Алекс Ліссітса

Слова неукраїнського походження на кшталт «інновації», «стартап», «хакатон», «акселератор», «бізнес-інкубатор», «дрон» і т. п. віднедавна щільно увійшли в лексикон українського агробізнесу.

У світі мало країн, які схожі з Україною в плані ефективності агробізнесу та ролі сільського господарства в економіці країни. Однією з них, однозначно, є Аргентина. Частка сільського господарства у ВВП Латиноамериканської країни займає до 8%. В експорті ж частка сягає 58,8%.

Проїжджаючи нашою країною, багато хто ставить запитання, чому з кожним роком збільшується кількість так званих «шахматок» на полях України. Тобто, на полі розміром 50-200 га, засіяному пшеницею, виникають «острівці» розміром 2-4 га з посівами соняшнику, в більшості випадків недоглянутого, або ж «острівці» генно-модифікованої сої.

В українському сільському господарстві, як і в агарній політиці, розбираються практично всі жителі країни. Пов'язано це не тільки і не стільки з багатою історією землеробства в Україні, адже цим можуть похвалитися і багато інших держав Європи, наприклад, та сама Франція, а й з нашим радянським минулим, а насамперед із голодомором і до того ж із постійним дефіцитом продуктів. Більшість жителів незалежної України останні 25 років рятувалися від нескінченних криз городництвом у тій чи іншій формі.

У 2016 році група підприємців вирішила створити нове професійне об'єднання нового покоління українського бізнесу, не пов'язаного ні з олігархічними кланами, ні з державними структурами. Так виник СУП. Один із засновників СУПу підкинув ідею заразити вірусом підприємництва всю нашу країну.