоенергетичних матеріалів ДП НВО «Павлоградський хімічний завод» із проханням розглянути можливість проведення випробувань вапняково-аміачної селітри (CAN), щоб визначити її поведінку в разі прямого ураження вибуховими боєприпасами.

Дефіцит добрив і збереження імпортних мит на них може призвести до втрати мільярдів валютної виручки українського агросектору.

Європейська комісія (ЄК) 19 травня ухвалила План дій щодо добрив, який передбачає фінансову підтримку фермерів та зменшення залежності Європи від імпорту.

Аграрії потребують напрацювання державних рішень, які дозволили б знизити виробничі витрати та підтримати конкурентоспроможність галузі.