Зеленая «вилка». Готова ли Украина поддержать новую аграрную политику ЕС

*текст подається мовою оригіналу

Нова стратегія, за словами представника генерального директорату з питань сільського господарства та розвитку сільських територій Європейської комісії Аліси Тіньянь, приймалася в період пандемії COVID-19 і вже враховує результати його впливу на європейську економіку, сільське господарство та суспільство в цілому.

«Пандемія показала важливість надійної продовольчої системи, яка повинна функціонувати за будь-яких обставин та здатна забезпечити постачання продовольства. Тож стратегія «Від ферми до виделки» — це новий комплексний підхід до того, як європейці цінують стійкість продовольчої системи, а також можливість покращити спосіб життя, здоров'я, економічні показники та навколишнє середовище», — констатувала вона.

Від поля до виделки

Європейські продукти харчування мають певний сталий стандарт: безпечність, поживність та якість. Що є результатом багаторічної політики ЄС.

Нова стратегія передбачає наступні кількісні цілі: знизити використання пестицидів на 50%, на 20% використовувати менше добрив, зменшити застосування антимікробних препаратів, на 50% скоротити втрати родючості ґрунту, повернути втрати біорізноманіття та на 25% збільшити використання площ землі під органічне виробництво.

Встановлені планові показники не є обов’язковими до виконання, проте несуть рекомендаційний характер для країн-членів. Щоб виконати заплановане, в розробленій стратегії передбачається 27 заходів. Перше — це підтримка органічного виробництва в рамках аграрної політики країн, перегляд директиви щодо сталого використання пестицидів та закону з добробуту тварин.

«Стала продовольча система — це не лише клімат і довкілля, а йдеться про економічні та соціальні аспекти сталості. Ми прагнемо, щоб фермери заробляли собі на життя своєю діяльністю більше, адже середньостатистичний фермер ЄС сьогодні має близько половини заробітку середньостатистичного працівника в економіці загалом. Прагнемо, щоб до фермерства долучалася молодь. Водночас із цим плануємо стимулювати зелені нові бізнес-моделі, розвивати нові можливості, створити надійну продовольчу систему», — зазначає Аліса Тіньянь.

«Зелений курс — це стратегічний комплексний документ, який охоплює всі сектори економіки і має за мету побудову в Європі екологічно нейтральної соціально-економічної моделі. Для України, якщо ми говоримо про АПК, особливе значення мають ті розділи ЄЗК, які стосуються сільського господарства та біорізноманіття, і ми повинні в рамках співпраці з ЄС позиціонувати себе як стратегічного партнера в даних сферах. Я вважаю, що ЄЗК та стратегія «Від ферми до виделки» для України є певним поштовхом та стимулом не зупинятися в процесах євроінтеграції й адаптуватися до вимог, закладених у Європейському зеленому курсі. Йдеться про доволі прагматичні цілі — забезпечення продовольчої безпеки, доступне, стале та здорове харчування, сталість і кліматичну адаптованість всіх ланок АПК», — вважає громадська діячка, в.о. міністра аграрної політики та продовольства України (2019 р.) Ольга Трофімцева.

Тим часом у комітеті промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації відзначають, що екологізації вітчизняної економіки України бракує координації між економічною та екологічною політикою, і законодавчі та урядові ініціативи в цьому напрямку в Україні почали активно просувати лише протягом останніх пів року.

Органіка — основа нового курсу

За словами представниці Європейської комісії, органіка — це зростаючий ринок, який розвивається і також надає можливості для європейських фермерських господарств.

«Зараз в органічному виробництві знаходиться 8% сільгоспугідь ЄС, і ми маємо перейти до показника 25%. Це амбіційне завдання. Головний пріоритет діяльності на найближчі 10 років — подбати про те, щоб виробництво екологічної продукції відповідало екологічним запитам. Ми не хочемо, щоб була велика різниця між попитом та пропозицією. До нової політики в сільському господарстві буде перенесений інструментарій, будуть використовуватись нові еко-схеми, органічне регулювання, консультування, аналітична робота. Це все має призвести до зростання пропозиції органічного виробництва. З іншого боку, будуть прийматися заходи для стимулювання підвищення попиту споживання органічної продукції. Споживачі тут є головним фактором змін, адже їхній вибір може впливати на те, яка продукція виробляється і виводиться на ринок», — зазначає Аліса Тіньянь.

За її словами, ЄС має переглянути критерії харчової продукції та правило державних закупівель, що передбачає полегшення норм постачання зеленої продукції та її закупівлі. Також буде переглянуто норму частки органічної продукції у шкільному харчуванні. Тобто, будуть зроблені кроки, щоб простимулювати органічний сектор в ЄС і зберегти рівновагу. 

Стала продовольча система буде важливою для досягнення кліматичних та екологічних цілей Зеленого курсу, одночасно підвищуючи рівень доходів первинних виробників та посилюючи конкурентоспроможність ЄС, а також забезпечить зміцнення господарств по ланцюгу продовольчих постачань та підвищення їхньої продуктивності шляхом інновацій, цифрових рішень і технологій.

