План з відновлення та розвитку України, включно з агропродовольчим сектором, який був озвучений в межах Ukraine Recovery Conference у Лондоні, викликав неоднозначну реакцію на ринку, зокрема через відсутність публічно доступної презентації покрокової стратегії.
Тож чи реальні стрімкі показники зростання, та чи вселяють вони оптимізм аграріям та інвесторам?
Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький деталізував AgroPortal.ua, що якщо говорити про зростання виробництва зернових та олійних до 150 млн т за 10 років, то варто зазначити кілька паралельних напрямів. З короткострокових та середньострокових — однозначно потрібно мати доступ до максимальної площі земель, а це розмінування, зокрема у майбутньому і деокупованих територій, а також проведення там оцінки якості ґрунтів та їх повернення до обробітку.
У цей прогноз також закладена довгострокова перспектива збільшення площ під посівами до 32 млн га. Це з урахуванням деокупованої частини Донецької та Луганської областей, які з 2014 року тимчасово окуповані, та земель АР Крим. А також збільшення земель під зрошенням до 2 млн га.
Цей блок, уточнює чиновник, враховує і підвищення врожайності. За прогнозом Тараса Висоцького, за умови інвестування в технології урожайність на землях, які знаходяться в умовно безпечних регіонах, зросте мінімум на 30-40%. Щодо земель під зрошенням, то урожайність може зрости у 2-3 рази.
Окрім цього, за його словами, у стратегії закладено збільшення внутрішнього виробництва необхідних засобів для аграріїв. Йдеться про виробництво насіння, добрив, сільськогосподарської техніки та ЗЗР. «Це в результаті зробить інноваційні матеріально-технічні ресурси більш доступними українським виробникам, що також вплине на підвищення врожайності», — констатує Тарас Висоцький.
Варто зазначити, що у 2021 році Україна зібрала рекордний врожай зернових та олійних культур на рівні 106 млн. т. Ще 20 років тому вважалося, що зібрати такий урожай в Україні неможливо. Кандидат економічних наук, незалежний експерт Олександр Хмелевський не виключає, що можна буде зібрати врожай і в 150 млн т, але спочатку потрібно буде відновити все те, що було зруйновано під час війни, а також здійснити розмінування полів, прибирання оборонних споруд, відновлення лісосмуг тощо.
На сьогодні прямі втрати аграрного сектору через руйнування вже перевищили $10 млрд. На жаль, невідомо, яких втрат ще зазнає сільське господарство, та скільки часу і коштів буде потрібно для його відновлення. Відповідно, не можна визначити, чи 10 років та $57 млрд буде достатньо для реалізації амбітного плану щодо зростання виробництва зернових і олійних культур до 150 млн т.
З іншого боку постає питання: а чи потрібно Україні прагнути до зростання виробництва зернових та олійних культур, адже уряд неодноразово наголошував на необхідності збільшення виробництва продуктів із високою доданою вартістю?
Зростання врожаїв зернових протягом наступних десяти років — не показник для секторальної стратегії, наголошує посол МЗС з особливих доручень Ольга Трофімцева. За її словами, відновлення, відбудова, а в багатьох випадках і побудова нового АПК зможе повноцінно початись лише після закінчення війни і нашої перемоги, проте зі стратегічного погляду напрацювання візії та стратегії для українського АПК можна починати вже сьогодні з розумінням викликів і слабких/сильних сторін, які проявились під час великої війни.
Ця стратегія має бути не про мільйони тонн зернових, оскільки це позавчорашній день, а про науку і освіту як основу, про вступ до ЄС, про структурні зміни у виробництві та переробці, експортні пріоритети, нові ринки збуту та нові продукти і технології, які стануть основою цього АПК. І така стратегія та візія мають бути частиною загальноекономічної стратегії й, знову ж, базуватись на певних розрахунках, моделюванні сценаріїв тощо.
У асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» теж вважають, що потрібно концентруватись не на мільйонах тонн зерна чи кубометрах біогазу або біоетанолу.
Це має вирішувати безпосередньо бізнес, який створюватиме нові виробництва чи розвиватиме існуючі. Головне на сьогодні — створення умов і досягнення більш загальних показників чи універсальних мірил. Зокрема, нам потрібно створювати більше валової доданої вартості на одиницю площі, на одного працівника, задіяного в сільському господарстві. Саме це має бути ключовим показником для уряду. І неважливо, чи це буде створюватись через виробництво зерна, м’яса чи будь-якого іншого агропродукту. Важливими в цьому контексті є трансформація і створення умов для розвитку бізнесу та формування цієї доданої вартості.
