Європейський регламент про знеліснення EUDR передбачає, що кожна партія товару (соя, кава, какао, пальмова олія, каучук, деревина і ВРХ) має бути прив’язана до конкретної ділянки землі з точними координатами.
Про це йшлося під час онлайн-заходу, який проводила асоціація «Український клуб аграрного бізнесу».
Фахівці зауважили, що згідно з EUDR усі товари повинні бути вирощені без знеліснення після 31 грудня 2020 року, а сам процес виробництва має відповідати національному законодавству: від земельних прав до екологічних норм та оплати праці. Але найскладніше — це простежуваність, яка тепер повинна бути не документальною, а геопросторовою.
Так, виробник має надати інформацію не просто у вигляді карти чи скріншоту, а у вигляді GeoJSON файлів, які системи ЄС можуть автоматично аналізувати за супутниковими даними. Якщо хоча б одна точка не збігається — товар може бути заблокований.
«Найперше правило — не ототожнювати GPS-координати з геопросторовими даними. Для ділянки до 4 га дійсно достатньо однієї точки, але коли йдеться про площу 120 чи 200 га, то має бути повний полігон. І це має бути зроблено в правильній системі координат, у правильному форматі, і передано трейдеру не «якось», а так, щоб він міг подати цю інформацію до системи Євросоюзу», — пояснила директорка I.P.Cert Оксана Просоленко.
Вона наголосила, що ідея «сертифікатів» як універсального рішення більше не працює.
«Сертифікація може допомогти, але вона не має жодної юридичної сили без геолокації та доказів законності. Тому думати, що «ми щось отримаємо, і нас пропустять», — це шлях до блокування партій та фінансових втрат», — додала Просоленко.
За словами директорки Crosscheck LLC Марії Ревенко, агросектору потрібно звикнути до того, що система перевірки буде автоматичною і цифровою.
«Уся перевірка відбувається автоматично: ваш GeoJSON завантажується в систему, система накладає його на супутникові карти. Якщо поле виглядає інакше, або зображення показує, що це було вирубування, — партія не пройде. Все має підтверджуватись даними. Запізнення на етапі збору даних стане критичним: якщо фермер почне готуватись у грудні 2025 року, він фізично не встигне. Геолокація, законність, документи, внутрішні процедури — це не робиться за два тижні. Тому діяти треба зараз», — підкреслила експертка.

В Україні представили колекційний альманах про український хліб

У НУБіП відкрили інноваційний навчальний центр HORSCH

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Механізм підтримки українських аграріїв після вступу України до Європейського Союзу відрізнятиметься від того, який застосовувався до країн, що вступили до ЄС раніше.

Україна розраховує на відкриття аграрного кластера в межах переговорного процесу щодо вступу до Європейського Союзу на початку 2027 року.

В Україні з початком сезону-2026/27 сформувалися стартові ціни попиту на сою нового врожаю, які значно нижче аналогічних у попередні два роки.

Запровадження 10% експортного мита змінило структуру використання сої та ріпаку в Україні у 2025/26 МР: експорт сировини скоротився, натомість переробка всередині країни й експорт олії та шроту зросли до рекордних рівнів.

Шведська сімейна компанія Kivik Musteri, яка об’єднує п’ять поколінь, розташована в одному з наймальовничіших і найбільш екологічно цінних регіонів південної Швеції — Естерлені. Її територія буквально занурена в ландшафт, сформований природою: поруч знаходяться затока Хано, національний парк Стеншувуд і власні яблуневі сади компанії.

Німеччина, один із великих європейських споживачів сої для кормової промисловості, посилює вимоги до простежуваності та підтвердження походження імпортної сировини.

Ефективно знизити ризик масштабних лісових пожеж можна лише завдяки переходу від реагування до запобігання, зосередивши політику на підвищенні стійкості екосистем і комплексному управлінні ландшафтами.

Кабінет Міністрів України запускає експериментальний проєкт із впровадження механізму належної перевірки сільськогосподарської продукції, яка експортується до держав-членів ЄС, на виконання вимог Регламенту щодо знеліснення (EUDR).

Виробництво яловичини є основною рушійною силою вирубки лісів, пов’язаної із сільським господарством, і на нього припадає 40% усіх вирубок лісів.