Як відмітив керівник сектору сільського господарства Представництва ЄС в Україні Крістіан Бен Хелл, українське органічне законодавство нині змінюється доволі швидко і стає ближчим до норм ЄС. Але він попереджає, що ухвалення законодавства — це лише один напрям, окрім цього, для забезпечення доступу до ринків ЄС Україна має прикласти зусиль і створити та зміцнити свої відповідні структури, які контролюють і здійснюють моніторинг органічного сектору та займаються питаннями торгівлі органічною продукцією.

Готовність України до Зеленого курсу ЄС: вигоди та бар’єри

Генеральний директор УКАБ Роман Сластьон зазначає, що Європейський курс для України є беззаперечно пріоритетним, і ми маємо рівнятись на правила гри, які запроваджені та працюють в ЄС, та орієнтуватись на довгострокові плани та стратегії, які визначає західна спільнота.

«Нашій країні потрібно постійно адаптовувати українське законодавство і вимоги до ведення сільського господарства, виробництва продуктів харчування згідно стандартів ЄС. Тим не менше, варто не забувати про те, що базові вихідні умови України і ЄС кардинально різняться. ЄС набагато розвиненіший в багатьох аспектах: виробництво сільгосппродукції, рівень споживання, доходи споживачів, які визначають тренди і, відповідно, вимоги до якості продукції. В Україні ситуація, на жаль, є дещо гіршою. Зокрема, в розрізі сільгоспвиробництва ми не застосовуємо настільки інтенсивні підходи, не використовуємо так багато мінеральних добрив, пестицидів. І, відповідно, не стоїть гостро питання зменшення використання ресурсів. В Україні, коли ми не доходимо до рівня 100 кг на гектар і одночасно не дотягуємо до врожайності європейських країн, ще рано говорити про те, що нам потрібно щось знижувати, а навпаки потрібно підтягуватись у цьому плані до ЄС і підвищувати інтенсивність виробництва», — зазначає Роман Сластьон.

Менеджер проєктів Інформаційного центру «Зелене досьє» Катерина Шор розповідає, що ще на початку року українські урядовці заявили про намір приєднатись до Європейського зеленого курсу. 11 вересня вже пройшли комітетські слухання у Верховній Раді щодо ЄЗК, ця тема на порядку денному Офісу віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. «Тобто, політична воля начебто є, важливо, який буде механізм реалізації. Необхідно розуміти, що Європейський зелений курс — це програма дій Європейської комісії, в центрі якої — амбіційний план переходу до кліматично нейтральної Європи до 2050 року. Це не угода, до якої можна приєднатись, підписавши її, хоча деякі аспекти ЄЗК можуть і повинні бути закладені в Угоді про асоціацію, перегляд якої також зараз на порядку денному. Про готовність України до змін важко говорити однозначно. Ми з колегами на початку квітня робили аналітичний огляд можливостей та загроз для України в контексті ЄЗК по всіх дев’яти його структурних елементах: є як вигоди, так і бар’єри», — зазначає Катерина Шор.

Вона звертає увагу, що для того, щоб зрозуміти, чи може Україна досягти тих же цілей, що і ЄС, необхідно детальніше поглянути на дві стратегії ЄС — «Від ферми до виделки» і «Біорізноманіття» та порівняти із ситуацією в Україні.

«План відновлення природи ЄС тісно пов’язаний із сільським господарством та стратегією «Від ферми до виделки». Відтак, планується зменшити принаймні на 10% сільськогосподарські площі, що мають різноманітні ландшафтні особливості, та збільшити кількість лісів. У ЄС до 2030 року планується висадити мінімум 3 млрд нових дерев та відновити понад 25 тис. км річок.

Станом на 1 січня 2019 року 68,5% території України — це землі сільськогосподарського призначення, при цьому країна має один із найбільших показників у світі за розораністю земель — 54% території. Щодо лісів, за різними джерелами, вони займають 14,5-16% території України, в той час як у ЄС ця цифра сягає 43%. Не забуваємо про постійні повідомлення про суцільні вирубування в Україні. Тож у цьому питанні, як і в розширенні меж охоронних та заповідних територій, навряд чи Україні вдасться наблизитись до цілей ЄС», — пояснює Катерина Шор.

Також складно Україні досягти вказаних показників і в органічному виробництві, на якому планується робити акцент в ЄС у наступні роки. Тільки в 2021 році ЄС планує виділити на просування органічної продукції на ринки близько 40 млн євро. Тим часом в Україні за площею земель, зайнятих під органічним виробництвом, немає й 1%, як немає й державної підтримки виробників та просування.

«ЄС активно пропагує органічне виробництво. Це доволі правильний підхід, але знову ж таки: чи зможуть цю органічну продукцію дозволити собі споживачі? З європейським рівнем доходів — скоріш за все, що так, оскільки частка витрат на продукти харчування в ЄС значно менша, ніж в Україні, де споживачі понад 40% своїх доходів витрачають на продукти харчування. Наші громадяни в першу чергу дивляться на співвідношення ціни та якості, й лише заможні верстви населення мають змогу купувати органічну продукцію. Тому в цьому напрямку ми маємо давати опцію, але це не має бути зобов’язанням», — розповідає Роман Сластьон.

