Угода між США та Іраном спровокує ажіотаж постачань зерна до Перської затоки

Про це повідомляє Bloomberg.

Зазначаєтсья, що країни Перської затоки залишаються одними з найбільш залежних від імпорту продовольства у світі, 90% своїх продовольчих потреб забезпечують через зовнішні закупівлі. Особливо важливим гравцем є Іран, який входить до числа найбільших світових імпортерів соєвого шроту й активно закуповує бразильську кукурудзу.

Ключові зернові термінали регіону розташовані саме за Ормузькою протокою. Серед них — порт Джебель-Алі в Об'єднаних Арабських Еміратах, Даммам у Саудівській Аравії та іранський порт Бандар-Імам-Хомейні.

За словами провідного аналітика ринку суховантажних перевезень компанії Kpler Алексіса Еллендера, зернові вантажі потребують спеціалізованої інфраструктури, насамперед силосних потужностей, тому основні потоки постачань неминуче повернуться до традиційних портів Перської затоки.

Наразі через регіон проходить лише близько трьох суховантажних суден на добу, тоді як у звичайних умовах цей показник перевищує 20 суден щодня.

Аналітики вважають, що після відкриття Ормузької протоки країни регіону можуть різко наростити закупівлі зерна для поповнення запасів, які скоротилися внаслідок кількамісячних перебоїв із постачаннями.

Водночас відновлення повноцінної роботи логістичних ланцюгів навряд чи буде миттєвим. Через накопичення великої кількості суден, які очікують на прохід через протоку, порти та транспортна інфраструктура можуть зіткнутися з тимчасовими затримками та перевантаженням.

Директорка з аналізу ринку суховантажних перевезень компанії Clarksons Луїза Фолліс зазначає, що країни регіону дійсно прагнутимуть швидко відновити запаси зерна, однак для цього спочатку доведеться вирішити низку логістичних проблем. Тому певна неефективність у роботі транспортних ланцюгів зберігатиметься ще деякий час навіть після відкриття протоки.

Для світового зернового ринку це може означати тимчасове зростання попиту з боку країн Близького Сходу й активізацію закупівель у найбільших експортерів зерна, насамперед у країнах Чорноморського регіону, ЄС та Південній Америці.