2022 рік — випробування глобального масштабу для України та світу. Адже війна спричиняє продовольчу кризу в багатьох країнах. Через окупацію та неможливість реалізувати продукцію чимало господарств скорочують видатки, шукають способи заощадити. Проте, аби вистояти та підняти економіку, маємо адаптуватися. Віримо в перемогу та кожен на своєму фронті робимо все, щоб її наблизити.
Саме тому аграрні господарства оптимізують процеси так, щоб на тих самих або менших ділянках отримати більше врожаю. Як це зробити? Застосовувати методи точного землеробства — зокрема, вносити в ґрунт мікробні препарати. Літо та осінь — оптимальний час для їх застосування. Тож розберімося, як вони можуть збільшити врожай у 2023 році.
Якщо раніше проблемою ґрунтів у нашій державі була здебільшого їхня деградація, то зараз чимало сільськогосподарських угідь опинилися в зоні бойових дій. Отже, небезпека пожеж на полях підвищена, обробка земель — ускладнена, через що вкрай важливо зберігати та поліпшувати родючість ґрунтів у інших областях.
Напередодні старту агросезону-2022 в Україні відбулася конференція «Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їхньої родючості?». Її ініціатором виступила компанія «БТУ-ЦЕНТР», що має низку власних розробок, які підтримують і покращують здоров’я ґрунтів.
За даними ФАО, 20% сільськогосподарських земель України зазнали суттєвої деградації, а решта — під загрозою. За останні 130 років українські ґрунти вже втратили близько 30% гумусу, рівень розораності — один із найвищих у світі й дорівнює 53,9% (Польща — 36,5%, Німеччина — 34,1%, США — 17,5%, Китай — 12%). У 51% господарств спостерігають процеси деградації на ґрунтах. За оцінками НААН, економічні збитки від цих процесів сягають близько 40 млрд грн/рік.
Воєнні дії суттєво вплинули на ці цифри. Тому маємо застосовувати методи, які прицільно точно допоможуть швидкому відновленню ґрунтів, забезпечать стійкий імунітет та кращий розвиток рослин, а зрештою — якнайліпше підготують поля до нових урожаїв. Розглянемо актуальне зараз питання боротьби зі стернею.
Цей спосіб відомий тим, що рослинні рештки розкладаються доволі швидко. Мінус у тому, що так само швидко зростає і небезпека зараження наступних культур у сівозміні кореневими гнилями та іншими збудниками хвороб на перших етапах їхньої вегетації. Втрати врожаю за сильного розвитку кореневих гнилей залежно від збудника можуть сягати 30-50%.
У 2022 році, на жаль, це поняття набуло нового сенсу. Проте, якщо застосувати його буквально, йдеться про паління стерні. Це швидкий спосіб, за якого ґрунт деградує найшвидше, та який залишає по собі ніщо — ґрунтовий родючий покрив відновиться аж через 5-6 років. За даними компанії «БТУ-ЦЕНТР», лише вартість втраченого азоту може сягати 910 грн/га! Знищуються всі мікроорганізми та комахи, які знаходяться у верхньому шарі ґрунту, зокрема й корисні. Порушується баланс в екосистемі ґрунту, через що можливість зараження наступних культур хворобами зростає.
Позитивний бік метода — рослинні рештки повільно розкладаються сапрофітними мікроорганізмами, що живуть у ґрунті. Водопроникнення та утримання вологи ґрунтом у цілому є добрим. Та попри це мікроорганізми мобілізують мінеральний азот із гумусу (по 10 кг д.р. на 1 т соломи), зумовлюючи його дефіцит. Через низьку чисельність специфічної мікрофлори розкладання рослинних залишків розтягується у часі — це може тривати 2,5-3 роки. Також на місцях, де накопичується велика кількість рослинних решток, спостерігається накопичення лігніну та фенолів — речовин, які пригнічують ріст культурних рослин та уповільнюють мінералізацію органічних речовин. Нітрифікація пришвидшується внаслідок трансформації заораної соломи, але формування гумусових складових зменшується. Вуглець, що міститься в рештках приораної соломи, трансформується в метан, а не у вуглекислий газ, необхідний мікроорганізмам.
Прихильники методу нульового обробітку ґрунту (No-till) — наче майстри із дзену та неквапливого споглядання за природою, втручаються у процеси мінімально. Та потрібно зважати на те, що наявність стерні — це зона підвищеного ризику, де накопичуються хвороби та шкідники. До того ж, надлишки стерні, коли їх забагато, створюють фізичний бар’єр, який ускладнює прохід техніки під час різних технологічних операцій. А «перехоплення» стернею засобів обробки може мати два негативні наслідки. По-перше, препарати можуть осісти на рештках, тож будуть менш ефективними. По-друге, це може призвести до нерівномірного покриття поверхні ґрунту, збільшення кількості бур’янів і як наслідок — зменшення врожайності.
Головні переваги методу — прискорене розкладання рослинних решток (швидше мінімум у 2 рази порівняно з контрольним варіантом) і максимум уваги здоров’ю ґрунтів та покращенню їхнього стану. Спостерігається зменшення кількості ґрунтової патогенної мікрофлори в середньому по господарствах у 4 рази, а також підвищення кількості сапротрофних грибів у ґрунті на 26%. Як наслідок комплексного впливу всіх чинників — загальне підвищення врожайності культур і, відповідно, збільшення додаткового прибутку.
Якщо ви вже вирахували переваги методів точного землеробства та плануєте використати засоби контрольованого керування рештками, далі ви дізнаєтесь про те, на що потрібно звернути увагу під час вибору препаратів цього класу. Та спочатку з’ясуємо, що саме в Україні називають деструкторами. Їх існує декілька видів, відрізняються вони точковою або комплексною дією та, відповідно, інтенсивністю.
Сюди відносять: мікро- та макродобрива, а також гумати, азотні добрива, ферменти (целюлаза) тощо. Зокрема, додатковий азот під час сівби допомагає забезпечити живлення, необхідне для руйнування попередньої стерні, а також проростання культури і збереження потенціалу врожайності.
Плюси: вони дешевші.
Мінуси: низький коефіцієнт розкладання. Не мають точно спрямованої дії на певну групу мікроорганізмів — стимулюють розвиток як корисних, так і патогенних.
Плюси: менша вартість порівняно з комплексними.
Мінуси: мають вузький спектр дії та меншу вірогідність приживання на пожнивних рештках.
Плюси: мають пролонговану дію, спрямовану саме на оздоровлення ґрунтів. Вони стійкіші до негативних умов довкілля, забезпечують швидке кероване розкладання решток та пригнічують розвиток патогенів, які потрапляють у ґрунт з пожнивними рештками. Обробка такими поліпшувачами полегшує механічні роботи, тому допомагає заощадити на пальному та часі. Порівняно з іноземними монокомпонентними препаратими, вітчизняні комплексні дешевші.
Мінуси: дорожчі за попередні.
Незважаючи на те, що засоби майже універсальні, найбільше свою ефективність вони проявляють у певних ситуаціях та комбінаціях. В Україні налічують 53 (!) типи ґрунту, а різні кліматичні умови і, головне, різна інтенсивність сільського господарства потребують певної адаптації. Саме тому підбирати засоби потрібно з урахуванням усіх чинників у комплексі.
Перший крок — проаналізувати ваш конкретний випадок.
Дослідниця із захисту рослин компанії «БТУ-ЦЕНТР» Юлія Миронова зазначає, що найчастіше фермери звертаються з такими проблемами:
«Наша компанія виробляє деструктори лінійки «Екостерн». Для багатьох фермерів ці засоби ще й досі в новинку. Проте ми маємо відгуки власників господарств, які застосовують ці препарати вже понад 7 (!) років. У цілому на своїх полях їх використовують понад 1700 господарств і 15 ключових агрохолдингів України (Kernel, «Контінентал Фармерз Груп», Vitagro, «ТАС АГРО», МХП тощо)», — зазначає Юлія Миронова.
За даними фахівців «БТУ-ЦЕНТР», за додавання класичного комплексного деструктора «Екостерн Класичний» спостерігали підвищення врожайності культур. Наприклад, середні показники на кукурудзі — +0,45 т/га, соняшнику — +0,3 т/га, пшениці озимій — +0,4 т/га, сої — +0,3 т/га.
«Коли до нас звертаються вперше, ми проходимось за чек-листом — розпитуємо про кліматичні умови та ґрунти, технології та добрива, які використовують. З’ясовуємо, які патогени були виявлені раніше. За потреби, у специфічних випадках, виїжджаємо для аналізу. Ми маємо величезний досвід підбору комбінацій препаратів — так, щоб і заощадити, і водночас отримати найбільшу ефективність. Тож залюбки поділимося напрацьованим досвідом із власниками зацікавлених агрогосподарств», — зазначає Юлія Миронова.
Стадія невизначеності, схоже, завершилася. Українські аграрії діють — адаптуються до будь-яких умов, навіть надскладних. Сміливість застосовувати інновації та протистояти викликам допоможе Україні повернути статус стабільного виробника й експортера світового масштабу.
Світлана Яценко, AgroPortal.ua