Свого часу, зауважує кандидат економічних наук, незалежний експерт Олександр Хмелевський, збільшення виробництва зерна та соняшнику було досягнуто завдяки скороченню посівних площ під кормовими культурами, які використовували для відгодівлі худоби. Тому, на його думку, краще слід перерозподілити земельні ресурси, щоб забезпечити розвиток інших галузей.
Пріоритетом, переконаний економіст, «має стати розвиток фермерських господарств, які будуть спеціалізуватися на тваринництві та овочівництві, в той час як агрохолдинги, які спеціалізуються на зернових та олійних культурах, мають бути розформовані».
Якщо вже вирощувати зернові культури, то потрібно їх переробляти, і продавати за кордон не зерно, а макаронні вироби чи сухі сніданки. Цікаво, що урядова програма відновлення України передбачає збільшення виробництва овочів і фруктів, розвиток тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції. Але чи можна досягти успіхів у всіх напрямах? Очевидно, що як земельні, так і фінансові ресурси України обмежені. Тому слід зосередитися на більш рентабельних проєктах.
Водночас директор холдингу «АгроВіста» Павло Фесюк зауважує, що з актуального на сьогодні сектору потрібно мінімізувати податковий тиск, а також отримати від держави чіткі та зрозумілі правила, навіть у таких питаннях як бронювання військовозобов’язаних. Держава має створити умови, а бізнес сам все зробить: і розмінує, і залучить людей, і знайде фінансування, говорить він.
Ольга Трофімцева додає, що варто зосередитися на тих завданнях, які з одного боку допоможуть нашим аграріям з найменшими втратами пройти ці важкі часи, а з іншого — створять базу для подальшого розвитку АПК. Це підтримка малого і середнього бізнесу, що можливо для розвитку сільських територій уже зараз, також, де це можливо, напрацювання ефективних рішень у межах наших відносин із ЄС — розблокування експорту, спільні інфраструктурні й логістичні проєкти тощо.
Щодо фінансування, то у презентованому плані відновлення загальний інвестиційний портфель складає $57 млрд. Тарас Висоцький уточнив, що $49 млрд — це будуть приватні інвестиції, як українські, так і іноземні, ще $8 млрд — державно-приватне партнерство, зокрема у сфері відновлення зрошування.
Інвестори готові вкладати гроші в Україну навіть під час воєнного стану. Український ринок є перспективним та цікавим з погляду внутрішнього споживання та з погляду експорту, насамперед до країн ЄС. Також є перспективи підписання найближчим часом угод із приватних інвестицій щодо альтернативних видів палива, олійних культур та аграрної логістики.
Водночас Роман Сластьон наголошує, що важливо завершити формування механізмів зі страхування ризиків, надання гарантій для приватного бізнесу, щоб йому було цікаво заходити на ринок України.
За його словами, фінансовий ресурс потрібен як для підтримки спроможності щодо оборотного капіталу аграріїв на всій території України, так і тим, хто постраждав або зазнає втрат від повномасштабної війни на територіях, які були деокуповані, де розбиті бази, вкрадена техніка, і, очевидно, вони потребують додаткового стимулювання, щоб продовжувати або відновлювати бізнес.
Тут потрібні довгострокові кредити під низький відсоток, гранти, зокрема для тих бізнесів, які втратили все, щоб вони мали шанс на продовження діяльності та починали відбудову вже зараз. У цьому контексті будуть великі надії на залучення іноземного капіталу. Насамперед — це кредити та гранти від міжнародних фінансових інституцій, донорів, таких як ЄБРР, IFC та інших.
Щодо інвестицій у галузь, додає президент УКАБ та виконавчий директор Agricom Group Петро Мельник, то бізнес потребує реальних вирішень питань ліквідності, захисту проєктів: усі західні інвестори чекають моменту, коли буде віднайдена формула захисту їхніх інвестицій.
Джерела коштів залежать від конкретних програм, які будуть реалізовуватись, додає Олександр Хмелевський. Це можуть бути фінансова допомога іноземних партнерів, кредити від країн чи міжнародних організацій, приватні пожертви чи інвестиції.
«Краще, ніж готувати амбітні плани, доцільність яких викликає сумніви, варто представити кілька невеличких, але реальних проєктів. При цьому слід обов'язково наголосити, яку суму в ці проєкти планує вкласти сама Україна. На жаль, програма відновлення України — це безсистемний набір різних заходів, які часто суперечать один одному. Складається враження, що урядовці прагнуть насамперед залучити побільше коштів, не переймаючись реальним відновленням та розвитком України. Це стає дедалі очевиднішим для наших партнерів та іноземних інвесторів, тому й результати залучення коштів залишаються поки що невтішними», — резюмує експерт.
Алла Стрижеус, AgroPortal.ua