Загалом, якщо брати за площею, близько 45% громади з самого початку було під окупацією, потім десь близько 30-35%, коли звільнили Руську Лозову та Питомник, ну і повністю звільнили громаду 11 вересня. Зараз населення налічує 25 тисяч, із них близько 17 тисяч проживає у Дергачах. Тут майже відновився довоєнний рівень населення за рахунок того, що повернулися місцеві мешканці, безпосередньо містяни-дергачівці, а також багато ВПО із сіл та селищ з півночі, які зруйновані.
Дергачівська ТГ: Держава повинна сформувати чіткий курс на відбудову громад після російської агресії
16 травня 2023, 06:55 4200
Дергачівська ТГ на Харківщині почала розробляти план розвитку громади ще в 2021 році. Шляхи розвитку планували різні: адміністративний центр у місті Дергачі мав на той час потужний промисловий потенціал, а в старостинських округах планували розвивати аграрний сектор.
Але через повномасштабне вторгнення росії всі плани довелося відкласти. І сьогодні на території громади з 27-ми працює лише два сільгосппідприємства, а бюджет наповнюється за рахунок військових.
Про нинішню ситуацію та плани на майбутнє AgroPortal.ua розповів начальник Дергачівської міської військової адміністрації В’ячеслав Задоренко.
Чи були населені пункти, які входять до Дергачівської ТГ, окуповані росіянами? Які з них зазнали найбільших руйнувань?
В’ячеслав Задоренко: Із 38-ми населених пунктів під окупацією було 23. Всі інші, окрім міста Дергачі та прилеглих декількох сіл, знаходились у сірій зоні. На початку війни 3 старостинські округи опинилися повністю у сірій зоні — Безруківський, Слатинський та Прудянський. Інші чотири — Русько-Лозівський, Проходівський, Токарівський, Козачо-Лопанський — опинилися під окупацією і частково Прудянський, а саме під окупацією було село Цупівка, Прудянка і Шаповалівка були в сірій зоні.
Щодо руйнувань, то найбільше пошкоджені населені пункти, які знаходились на лінії фронту. Прудянка не була окупованою, але вона зруйнована майже на 90%. росіяни просто знищували цей населений пункт.
Також у нас є селища Нове і Питомник, які знаходяться у Русько-Лозівському старостинському окрузі. Вони були безпосередньо на прямій лінії фронту і наразі повністю знищені.
Повідомлялося, що в громаді після червня минулого року не залишилося жодної цілої будівлі держустанов, були зруйновані майже всі заклади освіти, культури та медицини. Чи вдалося щось відновити?
В’ячеслав Задоренко: Дійсно, заклади освіти і культури територіальної громади майже всі були пошкодженні, але не можна сказати, що повністю зруйновані.
Наприклад, Дергачівський ліцей №3 пошкоджений, те, що знаходиться у старостинських округах, усе пошкоджено. У селі Безруки, воно найближче до Дергачів, вціліли адміністративна будівля, амбулаторія, школа, за виключенням декількох вікон. Дергачівський будинок культури був знищений в ніч з 12 на 13 травня минулого року. Амбулаторії сімейної медицини, лікарня пошкоджені, а не зруйновані повністю. Зазнала пошкоджень основна будівля Центру первинної допомоги, та її вже відновили, вона функціонує. Все те, що було зруйноване, пошкоджене у місті Дергачі із закладів медицини, зараз уже працює.
У старостинських округах з цим більша проблема. У нас 14 сімейних амбулаторій, з них 10 зруйновані або суттєво пошкоджені й не працюють. 5 фельдшерських пунктів пошкоджені або зруйновані.
Адміністративні будівлі у Прудянці, у Руській Лозовій повністю знищені, у Козачій Лопані, Токарівці, Проходах — частково пошкоджені.
Чи багато виїхало людей і чи повертаються зараз додому? А головне — чи є робота для цих людей?
В’ячеслав Задоренко: Найменшу кількість населення ми фіксували протягом березня-квітня 2022 року, оскільки тоді була більш небезпечна, незрозуміла ситуація. Ми рахували людей за гуманітарною допомогою. І знову ж таки, тільки на території, яка була підконтрольна нам або знаходилась у сірій зоні. Найменша кількість населення була нами зафіксована в березні-квітні минулого року — 7 тисяч. Після того, як ЗСУ звільнили Руську Лозову, люди почали поступово повертатися, особливо після повної деокупації нашої громади.
Наприклад, селище Слатине зруйноване на 50%, а до війни це був другий за кількістю жителів населений пункт громади, там проживало до 7 тис. людей. Руська Лозова також приблизно на 50% зруйнована.
Із забезпеченням людей роботою є проблема. Місто Дергачі було потужним промисловим центром до війни. Тут працювало багато промислових підприємств, такі як UBC Group — найбільший платник податків до бюджету, підприємство займалося збіркою холодильників, «Бріг» — відоме підприємство, яке виготовляло човни і яхти, «Амкор» — виробляло складові частини фільтрів для цигарок, «Капсулар» — виготовляло харчові продукти у капсулах за інноваційними технологіями, «Реалпакс» — займалось виготовленням гумових виробів, «Біофарм» — виробляло кормові добавки для свійських тварин. Була кондитерська фабрика, цементний завод, два асфальтних заводи, один із яких був найбільшим в Україні. Зараз вони не працюють, через це люди втратили роботу, і з сільськогосподарськими підприємствами ситуація така ж складна.
Міська влада працює над тим, щоб повернути привабливий інвестиційний клімат до громади. Звичайно, є дефіцит роботи, але ми забезпечуємо людей гуманітарною допомогою.
Які бюджетоутворюючі підприємства працюють на території громади?
В’ячеслав Задоренко: Зараз відновлюють свою роботу «Бріг» та «Реалпакс», а також один з асфальтних заводів. Відновлюється сфера обслуговування, це торговельні майданчики, магазини, аптеки, транспортна інфраструктура, залізнична інфраструктура. Ми дуже вдячні підприємцям, які повертаються. Ми також суттєво збільшуємо бюджет за рахунок військових підрозділів, які розміщені на території громади і сплачують податки до місцевого бюджету. Ми дуже вдячні їм за це і за оборону нашого кордону на півночі Дергачівщини.
Скільки сільгосппідприємств, фермерів працює на території Дергачівської ТГ? Які проблеми зараз у місцевих аграріїв?
В’ячеслав Задоренко: На території Дергачівської ТГ 27 тис. га орної землі, і так співпало, що і зареєстровано у нас 27 сільськогосподарських підприємств. Зараз із них практично працюють лише два — ті, що лишились ближче до Дергачів.
Основна проблема у тому, що площі заміновані, вони усіяні уламками снарядів, мінами, зокрема протитанковими. Але у двох підприємствах зараз активно проходить посівна кампанія. Щодо культур, то сіють здебільшого бобові, зернові, соняшник. Засівають до 2 тис. га землі, все інше — на простої.
Дергачівська ТГ тісно співпрацює з благодійними організаціями. Чи легко знайти та отримати таку допомогу?
В’ячеслав Задоренко: Все дуже ситуативно. Декого шукаємо ми і за окремими потребами не можемо знайти, а дехто знаходить нас. Насправді наша політика полягає у тому, що ми зараз максимально відкриті до громадськості, преси, адже розуміємо, що чим більше нас показують по телебаченню, чим більше про нас пишуть, тим більша вірогідність того, що про нас дізнаються і звернуть увагу.
Окрім цього, через Харківську ОВА співпрацюємо щодо гуманітарного розмінування тощо. Харківщина — найзамінованіша область в Україні після Луганської та Донецької. Дергачівська ТГ — одна з найбільш замінованих у Харківській області. Щоб нам розмінувати всю територію, потрібні десятки років. Зараз ДСНСники в першу чергу працюють для того, щоб забезпечити розмінування територій, де пролягає критична інфраструктура — високовольтні лінії, газові мережі, щоб відновити світло, газ у селах. І тільки після цього почнеться розмінування приватних домоволодінь за заявками. Не вистачає фізично сил, щоб розмінувати, піротехнікам оглянути кожну будівлю, де теоретично може бути вибухонебезпечний предмет.
І тільки після того, як опрацюють домоволодіння, почнеться розмінування сільськогосподарських площ. Зараз ми шукаємо можливості, як це можна зробити частково за рахунок місцевого бюджету, інвесторів і, можливо, тих грошей, які залишились у фермерів. Будемо залучати приватні організації, які надають послуги з розмінування територій.
Яке спрямування у довоєнний час мала ваша громада, які шляхи розвитку планувались? Було якесь бачення тоді, й наскільки воно змінилося зараз?
В’ячеслав Задоренко: Громади були створені у 2020 році, і в принципі це нові адміністративно-територіальні одиниці. План розвитку Дергачівської ТГ ми почали розробляти з 2021 року. Це був комплексний документ на 6 років, але через повномасштабне вторгнення росії ми, будучи вже на фінальному етапі розробки, не встигли його доробити. Шляхи розвитку громади у нас були різні. Ми планували, що в старостинських округах будемо розвивати аграрну сферу, а Дергачі—– місто з потужним промисловим потенціалом, і, власне, тут робити акцент на промисловість.
