Асканійська берегиня: Віру Найдьонову увіковічать у фільмі

Виплекана і загартована дитинством

Народилася Віра Найдьонова у степовому селі на Херсонщині, в сім'ї вчительки Єфросинії Дмитрівни та народного умільця Афанасія Костянтиновича. Крім неї в сім'ї росло ще двоє дітей — Валерій і Ганна. З малих років діти були привчені до роботи. В їх обов'язки входило стежити за господарством — годувати і випасати птахів, виганяти корів на пасовиська. При цьому вистачало часу і в ігри грати, і навіть пустувати — підлітками залазили на колгоспні баштани за кавунами та динями, ризикуючи отримати заряд солі з дробовика сторожа.

В будинку було прийнято з повагою і довірою ставитися до людей. Господиня ніколи не відмовляла односельцям в проханні написати лист, а господаря цінували як майстра на всі руки. Сім'я жила дуже дружно, допомагаючи і підтримуючи один одного у всьому. Так було прийнято і в селі: збиралися разом на толоки, щоб побудувати будинок, відсвяткувати весілля або допомогти в біді.

Віра Опанасівна говорила, що життя було нелегким, але змістовним і плідним. Цими життєвими принципами керувалася і в своїй роботі.

З малих років дітям прищеплювали інтерес до знань, в родині багато читали. Свій перший День знань Віра Найдьонова пропустила через те, що мама не встигла купити взуття. А в початкових класах доводилося писати на старих газетах між рядків. Улюбленими предметами Віри стали математика, українська мова та історія. А вчителі — не тільки предметниками, але й мудрими наставниками на все життя. У школі було багато вчителів, які пройшли війну, але не втратили людські якості і повністю віддавалися справі. Такої самовіддачі зараз немає, жалкувала Віра Найдьонова.

Дівчина мріяла стати лікарем, але через хворобу батька довелося замість інституту йти на роботу. Починала рахівником у сільраді, працювала начальником відділення зв'язку, а вже в 19 років її обрали секретарем виконкому Тавричанского сільради, який пізніше вона і очолила.

Робота, заміжжя, народження сина і трагічна загибель коханого в аварії, смерть батька — щасливі моменти змінювалися гіркими втратами. Отримавши освіту економіста в Київському інституті народного господарства ім. Д. С. Коротченко, Віра змогла працювати аспірантом на кафедрі, але через черговий удар по родині — загибель брата і сестри, молодий спеціаліст змушена була працювати і взяти на себе відповідальність за їх дітей. Так і пройшло її життя — в працях і турботах, говорила Віра Найдьонова.

Відродження з попелу

Життя загартувало Віру Опанасівну, вона ніколи не боялася труднощів, і бралася навіть за, на перший погляд, нездійсненні завдання. Але від призначення в 1985 році директором радгоспу «Асканійський» (з 1 жовтня 1991 р. — дослідне господарство «Асканійське») вона жахнулася. Потрібно було очолити практично знищене господарство, а вона не розбиралася в питаннях агрономії, сільськогосподарських культурах і технологіях. Нелюдські зусилля, робота практично без сну, дипломатичність і твердість характеру — і поступово все налагодилося: підвищилися врожаї, піднялася зарплата, покращилися умови роботи. Але головне, як завжди підкреслювала Віра Панасівна, — відродилася довіра людей.

Навіть коли підприємство міцно стало на ноги, а всіма виробничими питаннями став займатися заступник, звичка вставати рано і жити життям господарства залишилася. Вирішуючи глобальні питання, спілкуючись з вченими, вищим керівництвом і політиками, Віра Опанасівна завжди користувалася будь-якою можливістю поспілкуватися з співробітниками в полі чи на фермі, вважаючи кадри головним надбанням, а їх підтримку своїм пріоритетним завданням.

Колеги розповідають про її невичерпну допитливість й бажання пізнати всі тонкощі аграрних професій, інтерес до новітніх технологій і розробок, техніки, механізмів управління. Завдяки цим якостям наприкінці 90-х років «Асканійське» перетворилося в дослідне господарство під егідою Академії аграрних наук України».

Зараз держпідприємство входить до складу Національної академії аграрних наук України і вважається одним з кращих господарств НААН південного регіону. Це багатопрофільне господарство займається вирощуванням зернових, технічних і кормових культур на 9 тис. га землі, спеціалізується на виробництві елітних і оригінальних насіння сільгоспкультур, виробляючи і переробляючи щорічно близько 4000 т високоякісного насіння. «Асканийскому» належить п'ять комплексів з розведення та утримання тварин: овець асканійської тонкорунної породи великої рогатої худоби м'ясної і молочної порід. В господарстві виробляють борошно і молочну продукцію, крупи, хлібобулочні та макаронні вироби.

Всього господарство в рік збирає близько 24-25 тис. т зернових, потужності по зберіганню -14 тис. т. Рентабельність виробництва зернових становить 160%, в тваринництві отримують 18% прибутку. Тут платять найвищу орендну плату — 6%, а щорічні податки становлять кілька мільйонів гривень на рік.

Для виробництва закупляється нова техніка, а обслуговують її фахівці зі середньою та спеціальною освітою. В планах — побудувати великий сучасний корівник, встановити дві «банки» для зберігання зерна, збільшити частку зрошуваних земель у Чаплинському районі.

