Звідки їжа

Підприємиця з Костянтинівки Олена Хатмуліна зараз мешкає на Тернопільщині у місті Шумськ. Тут вона опанувала новий вид діяльності — виробництво сублімованої їжі. Найближчим часом планує налагодити виробництво сублімованих страв із перепілок.

Власниця приватного бізнесу Тетяна Чернікова родом із Донеччини. У 2014 році вона переїхала до Харкова, а у березні 2022-го — до містечка Оржиці Полтавської області. На новому місці розпочала виробництво готової до вживання їжі тривалого зберігання. Green for you. Food — готові до вживання страви, що зберігаються без холодильника. Продукцію закуповують благодійні та волонтерські фонди для відправки на фронт.

Минув рік, як у Києві біля Золотих воріт у піцерії TC Pizza відкрилася пекарня Leilia Bakery. У цей непростий час команда однодумців не лише змогла втримати бізнес, але й планує розширення виробництва, адже завдяки якісній продукції напрацювали чимало клієнтів, яким уже не вистачає хлібобулочних виробів.

Бажання розпочати власну справу власниці майстерні крафтового сиру Тетяні Бельмі вдалося втілити в період карантину COVID-19. Першими кроками у сироварінні були онлайн-курси. Варити сир вчилась на 50 л молока і після вдалих інтенсивних спроб почала виготовляти його вдома щодня.

У перший же день повномасштабного вторгнення власник сімейної ферми на Дніпропетровщині Сергій Жовтяк пішов добровольцем на фронт. Уся робота, яку подружжя роками виконувало разом, лягла на плечі його дружини. Навантаження було велике, важко фізично та морально. То був час повної невідомості — значно зменшились обсяги продажів, довелось зупинити проєкти, які планували втілити найближчим часом.

Власне виробництво напівфабрикатів нині відома ТМ «Диканські традиції» розпочала понад 10 років тому. Серед продукції першими були вареники, потім пельмені, а сьогодні в їхньому асортименті навіть найвибагливіший гурман може обрати щось смачненьке.

Досить часто робочий день у козиному господарстві «О’ферма» на Дніпропетровщині розпочинається зі збирання уламків ракет і «шахедів», якими росіяни атакують Україну вже більше року. Все, що летить з півдня, пролітає через ферму та її поля.

Два роки тому у селі Щаслива на Вінниччині в ангарі ФГ «Фемелі» з’явилася невелика пекарня, яка виготовляла до 20 хлібин на день. Сьогодні тут уже виробляють 1,5 тис. одиниць продукції — 10 видів хліба і 15 видів випічки.

Відсутність стабільності, невідомість, відключення електроенергії — це неповний перелік тих проблем, з якими зіштовхнулись крафтові виробники. Та попри всі перешкоди, вони продовжують працювати, виробляють круті місцеві продукти, цим самим формують імідж свого регіону.

Якщо можеш допомогти — зроби це. З початку свого заснування ДП «Зееландія» в Україні витрачає певний відсоток прибутку на благодійність. Однією з таких ініціатив є підтримка проєкту «Перспектива 21.3», що опікується дітьми з ментальною інвалідністю, а також допомагає проєктам «Голландська пекарня 21.3» та «Кафе 21.3», де проходять виробничу практику «сонячні» діти.

Лише в екосистемі Іспанії та Португалії можна виробити справжній іберійський хамон. Екосистема Іберійського півострову — Дееса — має особливі умови для життя іберійських свиней. В Іспанії налічується 4,5 млн самок свиней даної породи. Виробництво іберійського хамону займає 5% від загального виробництва свинячого м’яса.

У найвіддаленішому селі Косівського району Шепіт, серед вічнозелених сосон, неподалік гори Грегіт знаходиться сироварня «Будз баран». Доїхати до неї дуже складно, але саме звідси в різні куточки України відправляються пакунки з ароматним карпатським сиром, а іноді й п’янким. Сир у вині в асортименті теж є.

Всі ми пам'ятаємо, як у дитинстві з нетерпінням чекали моменту, коли мама дозволяла нам взяти кілька шматочків ірису з буфету. А чи знаєте ви, що ірис — це десерт, який з нами ще з XV століття? Його перші згадки пов'язують зі словом «таффі», яке з'явилося у Франції. А українці познайомилися з ірисом завдяки французькому майстру Морнасу, який в 1902 році відкрив виробництво цих ласощів у Харкові та назвав їх на честь улюбленої квітки — іриса.

Війна навчила сироварів працювати за будь-яких умов, зосереджуватись, бути гнучкими і не здаватись. Вони пережили час, коли космічно зросли ціни на сировину, пальне, пакувальні матеріали, коли був дефіцит пального, відсутність електрики. Був період, коли більшість ринків збуту не працювали, а кількість постійних клієнтів зменшилась.

Коли почалася війна, у майстерні крафтового хліба «Агроельф» змушені були знизити ціни на хліб на 30%, адже розуміли, що тепер людям фінансово важко. Але з того часу через здорожчання сировини довелося повернутися до довоєнних цін. Однак майстерня має особливий хліб — паляницю. Його почали випікати вже після 24 лютого і обіцяли не піднімати ціну до перемоги. Тож він досі коштує 35 грн.

Крафтове виробництво молочних продуктів «від Пантюші» сьогодні переробляє до 4 т молока на місяць. До війни цей показник був у рази більшим. Продажі упали вдвічі, здорожчали тара, закваски, пальне. Та попри усе це, виробники свій асортимент продукції не зменшили.

Еко-ферма «Плай» була створена для того, щоб зародити сирну культуру в Україні та знайомити людей із різновидами правильно виготовлених натуральних сирів і м’ясних виробів. Унікальність підприємства полягає в тому, що це єдина ферма в Україні, яка має 4 види молока.

Війна внесла свої корективи і у роботу виробників амарантового хліба ТМ «GRAND amaranth», що на Миколаївщині. Головною проблемою для них стала наявність борошна для випікання. Довго міркували, вагались, експериментували та прийняли рішення щодо розширення лінійки безглютенового цільнозернового борошна. Також готують нову лінійку хліба, щоб кожен зміг знайти «свій» за смаком та вимогами.

Віялові відключення світла не впливають на якість українських крафтових сирів, але вимагають від виробників більшої винахідливості та гнучкості. Про це кажуть власники та власниці сироварень із різних куточків України. Генератори, ліхтарики та свічки — сучасний арсенал для створення сирів.

На овечій фермі «Дубовий Кут» за добу переробляють 224 л молока. Для виробництва 1 кг овечого сиру потрібно 10 л молока, але ближче до осені, коли молоко стає густішим, його потрібно менше. До того ж в овечому молоці можна зварити сир із сироватки (жентиці), вурду (рікотта), не додаючи ферментів.