Бізнес з грантів. Маріупольські підприємці перезапускають виробництво готових супів

Ми з чоловіком працювали на промислових підприємствах Маріуполя, коли у нас з’явилося бажання «піти у вільне плавання». Почали свій бізнес у 2011 році з невеликого овочевого магазину, поступово виросли до оптових продажів. А вже в 2013 році заснували ТОВ «Азовська фруктова компанія», яке працювало з фермерами усієї країни і постачало овочі та фрукти в мережеві супермаркети Донецької та Луганської областей.

У 2014 році в Україні почалася війна, ми втратили ринок збуту, і, відповідно, зазнали великих збитків. Але згодом перелаштувалися на роботу з мережевими магазинами Маріуполя.

Склад для зберігання продукції повністю згорів, а у виробничому приміщенні на 700 кв. м залишилося все обладнання. Із собою вдалося вивезти лише вантажівку-рефрижератор, яку ми купили перед війною. Тому коли кажуть про наш бізнес як про релокований, то це не зовсім вірно, адже ми змогли вивезти лише себе.

Перше, що я зробила, коли опинилася в безпечній зоні, написала, що ми живі. Наш донорський проєкт повідомив, що вони продовжать угоду, якщо ми вирішимо залишатися і працювати в Україні. Це був визначний момент у прийнятті рішення про перезапуск виробництва.

Я з дітьми поїхала на деякий час за кордон, а чоловік із нашим помічником шукали приміщення. Знайшли через Facebook у Славутичі на Київщині.

Ми орендували приміщення і почали писати заявки на різні гранти, адже USAID закривав питання лише щодо обладнання. А оскільки ми тепер будемо виробляти повністю готові страви, не заморожені чи сухі, а ті, які потрібно просто розігрівати, необхідно шукати додаткове фінансування.

Досвід із написання грантових заявок ми вже мали, адже на Донеччину міжнародні донори зайшли раніше, після окупації росією частини Луганської та Донецької областей. І це були не лише фінансові програми, а й освітні.

Фактично наше нове виробництво готове на 95%. Все обладнання з-за кордону ми вже підключили, затримка з обладнанням вітчизняного виробництва, яке буде виготовляти для нас паковання — реторт-пакети. Працівники пішли на фронт, і не вистачає людей, щоб доробити те обладнання, тому ми відтерміновуємо запуск, який планувався ще у вересні. 

Проблем із пошуком постачальників у нас не було, знайшли фермерів із Чернігівщини, які готові з нами співпрацювати.

Розраховуємо на ринок B2C з реалізацією по всій Україні через сайт та сторінки в соцмережах. Проводили також перемовини з «Сільпо», але у них, окрім відтермінування платежів, націнка 100%. Тобто якщо умовно наш борщ коштуватиме 65 грн, то в маркеті ціна буде 165 грн, і я вже розумію, що це невигідно покупцям, тому формую маркетингову стратегію на особистому бренді.  

Наразі у нас розроблені рецептури на борщ із м'ясом, грибний суп з курятиною та вершками, сирний крем-суп на курячому бульйоні, суп із курячими фрикадельками. Будемо доповнювати асортимент ще солянкою та супом з копченостями.

За одну зміну плануємо випускати 4 тис. порцій. За 3 місяці можемо вирости до 94 тис. порцій, і це буде планова потужність цеху. Якщо будуть замовлення на експорт, зможемо додати ще одну зміну і таким чином збільшити обсяги. Наразі я проходжу навчання в експертній академії, але спочатку хочеться нагодувати нашим борщем українців, а потім вже йти до іноземних споживачів.

Іванна Панасюк, AgroPortal.ua