економіка

Сьогодні Казахстан — країна з найвищим національним доходом на душу населення серед колишніх радянських республік, а також має найбільшу і найсильнішу економіку в Центральній Азії.

Цього року ми вкотре перебуваємо в точці розлому. Я відчуваю її скрізь: у політиці, суспільстві, економіці, агросекторі. Вона проходить через усі розмови, рішення, думки, дискусії. На ситуацію безумовно вплинуть прийдешні вибори цього року — як президентські, так і парламентські.

Вже тривалий час підвищена увага приділяється темі безвізового режиму в нашій країні. Зокрема, неодноразово фігурувала навіть конкретна дата початку (12 червня) «нової безвізової ери в Україні».

З усіх реформ, проведених в Україні, земельна реформа, напевно, одна з найсуперечливіших і найважчих для здійснення. Україна, яка почала її першою з «братніх республік», не змогла отримати бажаний результат, ми вже багато років живемо в режимі очікування, у наявності роками невирішена проблема пайових земель і несформований повноцінний земельний ринок на тлі процвітаючого тіньового.

Упродовж останніх кількох років неодноразово можна почути заклик органів державної влади про інвестування в Україну як у країну з перспективними ринками та сферами.

Усім мріям судилося збуватися, просто потрібно замінити слово «Мрія» на «Мета».

Україна цього року відзначає початок другої віхи у своєму економічному розвитку, розмінюючи другий четвертак на своєму шляху, що розпочався в 1991 р., коли вона стала незалежною після розпаду СРСР.

У запалі політичного популізму легко забути прості речі про реальну економіку. Нещодавно прочитав, що аграрії заморозили сплату ПДВ у першому кварталі цього року. Як на мене, то це не дивно, оскільки особливістю сільського господарства є сезонність. Сіють і, отже, інвестують (читай, витрачають) навесні, а збирають (і частково продають) влітку і восени.

Текст блогу «Феномен українських проблем і чому аграрні компанії можуть зіграти визначальну роль у виправленні ситуації» публікуємо нижче мовою оригіналу.

Останнім часом Україна була в центрі світової уваги, але, на жаль, не через економічний бум, а через цілу низку проблем, які фактично закрили нам доступ іноземного капіталу на невизначений термін. Але, як то кажуть: «Так буде не завжди!».