Від кінного спорту до власної справи: як родина на Чернігівщині розвиває домашнє господарство

Згодом почалася пандемія коронавірусу, а потім повномасштабна війна, тож кінну справу закрили. Почали міркувати над тим, як далі жити, де заробляти, й вирішили організувати сімейне господарство вдома, на Чернігівщині.

Влітку корови на випасі на лузі, територія загороджена (електропастух). Крім того, тварин забезпечують додатковими кормами: двічі на день вони отримують раціон на основі зернових, а на ніч обов’язково сіно. Навіть якщо корови їдять свіжу траву, сіно потрібне як джерело клітковини. Адже від годівлі залежить кількість і якість молока. 

Кормова база для тварин — це сінокоси та корми на основі зернових культур, які родина закуповує. Ділянки для скошування надали сусіди, сприяв голова села, аби господарі могли заготовляти сіно для тварин на зиму. Марина Грицик зазначає, що було би добре мати власні землі, де змогли би вирощувати саме ту траву, яка потрібна для збалансованого раціону ВРХ, наприклад, люцерну та зернові.

«Доїння корів у нас апаратне, відбувається двічі на день. Сьогодні повноцінно дояться 7 корів. Одна — в запуску на отелення, тому дає наразі найменше молока — 16 л/день. Ще одна корова днями отелилася, таким чином від 7 голів ми отримуємо приблизно 230 л молока на день. Від найпродуктивнішої корови отримуємо 48 л/день. Такі показники нас цілком влаштовують, крім того, жирність у нас дуже хороша — 4,2-4,4%», — розповідає фермерка.

Майже все молоко переробляють на сири, частину використовують для випоювання телят. Коли влітку молока більше, і його збут невеликий, господарі беруть телят від населення на відгодівлю молоком. Минулорічні бички вже підростають, їх будуть продавати, наразі випоюють цьогорічних малят.

Крім того, тримають свиней і курей-несучок.

Стадо ВРХ у господарстві має хорошу генетику, каже Марина Грицик. Тут народжуються високопродуктивні телиці. Із першою лактацією по першому отелу менше 30-32 л молока на день не буває. Від високопродуктивних корів можна отримати таких самих телиць, тож господарі залишають їх собі, адже знайти хорошу корову наразі складно. 

«Загалом ми тримаємо приблизно 30 голів ВРХ, телят бичків реалізуємо на продаж, телиць залишаємо в стаді. У нас є два племінних бички, яких ми купували для розплоду, однак наразі займаємося переважно штучним заплідненням, підбираємо бичків спеціально для тієї чи іншої корови. Я дивлюся: якщо, наприклад, форма вим’я у корови не така, яку би хотілося, беру бика з іншим генетичним індексом, де всі гени прописані, чи потрібно підтягнути вим’я, чи щоб дійки були ширші. Я навчилася проводити штучне запліднення, пройшла відповідні навчальні курси, тож тепер ми можемо запліднювати корів без допомоги сторонніх фахівців. Крім того, та генетика, якою користуються місцеві зоотехніки, дуже застаріла, бички несуть ген, який не підходить під наші потреби», — пояснює Марина Грицик.

У домашньому господарстві виробляють чи не всі види сирів, окрім сирів із пліснявою, оскільки для них потрібна окрема камера. Влітку фаворитами споживачів є бринза слабосолена й інші розсільні сири, витяжний витриманий сир а-ля італійський качокавало дуже подобається покупцям — як класичний, так і з різноманітними добавками. Популярний також копчений сир сулугуні, який коптять на натуральній щепі (вільха й черешня). Також завжди в топі класичні тверді сири.

«Ще у нас є цікаві рішення — лавандовий сир, який має дуже специфічний смак, проте люди і його обирають. Є кавовий сир — коли перед викладкою сирного зерна ми замочуємо його в натуральній каві, він просочується смаком і ароматом, і має цікавий кавовий післясмак», — зазначає Марина Грицик.

Робити сири вона почала за рецептами, які знаходила в інтернеті, пізніше пройшла спеціальні курси з сироваріння. Але каже, що все це допоміжний інструмент, головне — практика, навчання на своїх помилках. Адже потрібно усвідомити, що являє собою сирне зерно, сирний згусток, як його правильно нарізати, викласти, а цьому можна навчитися лише самостійно, шляхом кропіткої праці.

Свинину коптять і сиров’ялять, мають спеціальну кліматичну камеру для сиров’яленого та сирокопченого м’яса, а також коптильню для гарячого і холодного копчення. Обсяги виробництва невеликі. Взимку продають до 30 кг м’ясних виробів на тиждень.

«Реалізуємо продукцію на місцевому ринку в Чернігові у вихідні. В нас є невеличка крамниця під назвою «Сільська крамничка». Ми лише починаємо, тільки перший рік орендуємо приміщення, до цього продавали сири у торгових рядах у межах ринку, постачали людям під замовлення», — говорить власниця домашнього господарства. 

Працюють також над розширенням асортименту продукції, змінюють рецептури, планують далі розвиватися.

На майбутнє господарство будуть розвивати насамперед, щоб працювати рентабельно. Поки що поголів’я залишається сталим. Ростять теличок, можливо, будуть замінювати корів на більш продуктивних, вестимуть селекцію стада. До того ж, якщо надходитимуть хороші пропозиції щодо купівлі тварин, поголів’я будуть збільшувати. Також мріють модернізувати ферму, адже багато ручної праці, яку хотілося б полегшити. Господарству дуже потрібен кормозмішувач, техніка для заготівлі сіна.

У домашньому господарстві родини Грицик є 7 коней, з яких троє власних, а 4 тварини — місцевих жителів, які привели їх у господарство на утримання. 

У господарстві коні живуть добре, отримують корм, воду, сіно, випасаються на лузі, загалом отримують задоволення від життя, каже господарка, а не важко працюють.

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua