Ринок кукурудзи: чи зможе Україна зберегти та розширити напрямки експорту

Таку думку висловив аналітик ринку зерна та логістики «УкрАгроКонсалт» Максим Харченко.

На його думку, найбільша інтрига стосується Туреччини.

«Торік вона закупила чверть всього експорту української кукурудзи, але цього року турецький попит може суттєво впасти. USDA оцінює потребу в імпорті кукурудзи Туреччиною на рівні 3,3 млн т у сезоні 2025/26 (-2,4 млн т). Також Туреччина наростить виробництво кукурудзи всередині країни. До того ж конкуренція з боку рф посилюється — російські виробники, маючи більший урожай кукурудзи, прагнуть витіснити Україну з турецького ринку, пропонуючи зерно за привабливими цінами CIF Мармара», — пояснив експерт.

Європейські країни — Італія, Іспанія, Нідерланди, Бельгія та інші — ймовірно, залишаться великими споживачами української кукурудзи, хоча простір для зростання там обмежений, вважає Максим Харченко. З одного боку, у ЄС очікується менший врожай кукурудзи у 2025 році (близько 58 млн т, що на 2 млн менше торішнього через посуху).

«Це означає, що такі країни, як Італія та Іспанія, матимуть дефіцит фуражного зерна і продовжать покривати його імпортом. Обидві країни мають потужні тваринницькі сектори (птахівництво, свинарство), тож попит на кормовий матеріал залишається високим. Італія, наприклад, частково забезпечує себе кукурудзою власного виробництва, але все одно значно залежить від імпорту (насамперед для північних регіонів, де зосереджене тваринництво)», — додав він. 

Для України це означає, що попит з боку європейських клієнтів залишатиметься стабільним, а за сприятливої кон’юнктури — може навіть зрости, прогнозує фахівець. З іншого боку, європейський ринок дуже конкурентний. Після початку війни ЄС суттєво наростив закупівлі кукурудзи з Північної та Південної Америки.

Водночас Максим Харченко вважає, Україна зможе щонайменше втримати, а то й наростити свою частку на ринку Єгипту, найбільшого імпортера кукурудзи (1,6 млн т з України минулого сезону). Це можливо, якщо уряд Єгипту забезпечить стабільне фінансування імпорту. В країні високий попит на корм, проте фінансова криза та девальвація фунта ускладнили єгипетським компаніям закупівлю зерна за валюту. 

Крім того, Азія — передусім Східна та Південно-східна — виглядає привабливою, хоча й непростою ціллю, зазначає аналітик. До війни Китай був одним із головних покупців української кукурудзи: у 2020 році Китай імпортував понад 8 млн т українського зерна, тобто майже третину свого імпорту. Однак останнім часом Пекін різко скоротив закупівлі. У 2024/25 МР Китай практично не купував українську кукурудзу, оскільки мав великий власний урожай і запаси, а загальний імпорт країни впав до мінімумів. На 2025/26 аналітики прогнозують поступове відновлення попиту Китаю на імпортну кукурудзу (близько 10 млн т сумарно з усіх країн).

«Інші країни Східної Азії теж становлять інтерес. Південна Корея вже купує українську кукурудзу (0,82 млн т) і цілком може збільшити обсяги, якщо ціна буде конкурентною. Корейські комбікормові підприємства традиційно диверсифікують постачальників — значну частку займають США, але за сприятливої кон’юнктури вони залучають партії з Чорноморського регіону», — пояснює Максим Харченко.

Японія — один із найбільших імпортерів кукурудзи у світі — поки що закуповує зерно переважно в Америці, проте проблеми з постачанням у 2022 році показали, що японські компанії готові пробувати нові напрямки. За умови гарантій якості та строків доставки невеликі пробні партії української кукурудзи цілком можуть піти і на японський ринок, вважає аналітик.

Південно-східна Азія (В’єтнам, Індонезія, Малайзія, Філіппіни) — регіон із дедалі більшим попитом на кормове зерно. Нині він активно забезпечується завдяки бразильській і аргентинській кукурудзі, але розширення пропозиції з України може зацікавити місцевих імпортерів.