Не зупиняти євроінтеграційний процес

За словами Ольги Трофімцевої, якщо Україна не буде активно займатися питаннями адаптації до ЄЗК, не буде продовжувати процес євроінтеграції, який був розпочатий ще в 2014 році, то країні загрожуватимуть нетарифні торгові бар’єри.

«Європейський союз не приховує, що буде вимагати від третіх країн, які хочуть імпортувати свою продукцію до ринку ЄС, відповідності до екологічних та кліматичних стандартів, які зафіксовані у ЄЗК, тому Україні потрібно зважати на цю можливу загрозу і швидко рухатись далі.

Наприклад, так званий «органічний» закон, який прийнятий в Україні ще минулого року, є складовою не лише євроінтеграції, а фактично вже кроком до співпраці в рамках ЄЗК, але він ще не працює, тому що немає підзаконних актів. Це потрібно негайно робити: допрацьовувати регуляторну базу, яка була напрацьована, щоб не було зупинки в євроінтеграційному процесі», — вважає Ольга Трофімцева.

За її словами, потрібно провести ревізію євроінтеграційних зобов’язань, які вже є, відсортувати за пріоритетністю з точки зору адаптації до Європейського зеленого курсу та ініціювати формальний діалог з Європейською комісією в даній сфері.

«Домашнє завдання українського агробізнесу при цьому — якомога скоріше привести у відповідність свою продукцію і виробничі процеси до технічних регламентів і стандартів, які вже гармонізовані з європейськими. Також необхідно проаналізувати всі існуючі та діючі в Україні стратегії, наприклад, Стратегію державної екологічної політики, Стратегію розвитку АПК, Транспортну стратегію тощо, знайти точки перетину та узгодити їхню імплементацію з ЄЗК», — зазначає Ольга Трофімцева.

Її думку поділяє і Катерина Шор, яка теж переконана, що Україні насамперед необхідно завершити адаптацію законодавства в рамках Угоди про асоціацію.

«Якщо говорити про бізнес, то можна почати замінювати хімічно-синтезовані та небезпечні пестициди і добрива на біологічні, використовувати системи точного землеробства для більш точного внесення пестицидів і добрив, застосовувати екологічно дружні методи господарювання, такі як технології неглибокої чи нульової оранки ґрунту, переходити на органічне виробництво. Продукція, виготовлена з дотриманням принципів ЄЗК, буде більш конкурентна на європейському ринку», — вважає Катерина Шор.

Ольга Трофімцева також звертає увагу на те, що ЄС є найбільшим фінансовим донором України, і потрібно розуміти, що всі програми фінансово-технічної допомоги від ЄС будуть мати посилений екологічний елемент.

«В рамках роботи збереження біорізноманіття Україна має менше проблем та викликів і може швидше приєднатися до європейських програм, наприклад Nature 2000. А от критичним моментом і викликом для України, серед іншого, сьогодні є питання здоров’я та благополуччя тварин. Це доволі недешевий блок роботи для бізнесу, і потрібно на рівні органів влади активізувати діалог із європейськими партнерами щодо того, що без відповідної фінансово-технічної підтримки та консультування з боку ЄС за даними напрямками виробникам, особливо малим і середнім, буде надзвичайно важко щось зробити в середньостроковій перспективі», — зазначає Ольга Трофімцева.

Також в Україні поки немає працюючих рішень у питанні формування сталого та здорового споживання продуктів харчування, зменшення втрат харчових продуктів, але це наразі один із ключових блоків у Європейському зеленому курсі, і Україні теж потрібно починати робити конкретні кроки в цьому напрямку.

«Роботи багато, але це потрібні кроки для України. Незалежно від партнерства з ЄС чи євроінтеграційних зобов’язань, це має бути нашою власною ціллю, і ми маємо використати ЄЗК і співпрацю в рамках його імплементації для того, щоб наш власний агропромисловий комплекс розвивався в правильному для країни напрямку: конкурентоспроможний і кліматично адаптований», — переконана Ольга Трофімцева.

В Європейській Бізнес Асоціації звертають увагу уряду на 3 пункти, які критично важливо врахувати при імплементації положень ЄЗК для України:

1. Створити та затвердити систему інститутів державного фінансування для виконання цілей Зеленого курсу. В ЄС працює система інститутів з розподілу державного фінансування (фонди, спеціальні агентства). Деякі з них, наприклад, Just Transition Fund, планується створити спеціально для реалізації ЄЗК.

2. Встановити чіткі терміни фінансування заходів з декарбонізації та розробити інвестиційний план. Єврокомісія буде застосовувати спектр інструментів для фінансування декарбонізації. В тому числі: гранти, бюджетні гарантії на видані кредити, кредити ЄІБ.

3. Розробити та затвердити обсяг інвестицій та джерела фінансування для реалізації заходів, визначених ЄЗК.

Окремо представники асоціації наголосили на необхідності перемовин з ЄС щодо ймовірного запровадження механізму прикордонного вуглецевого коригування (ПВК) в рамках ЄЗК. 

Людмила Лебедь, AgroPortal.ua