Перепілка як частина бізнес-моделі: як ветеран від пташника пішов у переробку

Окремим викликом стала сертифікація та дозвільна документація. Ферма працює не лише з кінцевим споживачем, а й із торговельними мережами, тому вимоги до виробництва значно вищі.

Також підприємець наголошує, що фінансовий поріг входу в перепільництво досить високий. Продуктивне господарство потребує правильно спроєктованих приміщень, обладнання, вентиляції, систем контролю температури та інших технологічних рішень.

Грантове фінансування спрямували на обладнання 

Одним із важливих етапів розвитку «ПерепілочкаBRO» стало залучення грантового фінансування. Кошти спрямували передусім на обладнання. Сьогодні у господарстві є бункерні годівниці, клітки, інкубатор, а також професійний цех переробки. Зокрема, придбали машину для чищення яєць, сучасну систему вентиляції та клімат-контролю, обладнання для обігріву.

Для Віктора Пермякова розвиток власної ферми — це не лише про бізнес. Він бачить у ветеранському підприємництві можливість повертати у господарське використання землі, які сьогодні залишаються занедбаними.

«На сході ми б’ємося за кожний клаптик землі. Я маю ферму на Волині, й у нас маса земель, які просто не обробляються. Ще 10–15 років тому там були пасовища, а зараз це фактично занедбані території. Ми маємо не найпродуктивніші землі, не чорнозем, але за якістю вони нічим не гірші за землі Польщі, Чехії чи навіть Німеччини», — говорить фермер.

Водночас ветеранський бізнес для нього має особливий сенс — як можливість продовжувати справу і віддавати данину пам’яті побратимам, яких уже немає поруч.

Своїм досвідом він також намагається ділитися з іншими ветеранами, які планують започаткувати власну справу. Нещодавно його ферму відвідали побратими, які хочуть розвивати перепільництво на Житомирщині.

«Коли маєш можливість побачити, як усе виглядає зсередини, багатьох помилок, яких припустився я, можна уникнути», — пояснює фермер.

У перспективі він бачить можливість створення ветеранських кластерів, де підприємці зможуть обмінюватися досвідом, консультувати одне одного та спільно напрацьовувати методичні рішення.

Від перепілки до майонезу, паштетів та копченостей

Коли Віктор Пермяков починав займатися перепільництвом, на українському ринку було доступно кілька основних порід — селадон, фенікс, фараон, естонська та техаська перепілка. Зрештою зупинився на техаській породі. Сьогодні господарство налічує понад 7 тис. голів, але вирощування перепілок — лише частина бізнес-моделі. 

«Сільське господарство, на мою думку, вигідне тоді, коли ти займаєшся глибокою переробкою і створюєш продукти з доданою вартістю», — пояснює виробник.

На фермі вже працюють кілька напрямів переробки. Тут виготовляють майонез на перепелиних яйцях, паштети, запіканки та рулети з перепілки, мариновані яйця, копчені яйця й тушки. Також розвивають лінію маринованої продукції та напівфабрикатів.

Окремий напрям — сублімована продукція, зокрема для спортивного харчування. У перспективі Віктор Пермяков планує запустити виробництво яєчного порошку, якого, за його словами, нині в Україні ще немає.

За його спостереженнями, найбільший попит наразі мають напівфабрикати — охолоджені тушки перепілок. Продукцію ферма постачає до кількох великих торговельних мереж, а також локальних фермерських магазинів.

«Ми не покриваємо, напевно, і 20% тих обсягів, які готові були купити у нас великі мережі, не говорячи вже про фермерські чи крафтові магазини локальної продукції», — розповідає виробник.

Він пов’язує зростання попиту, зокрема, зі зміною споживчих звичок українців та інтересом до нових продуктів.

Власний корм зменшує собівартість

Один із важливих складників собівартості перепільництва — корми. Спеціалізований корм для перепілок залежно від віку птиці поділяється на кілька категорій. Наразі його вартість у відомих виробників становить близько 24 грн/кг. У господарстві вирішили перейти на власне виробництво кормів, що дозволило знизити витрати. За словами Віктора Пермякова, собівартість власного корму становить близько 15 грн/кг. При цьому одна перепілка споживає в середньому 25–30 г корму на добу, а загальне місячне споживання господарства сягає 3,5–3,7 т.

Оптимальна вага тушки становить близько 270–370 г. Самки зазвичай більші за самців і у віці 5–6 місяців можуть важити до 450 г, однак утримувати птицю так довго в господарстві вважають недоцільним. Тримають не довше 4–5 місяців, працюючи за контрольованими циклами. Для недопущення близького схрещування постійно оновлюють генетичний матеріал і підбирають споріднені за характеристиками, але різні лінії птиці.

Також чітко розділяють етапи вирощування. Перші 16 днів — це інкубація. Від 16-го до 35-го дня молодняк утримують в окремому приміщенні, яке на фермі називають «дитячим садком». Для молодої перепілки особливо важливі температурний режим і вентиляція. Від 36-го дня птиця починає нестися.

Наступний крок — збільшення ферми 

Нещодавно команда «ПерепілочкаBRO» провела стратегічну сесію, під час якої визначила подальші напрями розвитку. Наразі їхні виробничі потужності дозволяють одночасно утримувати максимум 9-10 тисяч перепілок. Наступним кроком має стати розширення ферми.

«Ми передусім розглядаємо розширення в Україні, адже тут маємо достатньо споживачів, які готові купувати нашу продукцію. Думаю, до кінця року у нас з’явиться ще один пташник орієнтовно на 12-15 тис. особин», — розповідає Віктор Пермяков.

Вихід на ринки ЄС фермер поки не вважає реалістичним через масштаби виробництва. Команда вже проходила навчання з сертифікації, вимог європейського законодавства, температурних режимів і термінів зберігання продукції. Водночас нині господарство залишається малим фермерським бізнесом, який забезпечує роботою шістьох працівників. Попит на продукцію за кордоном уже є. Ферма отримувала пропозиції від потенційних партнерів із Литви та інших країн Балтії, а також від представників німецького супермаркету. На підприємстві навіть приймали німецьку делегацію, яка розглядала можливість співпраці.

Від ферми — до агротуристичної локації

Окрім виробництва, на фермі поступово розвивають ще один напрям — приймання відвідувачів і агротуризм. Це вже впливає і на середній чек: якщо на початку діяльності він становив близько 250–300 грн, то завдяки продукції з доданою вартістю сьогодні зріс до 600–650 грн на одного відвідувача.

«Коли людина приїжджає на ферму, бачить, в яких умовах живе перепілка, як усе вирощується і виробляється, їй хочеться спробувати більше продукції», — розповідає Віктор Пермяков.

Першими гостями ферми стали діти місцевої сільської школи. Нині господарство вже приймає дитячі групи, а в перспективі хоче повноцінно розвивати агротуристичний напрям.

Для цього планують створити цілу туристичну локацію. Восени мають висадити близько пів гектара гортензій, а старі локальні дерев’яні хати — реконструювати та облаштувати для проживання гостей. Також серед планів — зарядна станція для електромобілів і дегустаційний зал.

«Хочеться розвиватися дуже швидко, але водночас ми розуміємо, що маємо рухатися відповідно до своїх можливостей. Тому залучаємо фінансування, щоб поступово реалізувати задумане і хоча б за рік вийти на повноцінний формат», — підсумував Віктор Пермяков.

Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua