Сонце для ферми: як агробізнес у Київській області скорочує витрати завдяки СЕС

За словами директора департаменту будівництва СЕС компанії Atmosfera Максима Василенка, сьогодні найбільший інтерес до сонячної генерації проявляють підприємства з високим денним споживанням електроенергії. Насамперед це тваринницькі комплекси, птахофабрики, молочні ферми, зерносушильні комплекси, овоче- та фруктосховища, переробні підприємства, теплиці та господарства із системами зрошення.

Логіка проста: саме вдень сонячна електростанція виробляє найбільше електроенергії, а підприємство одразу використовує її для власних потреб. Це дозволяє максимально скоротити закупівлю дорогої електроенергії з мережі.

За оцінками компанії, залежно від графіка роботи підприємства та структури навантаження, правильно спроєктована СЕС може покривати від 50% до 90% річного споживання електроенергії.

Якщо ще кілька років тому аграрії розглядали сонячні електростанції переважно як інструмент економії, то після енергетичних криз та масових відключень електроенергії акценти змінилися.

«Раніше бізнес здебільшого рахував окупність і вартість кіловат-години. Сьогодні замовники насамперед питають про енергонезалежність, резервування та роботу підприємства під час блекаутів», — пояснює Василенко.

Особливо помітним цей тренд став у 2025–2026 роках. За словами фахівців, кількість запитів на системи накопичення енергії (УЗЕ) зросла настільки, що в окремих сегментах перевищила попит на самі сонячні електростанції.

Для агробізнесу це цілком логічно. На свинофермах, молочних комплексах або птахофабриках навіть короткочасне відключення електроенергії може створити критичні ризики. Вентиляція, подача води, системи охолодження та автоматизація виробництва повинні працювати цілодобово.

Показовим прикладом стала аграрна компанія у Чернігівській області, яка у другому кварталі 2026 року звернулася до Atmosfera щодо будівництва другої черги сонячної електростанції для власного споживання.

Підприємство займається вирощуванням зернових, овочів, ягід і плодових культур, утримує велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, коней та птицю, а також веде гуртову торгівлю сільськогосподарською продукцією.

Одним із ключових напрямів діяльності є свинарство, що передбачає безперервне споживання електроенергії. Через високі тарифи та зростання витрат на енергоресурси підприємство вирішило збільшити частку власної генерації.

Особливістю проєкту стала вимога забезпечити роботу станції навіть під час аварійних відключень. Для цього було обрано рішення на базі системи EnCombi, яка дозволяє сонячній електростанції працювати разом із дизельним генератором у разі зникнення зовнішнього живлення.

Для свинокомплексу це питання не лише економіки, а й безпеки. Безперервна робота вентиляції, систем подачі води й автоматизованого обладнання дозволяє уникнути ризиків для здоров'я тварин і фінансових втрат.

За словами Максима Василенка, саме такі гібридні рішення дедалі частіше розглядаються агровиробниками як елемент довгострокової енергетичної стратегії.

Економіка проєктів для агробізнесу сьогодні залишається надзвичайно привабливою.

Для прикладу, дахова сонячна електростанція потужністю 150 кВт за поточної ринкової вартості близько 450 доларів за кіловат потребує інвестицій на рівні близько 3 млн грн.

Така станція здатна генерувати приблизно 165 тис. кВт·год електроенергії на рік. За тарифу 14,5 грн за кВт·год річна економія становитиме близько 2,39 млн грн. Після врахування експлуатаційних витрат чистий фінансовий ефект перевищує 2,33  млн грн щорічно.

У результаті орієнтовний термін окупності такого проєкту становить близько 16 місяців. Втім, експерти наголошують: реальна окупність завжди залежить від конкретного профілю споживання підприємства, регіону, тарифу та правильності підбору потужності станції

Ще один фактор, який поступово впливає на рішення агровиробників, — експорт до Європейського Союзу.

З 1 січня 2026 року механізм CBAM ((Carbon Border Adjustment Mechanism, або Механізм вуглецевого коригування імпорту ЄС) перейшов у фінальну фазу для низки товарних категорій, зокрема електроенергії, добрив, сталі, цементу, алюмінію та водню. Хоча для більшості аграрної продукції цей механізм не створює прямого податкового навантаження, загальний тренд залишається очевидним: що нижчий вуглецевий слід виробництва, то вищою є конкурентоспроможність продукції на європейському ринку.

Тому власна генерація дедалі частіше стає не лише способом економії, а й частиною ESG-стратегії (Environmental, Social, Governance — екологічна, соціальна та управлінська відповідальність бізнесу) підприємств.

Максим Василенко зазначає, що найпоширеніша помилка — відсутність детального аналізу споживання електроенергії перед проєктуванням станції.

Підприємства часто намагаються визначити необхідну потужність «на око», не враховуючи погодинні графіки навантаження, сезонність роботи обладнання та технічні обмеження мережі. 

Також аграрії нерідко не перевіряють несучу здатність покрівлі, не враховують майбутнє розширення системи, підключення накопичувачів енергії або потребу в моніторингу та сервісному обслуговуванні.

Саме тому варто починати не з вибору обладнання, а з формування технічного завдання та детального енергетичного аудиту підприємства.

Для більшості агропідприємств найкращою інвестицією сьогодні залишається мережева сонячна електростанція для власного споживання, яка забезпечує найкоротший термін окупності.

Системи накопичення енергії доцільно впроваджувати там, де існують критичні виробничі процеси та високі ризики зупинки виробництва через перебої електропостачання.

Водночас дедалі більшої популярності набуває модель Energy as a Service, коли інвестором у проєкті виступає зовнішня компанія. У такому випадку підприємство отримує переваги власної генерації без значних початкових вкладень, а частина технічних і воєнних ризиків залишається на стороні постачальника послуги.

Для багатьох агровиробників саме такий підхід може стати найпростішим шляхом до енергонезалежності в умовах високої вартості капіталу та невизначеності воєнного часу.

Єгор Житняков для AgroPortal.ua