«Асканійське» стало потужним майданчиком для наукових випробувань і впровадження нових технологій ведення аграрного виробництва. Близько 30 науковців — від лаборантів до докторів наук, використовують сучасне лабораторне обладнання. Щорічно вчені спостерігають над більш ніж 500 сортами і гібридами агрокультур, працюють над поліпшенням різних схем обробки ґрунту, посіву, внесення добрив та засобів захисту рослин. На базі племінних заводів триває робота над поліпшенням кормів, дослідженням захворювань і пошуком нових методик лікування тварин. Наукове супроводження виробничого процесу дозволяє «Асканийскому» раціонально використовувати землі, підвищувати врожайність. І — бути в авангарді.

Найвигідніший внесок — в людей

Ще у 36-річному віці Віру Найдьонову «охрестили» «матусею» — за бережливе ставлення до сім'ї, вміння знайти підхід до кожного, справедливість і вимогливість, вміння прощати і давати шанс виправити помилки. Сама Віра Опанасівна спочатку трохи ображалася, але незабаром зрозуміла, що «за цим стоїть любов людей». Односельці розповідають про особливий «мікроклімат», який вона вміла створити, мотивуючи людей викладатися на повну силу.

Разом односельці перетворили Тавричанку в комфортне місце проживання з розвиненою інфраструктурою, використовуючи левову частку доходів на соціальний розвиток. У місцевих садку і школі — світло і тепло, організовано безкоштовне харчування для дітей та безліч гуртків за інтересами, сучасний спортивний майданчик. Для відпочинку — новий будинок культури, сквер з атракціонами. Місцевий фельдшерсько-акушерський пункт оснащений медичним та лабораторним обладнанням, сучасним стоматологічним кабінетом, функціонує реабілітаційний центр з залом лікувальної фізичної культури і фітнесу.

Хочеш займатися спортом — будь ласка, сучасний футбольний стадіон, тенісний корт і поле для міні-футболу з штучним покриттям, боксерський і тренажерний зали. Два роки тому для жителів створили кінно-спортивну школу, в якій діти із задоволенням доглядають за кіньми і вчаться верхової їзди.

У селі зведено храм, а допомога кільком монастирям по Україні — звична справа. В селі побудували котельню, яка працює на біопаливі: брикети виготовляють тут же.

Воєнні дії на території України внесли свої корективи. «Асканійське» надає допомогу військовим, на його продуктовому забезпеченні перебуває підрозділ протиповітряної оборони, який обслуговує «Кольчугу». Побувавши в зоні розмежування, Віра Опанасівна вирішила облаштувати при школі стрілецький тир. Тепер хлопці вивчають правила поводження зі зброєю і стрілянину, а дівчата — санітарну справу.

Сільське господарство: головні акценти Найдьонової

• Земля має залишатися у державній власності. Україна не готова відкривати ринок земель сільгосппризначення.
• Для розвитку галузі необхідний земельний іпотечний банк, а короткі і довгі кредити повинні надаватися на вигідних умовах.
• Сільське господарство не виживе без дотацій.
• Державна підтримка регулювання галузі. Фінансування програм.
• Суворе дотримання сівозмін.
• Ставку потрібно робити на розвиток середнього бізнесу і фермерства.
• У сільському господарстві виграють фанати справи, а ті, хто поженеться лише за швидким прибутком — підуть.
• Не підтримувала нову податкову політику, зокрема скасування спеціального режиму ПДВ. Вважала, що обрана урядом модель не здатна ліквідувати існуючих недоліків.
• «Помиляється той, хто вважає, що земля не дісталася нам у спадок. Ми взяли її в борг перед майбутніми поколіннями».

Дорожче всього

Домігшись поваги людей, високих показників на виробництві і державних нагород, Віра Найдьонова залишилася напрочуд скромною людиною. Коли збиралася вийти на сцену для отримання Зірки Героя України, то переживала лише за те, чи підтримають її присутні. Але зал просто здригнувся від шквалу оплесків.

Віра Опанасівна мріяла, щоб Україна стала землею, на якій живуть забезпечені щасливі люди і всі сили віддавала для цього. Але найголовнішим своїм досягненням вважала сім'ю. І отримувала задоволення від того, що її діти виховували своїх дітей традиційно — з повагою до людей, любов’ю до праці, добротою і милосердям. Жінка вважала ці якості дуже цінними саме сьогодні. Сподівалася, що онуки знайдуть своє місце в житті і будуть займатися улюбленою роботою. У родині її поважали — називали тільки на «Ви» і по імені та по батькові.

Ще до недавнього часу в будинку Віри Найдьонової уживалось чотири покоління. Гості, які вперше потрапили в будинок, дивувалися тому, що усі відчували себе комфортно. Пішла мама Віри Опанасівни, а тепер — і сама Найдьонова. У родині готові розвивати справу її життя і сподіваються стати гідними наступниками.

 Для довідки: AgroPortal.ua виступає ексклюзивним інтернет-партнером документального фільму про Героя України Віри Найдьонової «Материнське поле». Створення фільму ініціював Союз Молодих Кінематографістів України. Проект приурочений до Дня Незалежності України.

Основна мета проекту — донести до глядацької аудиторії соціальну значимість аграрної професії на прикладі реальної історії жінки-аграрія, хранительки та матері своїх полів.

Презентація фільму запланована на 9 вересня 2016 року.

 

Лариса Степанушко, AgroPortal.ua