Лускокрилі види — група шкідників посівів і насаджень, які завдають аграріям великого клопоту, й на те є свої причини. З одного боку, немає, мабуть, частин рослини, які б їм не смакували: вони із однаковим задоволенням пошкоджують і скелетують листовий апарат, стебла, цвіт і плоди. А з іншого — вирізняються підвищеною складністю у контролі, оскільки їхні покоління досить «розтягнуті» у часі, гусениці, які завдають найбільшої шкоди культурам, ведуть прихований спосіб життя і живляться всередині органів рослин, а отже є практично недосяжними для дії препаратів; крім того, окремі види виробили резистентність до традиційних діючих речовин. Опосередкована шкода від лускокрилих шкідників полягає в тому, що місця ушкоджень стають своєрідним портом для проникнення в рослини патогенів, а це значно примножує збитки. Для контролю цієї групи шкідників необхідно застосовувати спеціалізовані інсектициди. Крім того, велике значення в регулюванні їхньої чисельності мають агротехнічні заходи: глибока оранка, дотримання чергування культур у сівозміні, прибирання з поля рослинних решток, систематичний контроль бур’янової рослинності тощо.
