Бізнес на селі: як молочні кооперативи селян заможними роблять

«Я тримав 6 корів, щоби допомагати двом донькам, які вчилися в університеті», — говорить Павло Влезько з Краснопільського району Сумщини. Чоловік працював директором школи, був головою сільради. Тепер його обрали старостою села Запсілля у Миропільській громаді. «Створення молочного кооперативу — критична необхідність для таких сіл, як наше, — впевнений староста. — Тому я одразу вхопився за можливість приїхати і почути про досвід колег, навчитися першим крокам. У Запсіллі, приміром, люди тримають десь 800 голів ВРХ. Образливо, що мусимо здавати молоко за безцінь. Тепер знаємо: є громадські, міжнародні організації, які допомагають робити проекти зі створення кооперативів. Розраховуємо і на підтримку держави».

Чому ж досі кооперативний рух пробуксовував, цікавимося думкою місцевого активіста.

«Бо поки мало довіри у людей, новаторство завжди важко сприймається, — міркує Павло Влезько. — Крім того, треба визнати, що з перекупниками працювати просто: здав — отримав хоч і малі, але живі гроші, на тому і край. А в кооператив, щоби розкочегарився, щось вкласти треба. Маю велику надію, насамперед, на молодих сельчан, які піднімають своє господарювання у першу чергу завдяки молоку. Тим більше, у нас є куди його здавати. Варто тільки об’єднатися і подбати про технологію, логістику та гідну ціну».

Привіз на Сумщину досвід успішного створення кооперативу священнослужитель — владика Роман із Конотопсько-Глухівської єпархії. Панотець родом із місць, де зараз показує гарні результати Перший національний аграрний кооператив (ПНАК), що встиг об’єднати 25 тис. членів у Хмельницькій, Чернівецькій, а тепер ще й Житомирській областях.

«Його організатори порадили мені йти від села до села і розповідати про досвід, коли селяни не тільки здають молоко, а ще й вирощують на власних городах продукцію, вигідно її продають», — розповідає владика Роман, котрий вже упродовж року займається кооперативним просвітництвом.

У свою чергу, голова Першого національного аграрного кооперативу Андрій Сапіженко запевнив сумських колег, що фахівці ПНАК будуть виїздити на місця, допоможуть сумчанам з аналізом ситуації, поділяться конкретними деталями і навичками, допоможуть уникнути проблем, які бачили на своєму шляху. 

«Наприклад, важливо проаналізувати логістичну інформацію навколо місцевих молочних заводів, — радить Андрій Сапіженко. — Через занижені ціни закупівельники дозволяють собі возити молоко здалеку, їхні шляхи хаотично перетинаються. Варто відвойовувати території, особливо орієнтуючись на якість молока, оперативну доставку його до холодильників. За якісне молоко переробники готові торгуватися. На Хмельниччині ми починали діяти, не дозволяючи цінам навіть морально опуститися нижче 4,50 грн/л, хоча тоді в регіоні траплялася ціна і 2,50. У нас вийшло. Допоможемо і Сумщині».

Так само кооперативи можуть орієнтуватися на вирощення таких вигідних нішових культур, як спельта, квасоля, гарбуз, часник та ін.

Микола Мороз із департаменту продовольства профільного аграрного міністерства наголосив, що розвиток кооперативів має стимулювати не просто заготівлю молока, але й скорочення логістичного ланцюжка та створення місцевих переробних підприємств. Ключовою, на його думку, є також роль кооперативів у виробництві органічної продукції. Його колега Світлана Павленко, заступник директора департаменту, начальник відділу розвитку фермерства та приватного сектору на селі, переконана, що кооперативи покликані не тільки допомогти долати бідність на селі, а й стати інструментом економічного зростання сільських територій.

Та у заступника голови Сумської обладміністрації Миколи Подопригори, на жаль, є і негативний досвід щодо перших кооперативів в області. «Деякі з них зупинилися одразу після того, як закінчилося грантове фінансування. Були такі, що просто штучно створювалися заводами для втечі від податків. Ми ж хочемо забезпечити  умови для того, щоби у нашій області створювалися продукти із доданою вартістю», — пояснює він. До того ж доводиться долати серйозні проблеми із браком кадрів для середньої ланки управління, недостатньої інформації для практиків, які безпосередньо працюють з об’єднаними громадами на селі.

«Розуміємо, що треба буде посприяти формуванню великих партій якісної продукції наших виробників для їх вигіднішого просування на ринок, — озвучує завдання перед місцевою владою Микола Подопригора. — Особливо це стосується органічної продукції, тому втілюємо спеціальну програму підтримки органічного землеробства. Слава богу, площ під нього в нашій області достатньо. Створюємо місцеву асоціацію органічних виробників».

Регіон також переживає очевидну кризу одноосібності, впевнений чиновник. Так, приміром, у середині січня відбулися навіть акції протесту через зниження цін на молоко від домогосподарств. Селяни відмовлялися здавати продукцію, блокували проїзд молоковозів. «Нам вдалося домовитися із переробниками, — говорить Микола Подопригора. —  Але основними умовами цих домовленостей було підвищення якості молока, створення, організація молокозбірних пунктів. Знову ж таки зрозуміло: без повноцінних кооперативів ситуація остаточно не розблокується. Наші очікування — максимально налагоджена співпраця громад і бізнесу через утворення кооперативів».

Під оплески присутніх практиків, духовенства, освітян представники Хмельницької облдержадміністрації Ірина Дідух та Сумської — Микола Подопригора підписали меморандум про тісну співпрацю двох регіонів щодо розвитку кооперативів на селі.

Коментуючи цю подію, президент Українського кооперативного альянсу Зиновій Свереда наголосив, що «нині викристалізовується активний клас людей, які розуміють, що треба чимшвидше знайти оптимальні рішення для розвитку сільських громад, розставити пріоритети. Міжнародна спільнота готова нам допомагати, але чекає ініціатив від нас».

Пан Свереда нагадав, що історично кооперативи створювалися там, де були слабкі державні програми чи ініціативи: «І туди приходили громадські об’єднання, розвивали місцеву інфраструктуру — будували школи, дороги. Тобто грали роль каталізаторів місцевого розвитку».

Загалом, ідеологія процесу кооперації полягає у співпраці різних суспільних інституцій — місцевої влади, науки, бізнесу, релігійних громад, тож побажаємо, щоб українцям усе вдалося.

Ірина Садова, AgroPortal.ua