
В умовах війни стимулювати галузь крафтового виноробства до розвитку складно. Варто зробити акцент більше на державну підтримку, на розширення споживання вітчизняної виноробної продукції.

У 2023 році почалася тенденція до приросту крафтових виноробних підприємств, а у 2024 році спостерігався певний бум зареєстрованих виноробів. Цікаво, що найбільше крафтових виробників вина з’являється не в традиційних виноробних регіонах.

Електронний реєстр, за яким буде прослідковуватися шлях винограду від виноградника до пляшки, мав запрацювати з 1 січня 2026 року, але поки що це питання на паузі. Однак крафтові виробники мають бути готовими.

Експорт крафтового вина з України розвивається, але винороби поступаються у ціновій конкуренції традиційним виноробним країнам.

Сьогодні в Україні діє заборона на виробництво ігристих вин за спрощеною ліцензією для малих виноробів. Водночас вимоги законодавства прописані доволі неоднозначно, тому профільна асоціація планує домогтися їх перегляду.

Аби отримати ліцензію малого виробника, виноробам потрібно мати власні або офіційно орендовані виноградники. Ліцензія дозволяє виготовляти вино лише з винограду, вирощеного на власних або орендованих виноградниках.

Крафтове виноробство в Україні стрімко розвивається з 2014 року. Попри війну з’являються нові виробники, закладаються виноградники у різних регіонах, розвивається експорт. Проте оцінити якісний продукт, вироблений здебільшого вручну, під силу не всім шанувальникам вина. Культура споживання крафтового напою в Україні на низькому рівні — високі ціни на продукцію спонукають покупця обирати дешевший імпортний сегмент.

Росіяни завдали двох прицільних ударів по одній із найстаріших виноробень України — Stoic Winery (раніше — виноробне господарство князя Трубецького), що розташоване в селі Веселе Херсонської області.

Івано-Франківщина — край, де земля пам’ятає більше, ніж здається. Саме тут виноробство — це не про масове виробництво, а про любов до своєї справи, характер і терпіння. Крафтова виноробня CHARA & GARRA — яскравий приклад того, як традиція й експеримент народжують смак з історією. Умови вирощування винограду в світі змінюються, і зараз перспективи українського клімату значно цікавіші, ніж в Італії та Франції.

ГС «УКРСАДВИНПРОМ» розробила стратегію задля популяризації української виноробної продукції на внутрішньому ринку.

Багато запитань виникає у виноробів до захисту внутрішнього ринку, адже імпортної продукції заходить на український ринок вдосталь, і вона має більший попит, ніж вітчизняна. Тому виробникам потрібно відновлювати довіру споживача до власних брендів.

В Україні щороку збільшується кількість виноробних підприємств. У 2021 році було 24 суб’єкти, які отримали ліцензії як малі винороби, а станом на 2025 рік працює вже 90-100 таких підприємств. Таким чином, кількість виноробних підприємств збільшилася на понад 70% за останні 5 років.

російська армія не припиняє атакувати цивільну інфраструктуру Одещини.

Здається, що виноградарство в Україні — чи не єдина галузь сільського господарства, де позитиву відмічається більше, ніж негативних моментів. Однак все ж таки без викликів не обходиться, зокрема у питаннях площ під виноградниками та експорту виноробної продукції.

Українська родинна виноробня «Вілла Тінта» у селі Оксамитне Болградського району розширює виробництво завдяки грантовій підтримці.

Виноробня «Раковецька лоза», що на Львівщині, наразі має трохи менше одного гектара виноградників, однак планує досадити ще 2,4 га, які вже взяті в оренду.

Оновлені правила для виробників винограду та виноробної продукції працюють в Україні з 1 січня 2026 року.

Десятирічний перехідний період, згідно з яким виготовлений в Україні коньяк має бути переіменований на бренді, завершується у січні 2026 року.

Крафтове виробництво вигідне для бізнесу, коротка окупність 2-5 років — це хороший сигнал для підприємців, які можуть виробляти власну продукцію, що дасть змогу розвивати бізнес.

Приймання заявок на грантову підтримку малих виноградарів і виноробів Одеської області продовжено до 30 листопада 2025 року.