Основним споживачем української пшениці стала Північна Африка

Як розповіли аналітики ASAP Agri у статті журналу Miller, затримка збору врожаю, глобальний тиск, спричинений профіцитами, повернення квот ЄС та неодноразові перебої в роботі портів та логістики разом призвели до стиснення експортного вікна України та швидкої переорієнтації торговельних потоків.

Так, у вказаний період Україна експортувала до ЄС лише 507 тис. т пшениці — близько 6% від загального обсягу експорту — що різко скоротилося з 3,37 тис. т, або 34% роком раніше. Іспанія залишалася найбільшим покупцем України в ЄС, але обсяги різко впали — з 2,3 млн т у липні – грудні 2024/25 року до близько 276 тис. т у липні – грудні 2025/26 МР. Італія зберегла друге місце, проте її споживання також суттєво скоротилося, впавши з приблизно 400 тис. т до приблизно 157 тис. т.

«Зі зменшенням доступу до ЄС Північна Африка стала основним споживачем української пшениці протягом перших шести місяців 2025/26 МР. У липні – грудні 2025/26 МР постачання до Північної Африки досягли 3,56 млн т, що становить 45% від загального обсягу експорту пшениці з України за цей період, що різко збільшилося з 2,15 млн т (22%) роком раніше», — уточнюють фахівці.

Цей сплеск частково компенсував падіння попиту в ЄС і став ключовим буфером для експорту української пшениці в першій половині сезону, а не повною заміною. Єгипет очолив цей зсув, майже потроївши імпорт приблизно до 2,03 млн т з 800 тис. т роком раніше, тоді як Алжир збільшив закупівлі до 1,2 млн т з 740 тис. т. 

«Інші регіони відігравали другорядну роль у поглинанні української пшениці. Близький Схід розширився, але залишився меншим за масштабами, імпорт зріс до 1,3 млн т (18%). Збільшення було широким, на чолі з Єменом, де постачання зросли до 540 тис. т з 290 тис. т роком раніше», — додають експерти.

Натомість, обсяги збуту в Південно-Східній Азії знизилися до 2,2 млн т (28%), перебуваючи під тиском жорсткої конкуренції з боку Австралії та значної світової пропозиції. Кілька ключових ринків скоротили закупівлі: В'єтнам впав з 820 до 520 тис. т, Таїланд — з 640 до 170 тис. т, а Туніс — з 450 до 250 тис. т. Індонезія залишалася основним ринком збуту, хоча обсяги дещо знизилися — до 1,4 млн т порівняно з 1,55 млн т роком раніше.