Є області, де після окупації зруйновано вщент маленькі населені пункти. Є така думка, що відновлювати ці невеличкі села та будувати нову інфраструктуру там немає сенсу, раціональніше давати нове житло людям у більших населених пунктах. Чи є у вас такі села, і якщо є, то якою буде їхня доля?
В’ячеслав Задоренко: Насамперед ось такий підхід залежить не від керівництва громади, а від самих людей. Для прикладу, у селі Питомник Русько-Лозівського округу і до війни проживало дуже мало людей, а зараз там взагалі ніхто не живе. Якщо люди не матимуть прагнення повертатись до таких населених пунктів, то, звичайно, ми нічого не зможемо з цим зробити.
Підводити комунікації, працювати в першу чергу над відновленням у тих населених пунктах, де більше населення. Звичайно, ми хочемо допомогти усім, але це неможливо зробити відразу.
Є населені пункти, де живе більше людей, зокрема й дітей, тож логічно, що у першу чергу ми будемо запускати проєкти відновлення тут. Водночас держава вже запустила програму «єВідновлення», згідно з якою кожен громадянин, який має зруйноване внаслідок російської агресії майно, отримає допомогу, зокрема й у малих населених пунктах. Про людей, які живуть у малозаселених селах, ми в жодному разі не забуваємо та постійно доставляємо їм допомогу.
Чи є на території громади підприємства з переробки сільськогосподарської продукції? Чи розглядаються варіанти відкрити переробні підприємства, чи цікавляться місцеві жителі такою можливістю, і чим у цій справі приватним підприємцям може допомогти громада?
В’ячеслав Задоренко: У нас були цехи та елеватори, де зібране з полів зерно відправлялось на експорт або на підприємства на інших територіях, які вже там його переробляли. Заводів з переробки агропродукції у нас немає і не було, а планувати щось зараз неможливо.
Які нагальні проблеми сьогодні вирішуєте в громаді, і які з них не під силу подолати самотужки?
В’ячеслав Задоренко: Насамперед — наповнення бюджету громади, гуманітарні питання — забезпечуємо людей допомогою. Це і продовольча допомога, і непродовольча, починаючи від санітарно-гігієнічних засобів і закінчуючи генераторами, медзасобами, ремонтними матеріалами для відновлення житла тощо. Основна задача для нас сьогодні — щоб люди були ситі й комфортно почувалися.
Активно співпрацюємо з Харківською ОВА, Харківобленерго, Харківгаз, ДСНС, щоб відрегулювати механізм відновлення критичної інфраструктури у нашій громаді. Відсутність газу та світла у людей викликає дуже великі проблеми.
На сьогоднішній день ми не можемо самостійно вирішити проблему, яка стосується перерахунків за електроенергію і газопостачання для місцевого населення. Цим займається відразу кілька служб — Харківобленерго, Харківенергозбут, Міністерство енергетики та Харківська ОВА.
Інша проблема — ситуація з розмінуванням, оскільки це питання компетенції ДСНС. У піротехніків, які реально постійно працюють, просто не вистачає на це ресурсів.
Безпекові питання, відновлення критичної інфраструктури — це те, що ми зараз не можемо вирішити самостійно, хоча дуже прагнемо цього. Питання відбудови я не буду коментувати, таких громад, як наша, дуже багато.
Як очільник громади, які шляхи її відбудови ви вбачаєте? Не лише Дергачівської ТГ, а загалом громад, які мають значні руйнування, непрацюючий бізнес та недоотримують фінансування. Можливо, є ідеї, як має вирішуватись питання на державному рівні?
В’ячеслав Задоренко: Сьогодні ми вже працюємо над розробкою детальних планів формування населених пунктів громади. Ми розуміємо, що основне завдання, яке ставить держава, — провести відповідну роботу, розробляти проєктно-кошторисну документацію і передбачити співфінансування проєктів відновлення у місцевому бюджеті. І, звичайно, мінімум бюрократії, максимум цифровізації та злагоджені дії в порозумінні на всіх рівнях влади. Тільки цим можна забезпечити нормальну роботу механізму відбудови громад України після російської агресії. Сьогодні ми бачимо, що приймаються правильні рішення, наскільки вони будуть ефективними — покаже час.
Ми бажаємо всім читачам AgroPortal.ua терпіння і віри в ЗСУ. Україна обов’язково переможе.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua
